Постанова 4814 № 554/2516/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2516/19 Номер провадження 22-ц/814/695/20Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2019 року (повний текст виготовлено11 грудня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог 21 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь суму основного боргу у розмірі 65757 грн., три проценти річних у розмірі 51668,78 грн., інфляційні нарахування у розмірі 22160 грн., що разом складає 139585, 78 грн. та понесені судові витрати. Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що у березні 2016 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивачка надала відповідачці грошову позику у розмірі 6000 доларів США строком повернення до 29 березня 2016 року. Крім того, за користування коштами відповідач зобов`язалася повернути позику з відсотками. Позика була надана для особистих потреб відповідачки. Грошові кошти у розмірі 6000 доларів США були передані у момент складання та підписання розписки. ОСОБА_1 була зобов`язана повернути грошові кошти до 29 березня 2016 року, але на визначений термін гроші у повному розмірі не були повернуті. Відповідачкою було частково погашено борг, а саме 3500 доларів США. На неодноразові звернення остання відповідала відмовою у поверненні непогашеної суми боргу в розмірі 2500 доларів США, пояснюючи тим, що у неї відсутні кошти в зв`язку з скрутним матеріальним становищем. На даний час борг залишається непогашеним, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з відповідним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу 65757 грн., три відсотки річних 5919,13 грн., а всього 71657 грн.. Вирішено питання про судові витрати, а саме: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 716,77 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконала зобов`язання за договором позики. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підлягають стягненню кошти за договором позики в межах доведених сум, та відсутні підстави для стягнення інфляційний втрат та судових витрат на правову допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Із рішенням суду не погодилася ОСОБА_3 , яка у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, ОСОБА_3 просить визнати долучену до матеріалів справи розписку недійсним правочином. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що розписка написана дійсно нею, але вона в дійсності отримала лише 3500 доларів США, які вона сплатила. Саму боргову розписку вона вважає неналежним чином оформлену та не погоджується із стягненням 3 відсотків річних. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Щодо розгляду справи без виклик сторін Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що ціна позову становить 139 585 грн. 78 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, оригіналом розписки, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у борг 6000 доларів США та зобов`язувалась повернути з відсотками до 29 березня 2016 року. Зазначена розписка має відмітки про повернення боргу: 21квітня 2016 року - 900 доларів США, 23 квітня 2016 року - 500 доларів США, 10 травня 2016 року - 500 доларів США, 13 травня 2016 року - 300 доларів США, 27 травня 16 року - 500 доларів США, 23 червня 2016 року - 400 доларів США, 07 липня 2016 року - 400 доларів США, загальна сума становить 3500 доларів США. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц. Позиція суду апеляційної інстанції щодо висновків суду першої інстанції Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанцій правильно встановив, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, але позичальником не виконані повністю зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику повністю не повернуті та, врахувавши встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми основної заборгованості, а також три проценти річних від простроченої суми, відповідно до положень статті 625 ЦПК України. Висновки суду першої інстанції обґрунтовано підтверджуються наявністю у позивача оригіналу боргової розписки, яка є належним та допустимим доказом укладення договору позики. Крім того, є підтвердженням того, що позичальником у повному обсязі не виконано зобов`язання по поверненню коштів, розмір яких складає 2500 доларів США, що на день звернення до суду за курсом НБУ становить 65757 грн. Крім того, колегія суддів звертає увагу, хоч дана обставина не являється доводом апеляційної скарги, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, суд обґрунтовано стягнув кошти в валюті, яка визначена позивачем, що відповідає правовій позиції висловленій в пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 340/385/17). Щодо доводів апеляційної скарги Відносно суми боргу Доводи, наведені в апеляційні скарзі про те, що відповідач отримала в борг лише 3500 доларів США спростовуються матеріалами справи. Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, у борговій розписці, яка видана ОСОБА_1 позикодавцю чітко зазначена сума отримана в борг та суми, які були повернуті. Вказана обставини були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав вірну оцінку доказам у справі. При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів розмір отриманих в борг та повернутих коштів. Щодо незгоди відповідача із борговою розпискою Посилання ОСОБА_1 на те, що боргова розписка неналежним чином оформлена, не ставить під сумнів правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Колегія суддів звертає увагу, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Із матеріалів справи вбачається, що боргова розписка видана ОСОБА_1 позикодавцю є належним та допустимим доказом, містить дані, які підтверджують укладення договору позики; суму коштів, які отримані в борг та час їх повернення, а також розмір повернутих коштів. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заявляла в суді першої інстанції вимоги про визнання долученої до матеріалів справи розписки недійсним правочином. Щодо незгоди із нарахуванням 3 відсотків річних Із матеріалів справи вбачається, що стягнення 3 відсотків річних та інфляційний витрат позивач обґрунтовувала в тому числі і положеннями статті 625 ЦПК України. Оскільки відповідач невиконала грошове зобов`язання, суд першої інстанції вірно стягнув 3 відсотки річних, що відповідає вищенаведеній позиції Верховного Суду. Доказів чи обґрунтування неправильного визначення розміру 3 відсотків річних відповідач суду не навела. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, колегія суддів позбавлена можливості перевірити законність рішення в частині відмови у задоволенні позовних (часткового задоволення), стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивач рішення суду не оскаржила. Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції вістуні. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 26 травня 2020 року Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко