Постанова КЦС ВС № 619/753/16-ц

Постанова Іменем України 20 травня 2020 року м. Київ справа № 619/753/16-ц провадження № 61-39364св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правексбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевської О. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правексбанк»(далі - ПАТ КБ «Правексбанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Правексбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6229-005/08Р, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20 043,00 доларів США для своєчасної оплати ним вартості автомобіля, що придбаний за договором купівлі-продажу від 03 вересня 2008 року № 5403/8, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля. Кредит надано відповідачу строком з 05 вересня 2008 року до 05 вересня 2015 року зі сплатою 13,99 відсотків річних. Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами у сумі 239,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. З метою проведення реструктуризації заборгованості відповідача змінено розмір щомісячного платежу, таким чином із червня 2011 року відповідач зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами у сумі 317,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Після закінчення строку повернення кредиту станом на 18 червня 2015 року відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 26 643,69 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 16 458,00 доларів США, заборгованість за процентами 10 185,69 доларів США. Із метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором 05 вересня 2008 року укладений договір поруки № 6229-005/08Р, згідно з яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов`язалися нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Також з метою забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором 05 вересня 2008 року укладено договір застави транспортного засобу № 6229-005/08Р. На підставі договору застави транспортного засобу заставодавець для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 6229-005/08Р та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки вчасного та повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: транспортний засіб марки «OPEL», моделі «CORSA», рік випуску - 2008, колір чорний, кузов НОМЕР_1 , тип Т3 легковий коміб-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правексбанк» заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 6229-005/08Р урозмірі 26 643,69 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правексбанк» заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 6229-005/08Р у розмірі 26 643,69 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконував належним чином своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ПАТ КБ «Правексбанк» у задоволенні позову. Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість за кредитом на користь ПАТ КБ «Правексбанк» поза межами строку, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України, щодо щомісячних платежів за період із 10 січня 2011 року до 10 лютого 2013 року, якими визначено до сплати 6 023,00 доларів США за тілом кредиту, у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Щодо сплати відсотків за користування кредитом прострочення позичальником відбулося з 10 січня 2010 року, в подальшому він здійснював часткові погашення частини простроченої заборгованості за відсотками, останнє з яких відбулося 11 червня 2015 року, чим переривав перебіг строку позовної давності, що підтверджується розрахунком заборгованості, та не спростовано відповідачами. Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» наявна генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, то у позивача відсутнє право вимоги на стягнення з відповідачів суми заборгованості у доларах США. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У червні 2018 року від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом помилково застосовано переривання строку позовної давності лише до процентів за користування кредитом. Вважає, що оплата процентів за користування кредитом є визнанням усіх умов кредитного договору, зокрема й заборгованості за тілом кредиту. У серпні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскільки заборгованість стягується за кредитним договором, валютою якого є долар США, то не має значення факт того, що відступлення прав вимоги за кредитним договором здійснювалось у гривні, а отже новий кредитор повинен мати генеральну ліцензію для стягнення заборгованості за даним кредитним договором. Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою судді Верховного Суду Погрібного С. О. від 16 липня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року, відкрито провадження у справі, витребувано справу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 06 серпня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції. Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках. На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Встановлені судами обставини 05 вересня 2008 року ПАТ КБ «Правексбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», укладено із ОСОБА_1 кредитний договір № 6229-005/08Р з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу від 03 вересня 2008 року № 5403/8, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля на загальну суму 20 043,00 доларів США строком з 05 вересня 2008 року до 05 вересня 2015 року зі сплатою 13,99 відсотків річних. Умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. ОСОБА_1 зобов`язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 239,00 доларів США та сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця до 10-го числа наступного місяця. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Правексбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладені договори поруки № 6229-005/08Р та № 6229-005/08Р. Відповідно до умов цих договорів останні зобов`язалися нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 6229-005/08Р та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 05 вересня 2015 року у розмірі 20 043,00 долара США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. З метою забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором 05 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу № 6229-005/08Р, відповідно до умов якого заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 6229-005/08Р та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки вчасного та повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: транспортний засіб марки «OPEL», моделі «CORSA», рік випуску - 2008, колір - чорний, кузов НОМЕР_1 , тип Т3 - легковий комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 11 січня 2011 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору. З метою проведення реструктуризації заборгованості відповідача, було змінено розмір щомісячного платежу, таким чином з червня 2011 року відповідач зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 317,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Станом на 18 червня 2015 року заборгованість за кредитом становить 26 643,69 доларів США, із яких: 16 458,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту та 10 185,69 доларів США - відсотки за користування кредитом. Нормативно-правове обґрунтування Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України) Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. У розумінні приписів частин першої та другої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Ухвалюючи рішення апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також із того, що небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, які передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки матеріали справи не містять доказів того, що у ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» наявна генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, то у фінансової компанії відсутнє право вимоги про стягнення заборгованості із відповідачів у доларах США. Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке. По-перше, правовий аналіз статті 1, частин першої, другої, четвертої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (зі змінами) свідчить, що право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до іншої особи за договором відступлення таких прав, не є валютною операцією, яка потребує генеральної або індивідуальної ліцензії у розумінні приписів Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», тому така ліцензія є необхідною при укладенні кредитного валютного договору, а не договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також для стягнення новим кредитором заборгованості за відступленою вимогою за кредитним договором. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 01 серпня 2018 року (справа № 751/1715/17-ц) та 20 грудня 2018 року (справа № 754/15560/16-ц). Тому, відмова у позові новому кредитору про стягнення заборгованості за відступленою вимогою за кредитним договором з підстав відсутності генеральної ліцензії є безпідставною. По-друге, Верховний Суд не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що мало місце переривання строку позовної давності лише щодо зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, оскільки відповідач здійснював часткові погашення частини простроченої заборгованості лише по відсоткам, останнє з яких відбулося11 червня 2015 року. Закон визначає, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій у тому числі й відсотків за користування кредитом. За умовами, укладеного між сторонами договору, позичальник повинен повертати отриманий кредит шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 317,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця сплачуючи рівну суму, тому часткова сплата щомісячного платежу є дією, яка свідчить про визнання боргу, а не його частини. По-третє, Верховний суд в черговий раз відзначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Отже, суд може відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, лише у разі встановлення, що право позивача, за захистом якого він звернувся, порушено та підлягає захисту, проте строк звернення до суду пропущено. У разі, коли вимоги позивача є безпідставними, тобто відсутнє порушене право, суд відмовляє за необґрунтованість позову. Наведене свідчить про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду. Керуючись статтями 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія»задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко