Постанова Харківський апеляційний суд № 638/22685/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 року м. Харків справа № 638/22685/24 провадження № 22-ц/818/107/25 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Колеснікова Анатолія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року у складі судді Латки І.П.,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у розмірі 199 096,50 грн, що становить вартості автомобіля NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 та понесені судові витрати, а саме витрати на оплату правничої (правової) допомоги та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 11.08.1990. Під час перебування у шлюбі позивач спільно з ОСОБА_2 придбав автомобіль NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано за позивачем. Автомобіль був придбаний за кредитні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки кредитний договір був укладений за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім`ї. В подальшому кредитні зобов`язання по Кредитному договору перед AT «УкрСиббанк» не були своєчасно виконані, існувала заборгованість по сплаті кредиту, було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором. Під час примусового виконання рішення суду у ВП № 53975383 були винесені постанови 22.05.2017 про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 та про розшук майна, а саме автомобілю NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 . Постановою державного виконавця від 21.02.2019 ВП № 53975383 відносно боржника ОСОБА_1 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі згідно заяви стягувана AT «УкрСиббанк». Однак, наявність зазначених виконавчих проваджень та прийняття у ВП №53975383 були винесені постанови 22.05.2017 про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 та про розшук майна, а саме автомобілю NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , вплинули на прийняття рішення позивачем та ОСОБА_2 про укладання в подальшому оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу. 01.09.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 6448/20/004215 транспортного засобу автомобілю NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 . Договір оформлено Богодухівською філією ТОВ «ТРАНС-КОМ ПЛЮС». На підставі договору право власності на автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_2 . Фактично подружні відносини між позивачем та відповідачем остаточно припинились 22.09.2021, а за твердженням відповідача фактичні подружні відносини припинились 19.11.2021. Позивач зазначає, що відповідач з метою запобігання можливого поділу фактично спільної сумісної власності подружжя - автомобілю NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску. VIN код НОМЕР_1 , 31.12.2021 продала зазначений транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу 0055812/2021, оформленому TOB «М.К-СЕРВІС- ГРУП» 31.12.2021 ОСОБА_3 за 269800,00 грн. Про обставини продажу автомобілю позивачу відповідач не повідомляла, вчинила зазначені дії без його згоди. Грошові кошти від продажу автомобіля позивач не отримував і вони не були використані в інтересах та на потреби сім`ї, оскільки на той час фактичні шлюбні відносини були повністю припинені. Позивач зазначає, що він звертався до суду з позовом про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, проте рішенням суду від 28.08.2024 у справі №638/10414/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту. При цьому, суд дійшов висновку, що внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу № 6448/20/004215 від 01.09.2020 транспортного засобу - автомобілю NISSAN, модель X-TRAJL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , правовий режим даного майна не змінився, автомобіль залишився спільною сумісною власністю подружжя і частки подружжя у праві власності на це майно є рівними. Посилаючись на те, що відповідач 31.12.2021 здійснила відчуження придбаного подружжям під час шлюбу автомобілю без згоди чоловіка та не в інтересах сім`ї, позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної йому 1/2 частки автомобіля у розмірі, виходячи з ринкової вартості автомобіля, встановленої висновком про визначення ринкової вартості майна на час розгляду справи у суді. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , у розмірі 199096,50 грн та судовий збір у розмірі 1990,97 грн. Рішення обґрунтовано тим, що відчуження спірного автомобіля на користь ОСОБА_3 відбулося під час перебування сторін у шлюбі. Проте доказів того, що ОСОБА_2 повідомляла ОСОБА_1 та отримала його письмову згоду на укладення правочину щодо автомобіля, матеріали справи не містять. Вирішуючи питання, чи було вчинено правочин в інтересах сім`ї, суд враховував, що як зазначає позивач і не заперечує відповідач, фактично подружні стосунки між сторонами припинилися у вересні-листопаді 2021 року. Тобто, на час продажу спірного автомобіля 31.12.2021 сторони не проживали однією сім`єю, не вели спільного господарства, а тому презумпція того, що ОСОБА_2 використала майно, одержане за договором, в інтересах сім`ї, спростована фактичними обставинами справи. З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, положення закону та практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просив рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом на підставі належних доказів не було встановлено факту припинення шлюбних відноси до моменту розірвання шлюбу Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15.09.2022 по справі №535/879/22. Відсутні підстави вважати встановленими обставини, що отримане за договором купівлі-продажу автомобіля не було використане в інтересах сім`ї, адже на той момент подружжя перебувало у зареєстрованому шлюбі. Суд послався лише на твердження сторін про те, що фактично подружні відносини між позивачем та відповідачем остаточно припинились 22.09.2021, а за твердженням відповідача фактичні подружні відносини припинились 19.11.2021. При цьому суд не врахував, що Позивач протягом тривалого часу (з 2010 року по 2022 рік) не проживав спільно із Відповідачем, а проживав переважно у місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки працював на посадах в установах банків міста Києва. За цією ж адресою проживає на поточний час та отримує кореспонденцію. Проте ці твердження суд не перевірив на предмет їх достовірності та доведеності. Оскільки реєстрація у сервісному центрі МВС транспортного засобу у період з 02 вересня 2020 року до 31 грудня 2021 року одночасно і за Позивачем і за Відповідачем є неможливою, на підставі укладеного між подружжям договору купівлі-продажу автомобіль перейшов у особисту власність відповідачки. 16 грудня 2024 року представником Відповідача засобами системи «Електронний Суд» подано клопотання про залишення позовної заяви без руху. Дане клопотання було обґрунтовано тим фактом, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК. Проте суд зазначене клопотання не розглянув та не вирішив. Крім цього ухвалою від 10 лютого 2025 року суд безпідставно відмовив у відводі головуючого. Зазначені порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Просить відшкодувати витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Посилається на те, що суд повно та всебічно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував положення закону та практику Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують. Просила відшкодувати витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у розмірі 10 000, 00 грн. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11.08.1990 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим Пісочинською селищною радою Харківської області 11.08.1990, актовий запис № 55 від 11.08.1990 (а.с. 9). Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15.09.2022 по справі №535/879/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 10-11). Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Харківській області від 14 жовтня 2022 року № 31/20-1451 06 червня 2008 року, за ОСОБА_1 , на підставі Довідки-рахунку ЦБР309778, оформленої «АВТОЦЕНТР ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» 28.05.2008 року, було зареєстровано право власності на автомобіль NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 . У період з 02 вересня 2020 року до 31 грудня 2021 року був зареєстрований в ТСЦ № 6341 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області на праві власності за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 6448/20/004215 вказаного вище транспортного засобу, який оформлено Богодухівською філією ТОВ «ТРАНС-КОМ ПЛЮС». З 03.06.2008 до 31.12.2021 автомобіль було зареєстровано на ім`я громадянина України ОСОБА_1 . Підставою проведення реєстраційних дій у ВРЕВ ДАІ 6301 ГУМВС в Харківській області була Довідка-рахунок ЦБР309778 оформлена «АВТОЦЕНТР ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» 28.05.2008. 31.12.2021 вказаний транспортний засіб переєстровано на підставі договору купівлі-продажу 055812/2021 оформлено ТОВ «М,К,-Сервіс-груп» 31.12.2021 року на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 32-33). Відповідно Звіту про визначення ринкової вартості майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість автомобіля NISSAN, модель X- TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , станом на 30.10.2024 складає 398 193,00 грн (а.с. 58-69). У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив суд: визнати договір купівлі-продажу № 6448/20/004215 від 01.09.2020 транспортного засобу - автомобілю NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оформлений Богодухівською філією ТОВ «ТРАНС-КОМ ПЛЮС», недійсним правочином; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів запису про реєстрацію права власності на автомобіль NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , за ОСОБА_1 , та шляхом витребування зазначеного автомобілю із чужого незаконного ОСОБА_3 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити (а.с. 45-57). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц). Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 обговоривши питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, вказала що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором ((див. п. 8.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18). В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2008 року за ОСОБА_1 , на підставі Довідки-рахунку НОМЕР_4 , оформленої «АВТОЦЕНТР ГОЛОСІЇВСЬКИЙ» 28.05.2008 року, було зареєстровано право власності спірного автомобіля, тобто під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі. У період з 02 вересня 2020 року до 31 грудня 2021 року був зареєстрований в ТСЦ № 6341 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області на праві власності за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 6448/20/004215. Згідно даних відкритого реєстру судових рішень рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року м. Харків розглянута справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив суд: визнати договір купівлі-продажу № 6448/20/004215 від 01.09.2020 транспортного засобу - автомобілю NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оформлений Богодухівською філією ТОВ «ТРАНС-КОМ ПЛЮС», недійсним правочином; - відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів запису про реєстрацію права власності на автомобіль NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , за ОСОБА_1 , та шляхом витребування зазначеного автомобілю із чужого незаконного ОСОБА_3 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. У вказаному рішенні судом встановлено, що спірний автомобіль вперше був придбаний у 2008 році, тобто під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі, тобто на це майно поширювався режим спільної сумісної власності подружжя. В подальшому ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з позивачем, придбала у нього, вказаний автомобіль, у зв`язку з чим правовий режим майна не змінився, автомобіль залишився у спільній сумісній власності подружжя, відбулася лише зміна титульного власника у правовстановлюючих документах та відповідних державних реєстрах, однак право спільної сумісної власності позивача на вказаний автомобіль не припинилося. У зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що внаслідок укладення спірного договору-купівлі продажу від 01.09.2020, враховуючи незмінність правового режиму майна, були порушені, невизнані або оспорені цивільні права ОСОБА_1 . Встановивши, що сторони придбали автомобіль марки NISSAN, модель X- TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі і відповідач розпорядився цим спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення, автомобіль постійно перебував у спільній сумісній власності подружжя з травня 2008 року до 31 грудня 2021 року, згоди ОСОБА_1 та відсутність доказів оплати ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №6448/20/004215, судова колегія погоджується з висновком суду, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу. Визначаючи розмір грошової компенсації в сумі 199096,50 грн, суд обґрунтовано врахував звіт про визначення ринкової вартості майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 . Зазначений підхід до оцінки доказів та визначення розміру грошової компенсації відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц. Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2024 представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху. Послався на те, що позовна заява ОСОБА_1 не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи. Згідно частини першої статті 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно протоколу судового засідання від 15.01.2025 суд на місці ухвалив залишити клопотання ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 без задоволення, оскільки вказані підстави представником відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті, мають характер несуттєвих процесуальних недоліків та не впливають на повноту, всебічність і об`єктивність судового розгляду.. Крім того, 10.02.2025 представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді, посилаючись, що на порушення судом норм ст. 175 та ч. 11 ст. 187 ЦПК суддя не ухвалила ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою суду від 10.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви. Таким чином, доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права не заслуговують на увагу. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П. Пилипчук