Постанова 4819 № 666/6746/15-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Херсон справа № 666/6746/15-ц провадження № 22-ц/819/774/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарГеленко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Єпішина Ю.М. від 04 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Херсонська міська територіальна громада в особі Херсонської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, ВСТАНОВИВ: У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш п`яти років до часу відкриття спадщини. В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_2 , яка є його тіткою, належало 27/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За договором дарування від 28.09.2004 року тітка передала йому в дар 11/100 частини цього домоволодіння. З цього періоду часу він зареєструвався в будинку, проживавав разом зі ОСОБА_2 однією сім?єю, разом вели домашнє господарство, мали спільний бюджет, він здійснював догляд за нею, забезпечував продуктами харчування, ліками, розпоряджався належними їй грошовими вкладами. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, він взяв на себе організацію поховання, оплатив всі ритуальні послуги. За життя ОСОБА_2 заповіт не складала, за відсутності інших спадкоємців, він звернувся до приватного нотаріуса Лисенко Л.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено та роз`яснено право на звернення до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для підтвердження факту спадкування за законом, заявник просив встановити факт проживання однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості спадкоємця за законом четвертої черги. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви. В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 лютого 2020 року, та постановити нове, яким у повному обсязі задовольнити його заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш п`яти років до часу відкриття спадщини. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги докази, що мають значення для справи, зокрема факт постійного проживання та реєстрації його разом зі спадкодавицею за однією адресою, в підтвердження чого суду надано довідку з місця проживання, також докази родинних відносин, які суд не досліджував взагалі, а обмежився абсолютно недоречною констатацією того, що він є одружений з 1988 року, а тому це виключає наявність відносин з ОСОБА_2 притаманних сім?ї та покази свідків. Крім того зазначив, що вони спільно несли витрати на утримання будинку та оплату комунальних платежів. Заявник посилається на те, що він відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки спільно проживав зі спадкодавцем, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов?язки, а тому у суду не було жодних підстав для відмови у задоволенні його заяви, оскільки всі умови необхідні для встановлення факту проживання однією сім?єю є наявними і підтвердженні належними доказами. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Заявник просив суд у порядку окремого провадження встановити факт його проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем, який помер, як спадкоємця четвертої черги, тому що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому посилався на те, що за змістом статті З СК України, він відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки спільнопроживав зі спадкодавцем, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України). За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, племінники. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Таким чином, у зазначеній справі підлягали встановленню, як факт проживання заявника однією сім`єю разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п`ять років. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.2003 року та витягу №2490908 від 04.01.2004 року ОСОБА_2 належить 27/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору дарування від 28.09.2004 року, витягу №4879002 від 28.09.2004 року ОСОБА_2 із належних їй 27/100 частин вказаного домоволодіння подарувала ОСОБА_3 11/100 частин цього домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Згідно довідки від 04.12.2019 року та витягу №58589452 від 04.12.2019 року зі Спадкового реєстру, наданої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Лисенко Л.П., спадкова справа після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась. З довідки №442/1 від 02.12.2015 року виданої головою органу самоорганізації населення квартального комітету № 1 Дніпровського району м. Херсона вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована та проживала з ОСОБА_1 за адресою: : АДРЕСА_1 та вела з ним спільне господарство протягом п`яти років. З технічного паспорта на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 убачається, що вказане домоволодіння належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_5 ( сестра заявника), ОСОБА_6 ( мати заявника) ОСОБА_2 ( спадкодавець) та заявнику ОСОБА_1 . Із наданих суду апеляційної інстанції документів вбачається, що ОСОБА_6 ( мати заявника) та ОСОБА_2 ( спадкодавець) є рідними сестрами. Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд розглянув справу в порядку окремого провадження. Згідно з частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). Справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Ухвалюючи у справі судове рішення, суд першої інстанції не встановив, чи є інші особи, заінтересовані у вирішенні даної справи, та не перевірив чи впливатиме встановлений факт на спадкові права і обов`язки цих осіб. В той час, як із доводів апелянта і наданих ним доказів вбачається про наявність спадкоємця другої черги ( сестри спадкодавця і матері заявника). Таким чином, встановлення вказаного факту впливатиме також на права й обов`язки іншого спадкоємця, який не був залучений до участі у справі. Оскільки за вказаних обставин вбачається спір про право, розгляд справи здійснюється за правилами позовного провадження. Частинами першою та другою статті 376 ЦПК передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки суд дійшов помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви про встановлення юридичного факту без розгляду. ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України. Керуючись статтями 293,315, 367, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 лютого 2020 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Херсонська міська територіальна громада в особі Херсонської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.В.Пузанова І.В.Склярська Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року Суддя Т.Г. Чорна