Постанова 4824 № 759/17730/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 року м. Київ Справа № 759/17730/19 Провадження: № 22-ц/824/1155/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. секретар Гулієв М.Д.о, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кір`якова Артура Сергійовича в інтересах Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного знищення майна та стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в ніч з 28.05.2017 року по 29.05.2017 року працівниками комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) проводились незаконні дії по знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в обслуговуючому кооперативі «Кооперативна-3», за адресою: м . Київ, проспект Академіка Корольова, 5, а також невідомі особи вивозили на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції. Вона є власницею гаражного боксу № НОМЕР_1 і в результаті незаконних дій по знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в обслуговуючому кооперативі «Кооперативна-3», за адресою: м . Київ, проспект Академіка Корольова, 5, працівниками КП «Київблагоустрій» їй було завдано матеріальних збитків у розмірі 295000,00 грн., що підтверджується висновком вартості об`єкта незалежної оцінки від 17.05.2017 року. Також їй завдано моральної шкоди, що полягає в негативних наслідках, спричинених знищенням належного їй майна, завдано нервового стресу. Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати завдані збитки, просила суд стягнути з КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на її користь 295 000,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 8120,00 грн. моральної шкоди. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 295 000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 8 120,00 грн. та судовий збір в розмірі 33 031,20 грн., а всього 306 151 ,20 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кір`яков А.С. в інтересах КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції в порушення норм процессуального права не розглянув клопотання про закриття провадження у справі та розглянув справу, яка не є малозначною, в порядку спрощеного провадження. Також зазначив, що подані представником позивача докази не засвідчені належним чином, не містять підпису особи, яка засвідчує копію, а тому не можуть бути взяті судом до уваги. Вказував, що суд першої інстанції передчасно ухвалив рішення, чим порушив принцим змагальності, не врахував правову позицію відповідача та подані представником відповідача докази, не розглянув клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження, не розглянув заяву щодо залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не розглянув клопотання про призначення експертизи та не надав право відповідачу на подання заперечень. Суд першої інстанці не звернув уваги на те, що саме ТОВ «Вістекс-Компані» здійснено демонтаж гаражів. Навність шкоди, завданої позивачу діями відповідача, жодними доказами не підтверджена. Також судом першої інстанції не досліджено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року, оскільки така не містить інформації по те, що гаражний бокс № НОМЕР_1 демонтований або знищений. В заперечення щодо заявленного позивачкою розміру майнової шкоди, Кір`яков А.С. в інтересах КП «Київблагоустрій» долучив до апеляційної скарги звіт від 22 листопада 2019 року про оцінку збитків, понесених ОСОБА_1 09 грудня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду дану цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення. 26 грудня 2019 року справа надійшла до Київського апеляційного суду належним чином оформленою. Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Якімов В.А. в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим, оскільки підстави такого закриття не передбачені процесуальним законом. Вважав, що суд першої інстанції відповідно до положень ст. 274 ЦПК України мав право розглянути дану справу в порядку спрощеного провадження, окрім того, відповідачем будь-яких заперечень шодо такого розгляду не подавалось. Вказував, що долучений скаржником звіт від 22 листопада 2019 року про оцінку збитків, понесених ОСОБА_1 , не є належним та допустимим доказом, оскільки виконаний на основі припущень. Також посилався на рішення Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 759/17785/17, яке безпосередньо стосується обсавин, викладених у позові. Вказаними неправомірними діями позивачці було заподіяно як матеріальної, так і моральної шкоди, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив її позов. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України ОСОБА_1 не скористалась. В судовому засіданні адвокат Кір`яков А.С. в інтересах КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених у ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Адвокат Якімов В.А. в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1, загальною площею 64,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Корольова, 5 (а.с. 22, 33). Листом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) від 23.11.2016 доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме, гаражів по просп. Корольова, 5 в м. Києві (а.с. 36). Згідно акту про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30.05.2017 року, в ніч з 28.05.2017 року по 29.05.2017 року працівниками КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) проводились незаконні дії по знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в обслуговуючому кооперативі « Кооперативна -3» за адресою: проспект Корольова, 5 в м. Києві , а також невідомі особи вивозили на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції. Відбулось знищення приватного гаража № НОМЕР_1. Вказані обставини зафіксовані (а.с. 32). Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 року, встановлено, що руйнування будівлі, а саме, гаражу позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. А. Корольова, 5 , відбулось на підставі рішення (доручення) Департаменту від 23.11.2016 року за №064-11370. Даною постановою визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, виконавчого органу КМР (КМДА) щодо видачі доручення №064-11370 від 23.11.2016 року. Скасовано доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо видачі доручення №064-11370 від 23.11.2016 (а.с. 22-26). 10 травня 2017 року між КП «Київблагоустрій» (замовник) та ТОВ «Вістекс-компані» (виконавець) укладено договір №68 згідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з демонтажу самовільно розміщених та території міста Києва об`єктів (будівель, споруд, елементів благоустрою, залишків будівельних матеріалів, безхазяйного майна тощо) та доставкою таких об`єктів (або їх конструктивних елементів) на майданчик тимчасового зберігання, а КП «Київблагоустрій», в свою чергу, зобов`язувався оплатити надані послуги (а.с. 37). Відповідно до звіту оцінку майна від 15.05.2017, ринкова вартість гаражного боксу № НОМЕР_1, загальною площею 64,5 кв.м., становить 295 000,00 грн. (а.с. 8-15). Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про спростування тверджень позивача щодо неправомірності дій відповідача, а також не надав належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків та моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до частини 1 статтей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з положеннями статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9, ч. 2, ст. 16 ЦК України). Стаття 22 ЦК України передбачає, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до положень п.13.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року, порядок розміщення малих архітектурних, форм та тимчасових споруд визначений Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року, Положенням про розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року, Правилами забудови м. Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року, правилами (положеннями), встановленими Київською міською радою. В силу п. 13.3.2. Правил благоустрою м. Києва, у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом З цього підпункту. Пунктом 20.2.11. вказаних правил передбачено, що у разі виявлення силами Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) самовільно встановлених елементів благоустрою, його власнику вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу у триденний термін. Вказаними нормативними актами врегульовано порядок дій органів місцевого самоврядування та відповідних комунальних підприємств відносно проведення демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, з попереднім внесенням його власнику припису з вимогою усунення порушень. Встановлено, що 23 листопада 2016 року рішенням Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища № 604/11-16 було доручено КП «Киїблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме, гаражів в Святошинському районі м. Києва за адресою Академіка Корольова, 5-А на території автокооперативу «Кооперативна -3». Згідно акту про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 року було демонтовано гаражі в АК «Кооперативна -3», в тому числі і гараж позивачки. Дії щодо демонтажу гаражних боксів були вчинені працівниками ТОВ «Вістекс-компані» на підставі укладеного 10 травня 2017 року договору №68 між КП «Київблагоустрій» та ТОВ «Вістекс-компані». Доводи апеляційної скарги про те, що рішення про знесення гаражу приймалося Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради не заслуговують на увагу, оскільки відповідне рішення було прийнято відносно гаражів за іншою адресою, а саме: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 5-а , в той час, як належний позивачці гараж знаходився за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 5 . Дана обставина встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року. При цьому, дії щодо знесення гаражу позивачки вчинялися хоч і працівниками ТОВ «Вістекс-компані», але на виконання відповідного договору, укладеного з КП «Київблагоустрій» , в якому останнє виступило як замовник. Згідно припису №1617525 від 03 листопада 2016 року, складеного провідним інспектором Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища за адресою проспект Академіка Корольова, 5, м. Київ було здійснено перевірку стану благоустрою та виявлено порушення п. 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, яке вчинено головою правління АК «Кооперативна-3» ОСОБА_2 На вказаному приписі міститься відмітка «від підпису відмовився» (а.с. 126). Будь-яких доказів направлення позивачці вказаного припису щодо усунення порушень, визначених, правилами благоустрію, матеріали справи не містять. Вказане свідчить про те, що вона, ОСОБА_1 , не знала і не могла знати про наявні претензії Департаменту до АК «Кооперативна-3», та не мала можливості надати Департаменту та КП «Київблагоустрій» правовстановлюючі документи на належний їй гараж № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі « Кооператив -3», що знаходиться по проспекту Академіка Корольова, 5 в місті Києві. Встановивши, що гараж позивачки за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 5 було знесено ТОВ «Вістекс-компані» на виконання відповідного договору, замовником за яким було КП «Київблагоустрій», а рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради про демонтаж гаражів було прийнято щодо іншої адреси, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_1 діями КП «Київблагоустрій» було завдано заявлену майнову та моральну шкоду. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості заявленого позивачкою розміру матеріальної шкоди та розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів виходить з наступного. Порядок розгляду справ у порядку спрощеного провадження врегульовано главою 10 розділу ІІІ ЦПК України. Відповідно до ч.6 ст.19 ЦПК малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб За змістом частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: … 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; … (ч. 4 ст. 274 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції). Відповідно до частин 1-3 статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною 2 статті 274 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Тобто, законодавець фактично використовує диспозитивний принцип віднесення судом справ до категорії малозначних. При цьому, суд при вирішенні питання щодо віднесення справи, яка може бути розглянути в порядку спрощеного провадження (справи незначної складності), наділений дискреційними повноваженнями. Відповідно до ч.3 ст.274 ЦПК при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціна позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорія та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Роз'яснено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Не пізніше п`ятиденного строку відповідач має право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у разі неподання у встановлений судом строк яких, відповідач має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.(а.с.22-23) Враховуючи передбачені ч.3 ст.274 ЦПК обставини, суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі визначив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі КП «Благоустрій» отримало 10 жовтня 2019 року (а.с. 48). 21 жовтня 2019 року адвокатом Косянчук Л.Г. в інтересах КП «Київблагоустрій» подано клопотання про закриття провадження, а 6 листопада 2019 року адвокатом Кір`яковим А.С. в інтересах відповідача подано відзив. Будь-яких інших клопотань чи заяв з боку відповідача щодо розгляду справи в порядку загального провадження, або залучення третіх особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, або ж призначення експертизи до ухвалення судом першої інстанції рішення 30 жовтня 2019 року не надходило. Ураховуючи викладене колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційного скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, як і твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не надано відповідачу права на подання заперечень. ОСОБА_1 , порушуючи перед судом питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідокзнищення належного їй нерухомого майна, посилалася на звіт про проведення незалежної оцінки вартості гаражного боксу №41/н, проведеного СОД ТОВ «Київський інститут оціночної діяльності», відповідно до якого ринкова вартість вказаного боксу станом на 15 травня 2017 року становить 295 000 грн. В заперечення щодо розміру майнової шкоди скаржник долучив до апеляційної скарги звіт від 22 листопада 2019 року про оцінку збитків, понесених ОСОБА_1 , відповідно до якого ринкова вартість вказаного боксу станом на 15 травня 2017 року становить 173 936,73 грн. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Будь-яких заяв про долучення до матеріалів справи вказаних доказів позивачем як до відкриття провадження у справі, так і після, не подано, не обґрунтовано та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем завдання їй шкоди та її розміру не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права, а тому до уваги колегії суддів не приймаються. Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому доведенню у спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Як зазначалось вище, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Позивачка довела задану їй шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, а відповідачі у відповідності до положень статей 12, 76-81 ЦПК України це не спростували і не довели відсутність своєї вини. Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яка фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Оскільки, знищення належного позивачці нерухомого майна призвело до змін в її житті, виникнення необхідності проведення робіт по відновленню гаражного боксу, докладання додаткових зусиль для нормалізації свого життя, колегія суддів, з урахуванням характеру страждань, обсягу заподіяної шкоди вважає, що сума в 8 120 грн є достатньою грошовою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не розглянув клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів виходить із такого. Обґрунтовуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі адвокат Косянчук Л.Г. в інтересах КП «Київблагрустрій» виходив із того, що 01.10.2019 року Святошинським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 759/17728/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до КП «Київблагрустрій» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного знищення майна та стягнення моральної шкоди з ціною позову у 323 120 грн., що свідчить про те, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходяться дві справи зі спором між тими самим сторонами, з однаковим предметом і з тих самих підстав. Проте, з долученої до клопотання ухвали про відкриття провадження у справі від 01.10.2019 року убачається, що позов подано не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , тобто, іншою особою, відповідно підстави для задоволення такого клопотання відсутні. При перевірці доводів апеляційної скарги щодо неналежного посвідчення адвокатом позивача доказів, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 7.04.2003 №55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 №1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти. Серед іншого відповідно до п.8 розд.10 зазначених правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія». Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документа, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку. Під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника, вимогам процесуального законодавства, слід уникати зайвого формалізму, як-от: констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, не зазначення у довіреності повноважень представника на засвідчення копій документів від імені довірителя тощо. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 8 травня 2019 у справі №160/7887/18. Дана позовна заява підписана та подана адвокатом Якімовим В.А. в інтересах ОСОБА_1 , який представляв інтереси позивачки на підставі ордеру про надання правничої допомоги. Докази, долучені до позовної заяви, містять штамп «З оригіналом згідно Адвокат Якімов В.А.», а тому, з урахуванням вищевикладеного правового висновку, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного засвідчення копій документів як безпідставні та необґрунтовані. З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає доведеним, що діями відповідача по знищенню належного позивачці майна останній завдано матеріальну та моральну шкоду, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга адвоката Кір`якова А.С. в інтересах КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Кір`якова Артура Сергійовича в інтересах Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.А. Пікуль Д.Р. Гаращенко