Ухвала КЦС ВС № 133/203/20

УХВАЛА 04 червня 2020 року м. Київ справа №133/203/20 провадження № 61-8232ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зацікавлена особа - ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Ухвалою Козятинського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця. 19 травня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Козятинського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Зокрема, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали суду в апеляційному порядку, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Диспозиція пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачає, що в касаційній скарзі крім іншого повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою подання касаційної скарги є розгляд скарги на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби, приватного виконавця, однак, ця підстава не входить до визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України переліку підстав касаційного оскарження судових рішень. Крім іншого,узагальнено зазначає, що в чому полягає неправильність вирішення скарги судами попередніх інстанцій, обґрунтовує таким чином аналіз обставинам справи, який на його погляд є правильним, та зазначає в чому полягає неправильність застосування судами норм матеріального права під час вирішення питання щодо скарги на дії державного виконавця, проте, не зазначає чітко підставу касаційного оскарження судових рішень з переліку, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України. Скаржник не виконав вимоги вказаної норми процесуального закону у повному обсязі, зазначивши лише норми матеріального права, які на його думку неналежно застосували суди попередніх інстанцій, та наслідки таких дій судів під час вирішення скарги. Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що чітке зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги. Таким чином, скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження. Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Суд в силу вимог статті 394 ЦПК України зобов`язаний зазначати всі підстави касаційного оскарження, які вказує скаржник, проте, не уповноважений з власної ініціативи корегувати зазначені скаржником підстави касаційного оскарження у разі їх некоректного оформлення відповідно до вимог законодавства. Таким чином, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ПЦК України. Беручи до уваги те, що особа звертається до суду особисто, без допомоги адвоката, суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне мотивування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо). За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш