Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/321/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2020 року Справа № 908/321/20 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Кузнецової І.Л., Березкіної О.В. секретар судового засідання Грачов А.С. представники сторін: від третьої особи: Лишенко С.С., ордер серії АР №1012270 від 17.04.2020, адвокат; від позивача: представник не з`явився; від відповідача: представник не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2020 за результатами розгляду заяви Фермерського господарства «Сидоренко С.Л.» про забезпечення позову у справі №908/321/20 (суддя Топчій О.А.) за позовом Фермерського господарства «Сидоренко С.Л.», м. Вільнянськ Запорізької області до відповідача - Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, с. Павлівське Вільнянського району Запорізької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, укладення додаткової угоди ВСТАНОВИВ: 27 березня 2020 року Фермерське господарство «Сидоренко С.Л.» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровими номерами 2321586100:01:003:0131 та 2321586100:01:003:0132, відчужувати її будь-яким способом, передавати в іпотеку, користування. В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на те, що після звернення до суду з позовною заявою відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від зобов`язань та унеможливлення виконання рішення суду шляхом поділу земельної ділянки, що перебуває в оренді позивача. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.03.2020 (суддя Топчій О.А.) заяву Фермерського господарства «Сидоренко С.Л.» про забезпечення позову у справі №908/321/20 задоволено. Заборонено Павлівській сільській раді Вільнянського району Запорізької області вчиняти будь-які дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровими номерами 2321586100:01:003:0131 та 2321586100:01:003:0132, відчужувати її будь-яким способом, передавати в іпотеку, користування. Ухвала обгрунтована необхідністю збереження стану справ з цим майном, який був на час порушення провадження у справі, та можливості у майбутньому використання ефективного захисту порушеного права в межах однієї справи, з огляду на вчинення реєстраційних дій про припиненню прав на це майно. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю ухвалу, в якій, посилаючись на порушення його прав оскаржуваною ухвалою, просив її скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - судом вчинено забезпечення позову відносно земельної ділянки щодо якої у нього виникли майнові права, оскільки 19.03.2020 в Державному земельному кадастрі було зареєстровано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровим номером 2321586100:01:003:0132, апелянт подав клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки; - суд зробив безпідставний висновок, що поділ земельної ділянки було здійснено після відкриття провадження у справі; - вжиті судом заходи забезпечення позову порушують його право на отримання земельної ділянки; - позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення сільської ради відносяться до юрисдикції адміністративних судів, суд безпідставно об`єднав всі вимоги в одне провадження та виніс оскаржувану ухвалу, яка повинна бути скасована. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Березкіної О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд справи призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін на 03.06.2020. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в зв`язку з чим апеляційний суд не визначає процесуальний статус апелянта, який на час розгляду апеляційної скарги вже вирішений судом першої інстанції. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу та клопотання про долучення до справи копії клопотання представника відповідача від 13.05.2020, адресованого Господарському суду Запорізької області. Проти доводів апелянта заперечує, вказує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність, та апелянт не довів, які саме його права порушені при забезпеченні позову у справі, його твердження щодо введення суду в оману є безпідставними та позивачем не оскаржується сам факт полілу земельної ділянки. Також вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення правил об`єднання позовних вимог, оскільки позовна заява в даній справі спрямована на захист цивільного права позивача - користування земельною ділянкою на правах орендаря, тому спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, оскільки в силу положень ч. 4 ст.58 ГПК України адвокат Лишенко С.С. не може одночасно представляти інтереси і позивача, і третьої особи. З огляду на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, сторони були повідомлені про час та місце розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в цьому судовому засіданні. Заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали оскарження, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про забезпечення позову. Апеляційним судом встановлено, що Господарським судом Запорізької області розглядається справа №908/321/20 за позовом Фермерського господарства «Сидоренко С.Л.» до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, провадження у якій відкрито ухвалою від 02.03.2020 року. Позивач просить: - визнати незаконним (недійсним) та скасувати Рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №26 від 19 листопада 2019 року «Про втрату чинності рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області сьомого скликання 35 сесії №115 від 27.08.2019 року «Про подовження терміну дії договору оренди ФГ «Сидоренко С.Л. » на земельну ділянку кадастровий номер 2321586100:01:003:0067»; - укласти Додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору оренди землі №1516 від 08.06.2007 року (зареєстрованого у ЗРФ «Центр ДЗК» 15.08.2007 року за №040726000004; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №6032964 від 11.06.2014 року) між позивачем та відповідачем в редакції позивача. Відтак, предметом розгляду у справі №908/321/20 є поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 2321586100:01:003:0067, розташованої на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, як орендодавцем, та ФГ «Сидоренко С.Л. », як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.06.2007 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га кадастровий номер: 2321586100:01:003:0067, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запоріжської області, строком на п`ять років. Відповідно до додаткової угоди від 31.10.2012 строк дії договору було поновлено на п`ять років. Орендар стверджує, що належним чином виконував всі умови договору оренди, вчасно з дотриманням вимог законодавства звернувся до відповідача із заявою про поновлення дії договору на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та має переважне право на його поновлення. Павлівською сільською радою було прийнято рішення №115 від 27.08.2019 щодо подовження строку оренди земельної ділянки строком на 7 років та встановлено орендну плату у розмірі 8% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, проти чого не заперечував орендар та направив відповідачу проект додаткової угоди. В подальшому Павлівською сільською радою було прийняте Рішення №26 від 19 листопада 2019 року «Про втрату чинності рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області сьомого скликання 35 сесії №115 від 27.08.2019 року «Про подовження терміну дії договору оренди ФГ «Сидоренко С.Л.», яке і оскаржується позивачем. Тобто між сторонами існує спір про речове право на земельну ділянку площею 15,0000 га кадастровий номер: 2321586100:01:003:0067. Як зазначено вище, 27.03.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, яка була задоволена судом оскаржуваною ухвалою від 31.03.2020. Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що після відкриття провадження у справі спірна земельна ділянка поділена на земельні ділянки: - площею 1,8750 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2321586100:01:003:0132; форма власності: комунальна власність. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФОП Трегуб Костянтин Вікторович. Зазначене підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2307321632020 від 23.03.2020 року. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 19.03.2020 року. - площею 13,1250 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2321586100:01:003:0131; форма власності: комунальна власність. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 19.03.2020 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ФОП Трегуб Костянтин Вікторович. Зазначене підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2307321522020 від 23.03.2020 року. Також посилається на те, що на даний час існують об`єктивні підстави того, що відповідач вчинить дії направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку передбаченому ст. 56 ЗУ «Про землеустрій», та стверджує, що подальший поділ спірної земельної ділянки зробить неможливим виконання рішення суду. Доводи заяви підтверджені вище названими Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Як вірно зазначено судом першої інстанції, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Виходячи зі змісту позовних вимог та визначених ФГ «Сидоренко С.Л. » підстав позову, позивачем оспорюється відмова відповідача в поновленні договору оренди земельної ділянки та позов направлений на встановлення права позивача щодо поновлення такого договору. Отже, об`єктом спірних правовідносин у цій справі є речове право оренди на земельну ділянку. Колегія суддів зазначає, що в межах своїх дискреційних повноважень Павлівська сільська рада, яка здійснює розпорядження землями комунальної власності, має право передавати їх в оренду, зокрема, і шляхом проведення аукціону, формувати земельні ділянки, здійснювати їх об`єднання та поділ, передавати у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства по 2,0 га землі та вчиняти інші розпорядчі дії щодо землі, зокрема і спірної земельної ділянки. Вказані повноваження відповідача визначені Земельним кодексом України, Законами України "Про державний земельний кадастр", «Про землеустрій». Як підтверджено позивачем, відповідач вчинив дії щодо внесення змін до Державного земельного кадастру щодо полілу вказаної земельної ділянки на дві ділянки. У своєму клопотанні від 13.05.2020 до суду першої інстанції відповідач також пояснив, що додає заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та рішення Павлівської сільської ради про надання дозволу громадянам (учасникам АТО) на розробку проектів землеустрою (всього семи особам), тому припущення позивача про те, що відповідач може вчиняти дії зі спірною земельною ділянкою до вирішення спору в суді є обгрунтованими. Тобто, має місце існування обставин, відповідно до яких, здійснення відповідачем за час вирішення даного спору дій із спірною земельною ділянкою, фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах даного спору, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувачів речових прав на цю земельну ділянку з інших підстав. Поділ чи об`єднання земельної ділянки призведе до припинення цієї земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що також унеможливить ефективний спосіб захисту у даній справі. З метою збереження стану справ з цим майном, який був на час порушення провадження у справі, та можливості у майбутньому використання ефективного захисту порушеного права в межах однієї справи, та враховуючи реєстраційні дії щодо цього майна, колегія суддів доходить висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровими номерами 2321586100:01:003:0131 та 2321586100:01:003:0132, відчужувати її будь-яким способом, передавати в іпотеку, користування є належними та адекватними суті спору, не суперечать вище наведеним положенням процесуального закону та його заява правомірно задоволена судом першої інстанції. Щодо доводів апеляційної скарги колегія суду зазначає наступне. В межах перегляду ухвали про забезпечення позову апеляційний суд не встановлює правомірність об`єднання в одній позовній заяві вимог, оскільки розгляд справи ще не закінчено та основні висновок з цього приводу місцевий суд приймає за наслідками вирішення спору по суті. В підтвердження своїх доводів апелянт надає копії клопотання до відповідача від 24.03.2020 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2321586100:01:003:0132, Витяг з Державного земельного кадастру від 19.03.2020 щодо реєстрації проекту землеустрою на цю земельну ділянку, Рішення Павлівської сільської ради №18 від 03.01.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки учаснику АТО ОСОБА_1». Втім, як вірно зазначає позивач у відзиві, вказані документи ще не є документами про право власності апелянта на спірну земельну ділянку, тому тимчасова заборона вчиняти відповідні дії щодо цієї земельної ділянки не є порушенням прав апелянта, а поділ земельної ділянки, яка була в оренді позивача, до чи після подачі позову не впливає на суть самого забезпечення, яке вірно застосовано судом. Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи наділені правом подати апеляційну скаргу. Оскільки, апелянт залучений судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, тобто є учасником справи, апеляційний суд переглядає оскаржувану ухвалу по суті. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Запорізької області від 31.03.2020 за результатами розгляду заяви Фермерського господарства « Сидоренко С.Л .» про забезпечення позову, як прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись 269, 271, 282 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2020 за результатами розгляду заяви Фермерського господарства «Сидоренко С.Л.» про забезпечення позову у справі №908/321/20 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.03.2020 за результатами розгляду заяви Фермерського господарства «Сидоренко С.Л.» про забезпечення позову у справі №908/321/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з часу складання повної постанови відповідно до положень, визначених в ст. 287 ГПК України. Повна постанова складена 04.06.2020. Головуючий суддя Л.П. Широбокова Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Березкіна