Постанова 4824 № 757/23255/21-ц

Справа № 757/23255/21-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/10822/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. У червні 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить заборонити ОСОБА_2 , Службі у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Печерській районній в місті Києві державній адміністрації як органу опіки та піклування вчиняти будь-які дії щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі пов`язані із виконання розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 р. № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», вчиняти дії із перевірки його виконання у зв`язку з його оскарженням в установленому законом порядку та у зв`язку із судовим розглядом питання про визначення часу та порядку спілкування, до набуття законної сили рішенням суду у даній справі. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. 26 липня 2021 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів. Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України). Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує. Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір. В той же час, окрім наявності спору має бути встановлено як наявність ризиків невиконання рішення суду, так і співмірність заявленого заходу забезпечення позову позовним вимогам. Позивач в рамках даного спору звернувся до суду із позовом про визначення способу участі у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від неї. При цьому в якості забезпечення позову позивач просив суд заборонити ОСОБА_2 , Службі у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Печерській районній в місті Києві державній адміністрації як органу опіки та піклування вчиняти будь-які дії щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі, пов`язані із виконання розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 р. № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», вчиняти дії із перевірки його виконання. В якості ризиків можливого невиконання суду у даній справі позивач заявляв про те, що у разі незастосування такого забезпечення він буде змушений виконувати розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.09.2020 р. № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» і передавати дитину матері на декілька днів. На думку позивача це може призвести до того, що мати не поверне йому дитину, що і є з точки зору заявника достатньою підставою для застосування запропонованих ним заходів забезпечення. В той же час вищевказані посилання заявника жодним належним чином не були підтверджені в ході розгляду судом даного питання і фактично є лише припущеннями (при чому без відповідного доведення їх ймовірності), на підставі яких судові рішення ґрунтуватися не можуть. Не можуть вважаться такі заходи забезпечення позову і співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки належним чином не обґрунтовують можливість забезпечення виконання рішення суду про встановлення порядку участі у вихованні дитини одного з батьків. Фактично заявником так і не було обґрунтовано, яким чином запропонований ним захід забезпечення позову може усунути ризик невиконання рішення суду у разі задоволення позову, хоча саме це і є тим питанням, яке має вирішити суд на даній стадії судового розгляду справи. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування заходу забезпечення позову, а апелянтом не було належним чином доведено свої апеляційній вимоги, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько