Ухвала КЦС ВС № 136/522/15-ц

Ухвала 28 травня 2020 року м. Київ справа № 136/522/15-ц провадження № 61-47144св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Липовецька районна державна адміністрація (орган опіки і піклування), Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області, Липовецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_5 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018року у складі судді Олексієнка О. Ю. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів У березні 2015 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Липовецька районна державна адміністрація (орган опіки і піклування) (далі - Липовецька РДА), Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області (далі - Турбівська селищна рада), про встановлення факту батьківства та визнання права на частку в спадщині. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_2 , біологічним батьком якого є ОСОБА_6 , із яким вона підтримувала близькі відносини з 2001 року. При реєстрації народження дитини запис про батька проводився за вказівкою матері, оскільки ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, факт батьківства може бути встановлений лише за рішенням суду. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина за законом, оскільки особистого розпорядження на випадок своєї смерті він не робив. Із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина померлого - ОСОБА_3 , його мати - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 . Оскільки всі особи, які прийняли спадщину є спадкоємцями першої черги і їхні частки відповідно до закону є рівними, ОСОБА_2 має право на 1/3 частини від усієї спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 просила встановити факт, що батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_2 право на 1/3 частини від усієї спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Турбівська селищна рада, Липовецький РВ ДРАЦС ГТУЮ Вінницької області, ОСОБА_5 , про встановлення неправильності актового запису та внесення змін. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що оскільки шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 припинено 27 січня 2004 року, а ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до спливу десяти місяців після припинення їхнього шлюбу, то запис про батька ОСОБА_2 в актовому записі про народження від 01 квітня 2004 року № 23 вчинено з порушенням приписів частини другої статті 122 СК України. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила встановити неправильність запису, а саме пунктів 11-17 щодо відомостей про батька в актовому записі про народження від 01 квітня 2004 року № 23, складений Виконавчим комітетом Турбівської селищної ради на ОСОБА_2 та внести виправлення і зміни до пунктів 11-17 актового запису про народження щодо відомостей про батька дитини відповідно до вимог частини другої статті 122 СК України. Суди неодноразово розглядали цю справу. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2016 року, позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер у м. Вінниця ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на 1/3 частини від усієї спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниця. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено неправильність запису пунктів 11-17 щодо відомостей про батька в актовому записі про народження від 01 квітня 2004 року № 23, складений Виконавчим комітетом Турбівської селищної ради на громадянина ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено. Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, спільне виховання та утримання дитини - ОСОБА_2 , якого ОСОБА_6 за життя визнавав своїм сином, підтверджуються зібраними у справі доказами, які у їх сукупності свідчать про походження ОСОБА_2 від ОСОБА_6 . Крім того, висновком експерта № 119/06-і (справа № 2-14/07, а. с. 152-155), молекулярно-генетичним аналізом якого встановлено, що ОСОБА_6 є біологічним батьком дитини - ОСОБА_8 , народженого ОСОБА_1 , із імовірністю 99,97 %, що за даними K.Hummel відповідає формулюванню «батьківство практично доведене». Оскільки суд встановив факт батьківства ОСОБА_6 , його малолітній син ОСОБА_8 вважається таким, що прийняв спадщину, що узгоджується з положенням частини четвертої статті 1268, частини четвертої статті 1269 ЦК України. Частка ОСОБА_2 в спадковому майні становить 1/3 частини від усієї спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що запис про батька ОСОБА_2 , який народився до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, у розумінні 44 Кодексу про шлюб і сім`ю України, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , здійснено з порушенням приписів частини другої статті 122 СК України, тому запис у пунктах 11-17 щодо відомостей про батька в актовому записі про народження від 01 квітня 2014 року № 23, складений Виконавчим комітетом Турбівської селищної ради є неправильним.Разом з тим з урахуванням того, що батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_6 , що виключає можливість внесення змін до вказаного актового запису відповідно до вимог частини другої статті 122 СК України, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо внесення змін та виправлень до актового запису. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2016 року скасовано.Справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди не визначились із характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка їх регулює та підлягає застосуванню, частково задовольняючи позов не встановили у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_3 та чи підлягають вони судовому захисту, обраним нею способом. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер у м. Вінниці ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_2 право на 1/3 частини від усієї спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 . Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено неправильність запису пунктів 11-17 щодо відомостей про батька в актовому записі про народження від 01 квітня 2004 року № 23, складений Виконавчим комітетом Турбівської селищної ради на громадянина ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено. Додатковим рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, спільне виховання та утримання дитини - ОСОБА_2 , якого ОСОБА_6 за життя визнавав своїм сином, підтверджуються зібраними у справі доказами, які у їх сукупності свідчать про походження ОСОБА_2 від ОСОБА_6 . Крім того, висновком експерта № 119/06-і (справа № 2-14/07), молекулярно-генетичним аналізом якого встановлено, що громадянин ОСОБА_6 є біологічним батьком дитини - ОСОБА_8 , народженого ОСОБА_1 , із імовірністю 99,97 %, що за даними K.Hummel відповідає формулюванню «батьківство практично доведене». Оскільки суд встановив факт батьківства ОСОБА_6 , його малолітній син ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину. Частка ОСОБА_2 в спадковому майні становить 1/3 частини від усієї спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Вирішуючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що запис про батька ОСОБА_2 , який народився до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, у розумінні статті 44 КпШС України, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , здійснено з порушенням приписів частини другої статті 122 СК України, тому запис у пунктах 11-17 щодо відомостей про батька в актовому записі про народження від 01 квітня 2014 року № 23, складений Виконавчим комітетом Турбівської селищної ради є неправильним. Із урахуванням того, що батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_6 , що виключає можливість внесення змін до вказаного актового запису, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо внесення змін та виправлень до актового запису. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки встановлено факт батьківства ОСОБА_6 , то в силу положень частини четвертої статті 1268 ЦК України його син ОСОБА_8 вважається таким, що прийняв спадщину, а тому з урахуванням статей 1261, 1267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_9 права на 1/3 частини спадщини за законом, яка відкрилась після смерті його батька. При вирішенні первісного позову, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Вирішуючи справу в частині зустрічного позову, суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка їх регулює та підлягає застосуванню, не встановили у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_3 та чи підлягають вони судовому захисту, обраним нею способом, оскільки виходячи зі змісту статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» із заявами до суду можуть звертатися особи щодо якої складено запис, один з батьків, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, спадкоємець померлого, представник органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви та у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану. Оскільки ОСОБА_3 не довела, в чому саме полягає порушення її прав, а також з огляду на те, що вона не входить до кола осіб, які мають право звертатися до суду з вимогами про неправильність актового запису та внесення в нього змін у цій справі, то в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 необхідно відмовити. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У липні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 , та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову; скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про внесення змін до актового запису про народження дитини та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_2 , і в актовому записі народження дитини в якості батьків мають бути записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . У висновку експерта у частині опису обставин, експерт визнав, що до зразка сухої крові прив`язана етикетка з нерозбірливим текстом, а про те, що зразок надійшов в опечатаному вигляді взагалі не вказано. Результати спермограми ОСОБА_6 свідчать про те, що він не міг мати дітей. Суди не з`ясували обставин пропуску строку позовної давності. Спір між сторонами може бути вирішений лише шляхом проведення повторної судово генетичної експертизи. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою судді Верховного Суду Карпенко С. О. від 07 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу. 09 квітня 2019 року справа надійшла до суду касаційної інстанції. Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках. На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Липовецька районна державна адміністрація (орган опіки і піклування), Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області, про встановлення факту батьківства та визнання права на частку в спадщині за законом і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області, Липовецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_5 , про встановлення неправильності актового запису та внесення змін, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року призначити до судового розгляду на 10 червня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний