Постанова 4824 № 753/15957/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/8087/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №753/15957/18 04 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Савлук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І.К., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації вартості майна, - в с т а н о в и в: 20 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про припинення його права власності на 1/2 частину автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнання за нею права власності на вказаний автомобіль та стягнення з неї на користь ОСОБА_3 компенсації вартості майна. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль є спільною частковою власністю подружжя, що підтверджується постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року. Виділ у натурі частки із вказаного майна є неможливим. Відповідно до експертної оцінки ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 13 серпня 2018 року вартість автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 89 980,00 грн. Враховуючи викладене просила суд: стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію Ѕ частини автомобіля "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 44 990,00 грн .; припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину автомобіля марки "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 з дня отримання ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 44 990,00 грн.; визнати за нею право власності на автомобіль "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації вартості майна, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля "Nissan X-TRAIL", державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , у сумі 44 990 грн. 00 коп. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля "Nissan X-TRAIL", державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Визнано право власності на автомобіль "Nissan X-TRAIL", державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_2 . Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року змінити в частині визначення вартості автомобіля "Nissan X-TRAIL", державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , замінити вартість Ѕ частини вказаного автомобіля з 44 990,00 грн. на 116 362,50 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва № 753/6361/14 з ОСОБА_3 на його користь стягнуто борг за договором позики у розмірі 40 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (на час винесення рішення суду) становить 470 580 грн. 84 коп. та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 19 958 грн. 08 коп., а разом 490 538 грн. 92 коп. У ході здійснення примусового виконання рішення суду по справі № 753/6361/14, 21.11.2014 року було накладено арешт на автомобіль"Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Зазначав, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року в цивільній справі № 753/15957/18 порушує його права та інтереси так як, визнавши позов ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_4 , який є боржником у справі за його позовом про стягнення боргу, позбувся права власності на 1/2 частину спірного автомобіля, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 борг на його користь . Вважав, що суд першої інстанції при відкритті провадження у справі мав залучити його до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вирішення спірного питання також порушує його права та інтереси з викладених вище підстав, однак цього судом першої інстанції зроблено не було. Також звертав увагу на те, що розмір компенсації вартості 1/2 частини автомобіля «NissanХ-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року в сумі 44 990 грн.00 коп., не відповідає дійсній вартості. Станом на 10.01.2019 року середньо ринкова вартість легкового автомобіля «Nissan X-TRAIL», 2008 року випуску становить 232 725 грн. 00 коп., що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відповідно вартість 1/2 частини такого автомобіля становить суму 116 362,50 грн.. Вказане свідчить, що позивачкою умисно заздалегідь значно занижено ціну спірного автомобіля, оскільки їй достеменно було відомо про існування виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та про накладення арешту на вказаний автомобіль. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що доданий до апеляційної скарги ОСОБА_1 на 1 аркуші витяг з веб-сайту Мінекономіки України про розрахунок середньої вартості легкових автомобілів - Нісан X- TRAILNew2008 року випуску для цілей оподаткування не має ніякого відношення до предмету спору у даній справі, на рішення я якій ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга. З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є автомобіль Нісан X-TRAIL, а довідку про орієнтовну вартість надано апелянтом на автомобіль з найменуванням- «Нісан X-TRAIL New». Вказаний витяг також не може братися до уваги, оскільки апелянт зазначає про середню вартість якогось незрозумілого автомобіля, а не конкретного авто, який був належним чином оцінений відповідним спеціалістом, з урахуванням безпосередньо його технічного стану, пробігу, пошкоджень, інших чинників, які суттєво впливають на вартість оцінки майна. У свою чергу, висновок від 13 серпня 2018 року про ринкову вартість автомобіля - Нісан X- TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 було складено суб`єктом оціночної діяльності, який діяв на підставі сертифікату № 152/17 від 2.02.2017 року, виданого Фондом Державного майна України - ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки» після огляду автомобіля , з урахуванням відповідних методик, та вірно визначено вартість автомобіля в розмірі 89 980,00 грн. Рішення про оцінку автомобіля не оскаржувалось та не оскаржується ні сторонами у справі, ні апелянтом. Доводів про його незаконність в апеляційній скарзі не наведено. Посилання ОСОБА_1 в тексті своєї апеляційної скарги на те, що суд повинен був його залучити до участі у даній справі як третю особу через наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_5 , є необґрунтованим, оскільки вирішення даного спору мало місце між нею та відповідачем ОСОБА_6 про стягнення саме на користь останнього грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Нісан X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску в сумі 44 990,00 грн. Після вирішення даного спору відбулось стягнення на користь ОСОБА_3 цієї грошової компенсації, яка в повному обсязі через ДВС сплачена на користь ОСОБА_1 . Отже участь ОСОБА_1 в цій справі, жодним чином не передбачена процесуальним законодавством. Права та інтереси ОСОБА_1 у цій справі не вирішувались. Його інтерес полягав виключно в отриманні коштів від реалізації частини автомобіля, що належала ОСОБА_3 , які ним і були отримані. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року - закрито. Постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Міхальов Андрій Олександрович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у її відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 07 травня 1977 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 17 серпня 1982 року, актовий запис №

514. У період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі було придбано автомобіль марки Nissan X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску. Вказаний автомобіль був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 . Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано автомобіль «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за кожним. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що спірний автомобіль є спільною частковою власністю подружжя, виділ у натурі її частки із вказаного майна є неможливим, а тому просила стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 44 990,00 грн., припинити право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину автомобіля марки "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 з дня отримання ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 44 990,00 грн. та визнати за нею право власності на автомобіль "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Визначаючи вартість спірного автомобіля посилалась на експертну оцінку ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 13 серпня 2018 року, згідно якої вартість автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 89 980,00 грн. Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації вартості майна, суд першої інстанції послався на те, що відповідач визнав позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року порушено його права та інтереси, так як визнавши позов, відповідач який є боржником у справі за його позовом про стягнення боргу, позбувся свого права власності на спірний автомобіль, на який було накладено арешт при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу на його користь. Судом встановлено, що під час примусового виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ВП № НОМЕР_4 ) на спірний автомобіль 21 листопада 2014 року було накладено арешт (а.с. 56). Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 вважав, що подання позивачкою позову про визнання за нею права власності на спірний автомобіля із стягненням компенсації на користь відповідача було спрямовано на унеможливлення звернення стягнення на арештоване майно. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18). Скасовуючи ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та, передаючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд в постанові від 04 березня 2020 року вказав що, закриваючи апеляційне провадження у даній справі, апеляційний суд, в порушенні вимог ст. 263 ЦПК України, не врахував зазначені висновки Верховного Суду та не надав належної правової оцінки обставинам справи. У силу ч.1 ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку що, ухвалюючи рішення від 07 листопада 2018 року Дарницький районний суд міста Києва вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, а тому він має право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що розмір компенсації вартості 1/2 частини автомобіля «Nissan Х-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року в сумі 44 990 грн.00 коп. не відповідає дійсній вартості 1/2 частини вказаного автомобіля, а тому просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року змінити в частині визначення вартості 1/2 частини автомобіля "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , а саме: змінити вартість Ѕ частини вказаного автомобіля з 44990,00 грн. на 116362,50 грн., оскільки станом на 10.01.2019 року середньо ринкова вартість легкового автомобіля «NissanX-TRAIL», 2008 року випуску становить 232 725 грн. 00 коп., що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. У силу ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо розміру компенсації вартості 1/2 частини автомобіля "Nissan X-TRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права, з наступних підстав. Частинами 1,2,4 ст. 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 Сімейного кодексу України та ст. 372 Цивільного кодексу України, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини спраив. У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підтвердження доводів позовної заяви про ринкову вартість спірного автомобіля позивачкою надано суду першої інстанції Звіт про оцінку майна ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 13 серпня 2018 року, складений суб`єктом оціночної діяльності, який діяв на підставі сертифікату № 152/17 від 2.02.2017 року, виданого Фондом Державного майна України, з якого вбачається, що ринкова вартість легкового автомобіля «Nissan X-Trail», об`єм двигуна 2.0. І, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 89 980,00 грн. Апелянтом ОСОБА_1 на спростування вказаної вище ринкової ціни спірного автомобіля до апеляційної скарги додано витяг з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.01.2019 року згідно якого середньо ринкова вартість транспортного засобу марки Nissanмодель X-TrailNew, 2008 року випуску для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року зі змінами становить 232 725,00 грн. Вказаний витяг з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.01.2019 року колегія суддів не може визнати належним доказом на підтвердження ринкової вартості автомобіля «Nissan X-Trail», об`єм двигуна 2.0., 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , так як він містить інформацію про середньо ринкову вартість транспортного засобу марки Nissan, але іншої моделі X-TrailNew, 2008 року випуску. Крім того, вказаний витяг містить інформацію щодо середньо ринкової вартості транспортного засобу марки Nissanмодель X-TrailNew, 2008 року випуску для цілей оподаткування транспортним податком, при його формуванні спірний автомобіль не оглядався, його технічний стан та всі характеристики не враховувалися. Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля з урахуванням його технічного стану, пробігу, пошкоджень, інших чинників, які суттєво впливають на вартість оцінки майна, апелянтом ОСОБА_1 суду не надано. Клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення дійсної ринкової вартості спірного автомобіля апелянтом не заявлялось. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що Звіт про оцінку майна ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 13 серпня 2018 року, за яким ринкова вартість легкового автомобіля «Nissan X-Trail», об`єм двигуна 2.0. І, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 89 980,00 грн. є належним доказом на підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля, належних доказів на його спростування суду не надано. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою умисно заздалегідь значно занижено ціну спірного автомобіля та що ринкова вартість транспортного засобу «Nissan X-Trail», об`єм двигуна 2.0. І, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 232 725,00 грн., а не 89 980,00 грн., як визначив суд першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про стягнення з позивачки на користь відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля в розмірі 44 990,00 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 червня 2020 року. Головуючий: Судді: