Постанова 4807 № 335/3046/20

Дата документу 02.06.2020 Справа № 335/3046/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2015/20 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В. Є.У.№ 335/3046/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: Головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської А.В., секретар Семенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення заборгованості при звільненні, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2020 року про відмову у забезпеченні позову, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення заборгованості при звільненні, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З метою забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках АТ «ЗАЛК» та відокремленого підрозділу Придніпровського виробничого управління, а також на тих рахунках, що будуть відкриті в подальшому. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову, ціна якого становить більше 130 тис. грн.. Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Суд не вжив заходів до з`ясування всіх відкритих рахунків відповідача і його структурного підрозділу. По аналогічним справам у 2019 році судом вживалися заходи забезпечення позову і накладалися арешти на банківські рахунки відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ЗАЛК» зазначає, що суд обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову, оскільки самі тільки твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є підставою для накладення арешту на рахунки акціонерного товариства. Інші доводи відзиву зводяться до заперечно проти позову і викладення обставин припинення трудових відносин із позивачем і розрахунку при його звільненні. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника позивача адвоката Мажари О.О., яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції керувався тим, що заява про забезпечення позову належним чином не обґрунтована, посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим виконання рішення суду не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями заявника. Такі висновки суду відповідають вимогам закону і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У пп.1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Крім того, при забезпечені позову мають бути враховані та взяті до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Встановлено, що між сторонами виник трудовий спір і позивачем заявлено вимоги про стягнення з акціонерного товариства грошових коштів - заборгованості із заробітної плати, оплати невикористаної відпустки, вихідної допомоги і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього грошових коштів на загальну суму 130 737, 82 грн. Будь-яких доказів або обґрунтувань щодо відсутності коштів на рахунках комбінату, відчуження основних фондів, неплатоспроможності тощо, або інших об`єктивних факторів, які можуть вплинути або утруднити виконання судового рішення у випадку задоволення позову ні заява про забезпечення позову, ні апеляційна скарга не містять. Відповідач є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, 68% акцій статутного капіталу якого належать Державі, та його господарська діяльність контролюється, координується і узгоджується Фондом державного майна України. Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а самі лише посилання на потенціальну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для накладення арештів на рахунки відповідача. Доводи представника позивача про те, що комбінат знаходиться в стадії приватизації, а отже є всі підстави для накладення арешту на його банківські рахунки, є безпідставними. Належними і допустимими доказами вказані доводи не підтверджені. Зміна форми власності не звільняє ні роботодавця, ні його правонаступника від обов`язку розрахуватися із працівником при його звільненні. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору. Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складено 03 червня 2020 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська