Постанова 4803 № 201/3099/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5864/20 Справа № 201/3099/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2020 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєва Вікторія Вікторівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсними договорів, свідоцтва, припинення права власності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення витрат,- В С Т А Н О В И Л А : У березні 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів, свідоцтва, припинення права власності, зобов`язання вчинити певні дії. Разом із позовом, Дніпровська міська рада надала суду заяву про забезпечення позову. Вказана заява мотивована тим, що предметом спору, зокрема є земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці розташований торговельний павільйон літ. А-1, з прибудовами літ. А1-1, А2-1, загальною площею 370,2 кв.м., які незаконно відчужувалися. А тому, позивач просив накласти арешт на вказане нерухоме майно та заборонити будь-яким особам та державному реєстратору вчиняти будь-які дії щодо вказаної нерухомості. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову. Ухвала суду мотивована тим, що в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову таким шляхом, що зазначено у заяві (арешт майна, що належить відповідачу, а також заборони вчиняти певні дії); не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що існує велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій, що значно зменшить вартість майна. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість вчинення відповідачем дій про які зазначено у заяві, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її невмотивованості та відсутності доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві. З вказаним висновком суду в повній мірі погодитись не можна, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Колегією суддів встановлено, що предметом даного спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу частин спірного торговельного павільйону, визнання недійсними свідоцтв на частини торговельного павільйону та припинення права власності на цю нерухомість. Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна - торговельного павільйону з прибудовами та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, беручи до уваги заявлені позивачем вимоги та вид забезпечення позову, який заявник просить застосувати, колегія суддів з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає за можливе задовольнити частково заяву Дніпровської міської ради та забезпечити її позов, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно - торговельного павільйону з прибудовами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) та заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку та інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на вказане нерухоме майно. Крім того, обрані заходи забезпечення позову не обмежать права відповідачів на користування та володіння вказаним нерухомим майном. Однак, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у накладенні арешту на вказане нерухоме майно, оскільки арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала в як така, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2020 року - скасувати. Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити частково. Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно - торговельний павільйон літ. А-1, з прибудовами літ. А1-1, А2-1, загальною площею 370,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити державному реєстратору вчимняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку та інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на нерухоме майно - торговельний павільйон літ. А-1, з прибудовами літ. А1-1, А2-1, загальною площею 370,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко