Постанова 4812 № 480/1495/19

03.06.20 22-ц/812/669/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 480/1495/19 Номер провадження: 22-ц/812/669/20 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Базовкіної Т.М., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Басалаєвим Дмитром Вікторовичем на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді - Войнарівського М.М. о 15 год. 00 хв. в приміщенні того ж суду, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (надалі - ТОВ «ФК «ВЕСТА») про припинення іпотеки нежитлової будівлі (магазину) за іпотечним договором, - в с т а н о в и л а : 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Веста», яке перейменоване у ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про припинення іпотеки нежитлової будівлі (магазину), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН:13031782, за іпотечним договором який зареєстрований приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Латкіоновою С.А. за реєстровим №2675. В обґрунтування позову зазначав, що 14 серпня 2008 року між ним та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» було укладено кредитний договір № 106/08/02-ZNv, за умовами якого Банк надав йому кредит у розмірі 20 000 доларів США на споживчі цілі строком до 13 серпня 2018 року зі сплатою 13,85 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору, того ж дня було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. за реєстровим № 2675 за умовами якого предметом іпотеки є нежитлова будівля, магазин, що розташований по АДРЕСА_1 та на яке зареєстроване обтяження. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 року на користь ПАТ «Банк Форум» з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором від 14 серпня 2008 року в загальній сумі 5 323,68 доларів США. На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2/477/84/17 від 19 червня 2017 року та відкрито виконавче провадження. У зв`язку із добровільною сплатою заборгованості, 13 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. На теперішній час іпотекодержателем є ТОВ «Фінансова компанія «Веста», яке перейменоване у ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». Посилаючись на викладене та на те, що умови кредитного договору виконані у повному обсязі, однак ПАТ «Банк Форум» в порушення вимог закону не припинив іпотеку майна та не зняв обтяження, позивач просив суд задовольнити позов. 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що не дивлячись на те, що відповідно до інформації опублікованої на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Форум» як юридичної особи, отже ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим, іпотека не припинена, а новим іпотекодержателем є ТОВ «ФК «ВЕСТА», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ІЕВЕСТХІЛЛС ВЕСТА». Крім того, відповідач будучи обізнаним про те, що основне зобов`язання за кредитним договором № 106/08/02/ZNv від 14 серпня 2008 року повністю виконане та про те, що на даний час розглядається цивільна справа про припинення іпотеки, намагається вчинити дії щодо незаконного продажу або перереєстрації предмета іпотеки (нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), яке є власністю ОСОБА_1 . Вказане підтверджується вимогою ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», яка отримана позивачем 10 лютого 2020 року. За таких обставин, позивач вважає, що існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна відповідачем. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження заяви, не вказані та не долучені докази, які підтверджують, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи може призвести до ускладнення виконання рішення суду, не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, зокрема підтвердження його дій, спрямованих на переоформлення права власності, у зв`язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову. В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Басалаєв Д.В., посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена без врахування всіх обставин справи та з порушенням вимог діючого процесуального законодавства, які регулюють порядок забезпечення позову, та у зв`язку з тим, що існує реальна загроза продажу або перереєстрації нерухомого майна - нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 , яке є власністю ОСОБА_1 , просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Басалаєвим Д.В. відхилити, а ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. В судове засідання представники відповідачів не з`явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Разом з тим розгляд справи відкладався неодноразово (чотири рази) у зв`язку з клопотанням представника відповідача - ОСОБА_2 з підстав впровадження карантинних заходів в Україні. 25 березня 2020 року Кабінет Міністрів України запровадив режим надзвичайної ситуації в Україні та продовжив карантин в Україні до 24 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами та доповненнями, з метою запобігання поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року по 11 травня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV -2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» термін карантину продовжено до 22 червня 2020 року. 14 травня 2020 року Миколаївським апеляційним судом учасникам справи було роз`яснено положення ч.4 ст. 212 ЦПК України щодо можливості в період запровадження карантину брати участь у судовому засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( за допомогою системи EasyCom). Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 22 травня 2020 року, зокрема, регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. За таких обставин посилання ОСОБА_2 в своїй заяві як на поважність підстав відсутності її в судому засідання не заслуговують на увагу суду, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 , позивач посилався на те, що існує реальна загроза продажу або перереєстрації належного йому мана будь-яким державним реєстратором, про що свідчить надіслана на його адресу вимога ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи може призвести до ускладнення виконання рішення суду, а також наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, зокрема підтвердження його дій, спрямованих на переоформлення права власності. Вирішуючи питання правильності висновків суду, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, і накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії. Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. У справі, яка переглядається, позивач просив про заборону суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, магазину за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається із матеріалів справи, 14 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» було укладено кредитний договір № 106/08/02-ZNv за умовами якого Банк надав кредит у розмірі 20 000 доларів США на споживчі цілі строком до 13 серпня 2018 року зі сплатою 13,85 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору, того ж дня було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. за реєстровим № 2675 за умовами якого, предметом іпотеки є нежитлова будівля, магазину, що розташований по АДРЕСА_1 та на яке зареєстроване обтяження. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2017 року, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 року, на користь ПАТ «Банк Форум» з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором від 14 серпня 2008 року в загальній сумі 5 323,68 доларів США. На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 2/477/84/17 від 19 червня 2017 року та відкрито виконавче провадження. У зв`язку із добровільною сплатою заборгованості, 13 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. На теперішній час іпотекодержателем є ТОВ «Фінансова компанія «Веста», яке перейменоване у ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». Іпотека не припинена, обтяження з належного ОСОБА_1 майна не знято. Посилаючись на припинення основного зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого і припинилися іпотека, позивач звернувся із даним позовом. Таким чином, між сторонами виник спір стосовно правомірності обтяження на підставі іпотеки, яка є припиненню в силу вимог закону. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю продажу або перереєстрацією відповідачем належного йому нерухомого майна про що свідчать вимоги щодо усунення порушень основного зобов`язань. Згідно змісту позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 , предметом спору у даній справі є протиправність Банку щодо невиконання приписів Закону «Про іпотеку», тобто зі змісту позовної заяви вбачається наявність спору між сторонами щодо припинення іпотеки внаслідок припинення основного зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що відповідачем на теперішній час здійснюються дії щодо проведення стягнення на предмет іпотеки, а позивач оскаржує іпотеку у судовому порядку шляхом подання позову про припинення іпотеки, оскільки вважає, що вона припинилася внаслідок припинення основного зобов`язання, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо предмету іпотеки може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде звернуто стягнення на спірний магазин, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Отже, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо належного позивачу майна є ефективним способом забезпечення позову. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі п. п. 1,3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 13031782 до набрання рішенням суду у даній справі законної сили. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Басалаєвим Дмитром Вікторовичем задовольнити. Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 до набрання рішенням суду у даній справі законної сили. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.М. Базовкіна В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року.