Постанова Тернопільський апеляційний суд № 594/506/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/506/20Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 33/817/186/20 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , такого, що не працює ВСТАНОВИВ: Постановою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2020 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, як незаконну та необґрунтовану, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що місцевий суд, не дослідивши належним чином усіх обставин та матеріалів справи, прийшов до невірного висновку про наявність у його діях складу вказаного правопорушення. Зокрема у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у працівників поліції не було законних підстав вимагати у нього проходження огляду на стан алкогольного сп"яніння, оскільки транспортним засобом він не керував, а був лише припаркований на узбіччі, що також вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису. Також вказує, що пояснення, які поліцейський надавав в суді першої інстанції, не можуть братися судом до уваги, оскільки такий свідок був викликаний за ініціативою суду і він є зацікавленою особою, а тому, допитавши з власної ініціативи зазначеного свідка - поліцейського, суд, всупереч ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу, порушив його право на захист. Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник Когут О.В. не з"явилися, однак останній надіслав на адресу апеляційного суду заяву, в якій підтримав подану апеляційну скаргу та просив розгляд справи, призначений на 2 червня 2020 року, проводити у його відсутності та відсутності ОСОБА_2 , у зв"язку з чим вважаю, що розгляд справи слід провести за відсутності останніх. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП суд (суддя) при розгляді справи про адміністративне правопорушення має всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її у відповідності до закону. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим. Відносний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які, маючи зв"язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказування фактів. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання. Проте цих вимог закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримано, внаслідок чого він, при наявності в матеріалах справи суперечливих доказів, прийшов до помилкового висновку про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Так, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Згідно норм статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В той же час, як передбачено ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Таким чином, обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення покладений на посадову особу. При цьому суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена у випадку керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22 березня 2020 року о 20.14 год. в с.Ланівці Борщівського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2101», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху України. Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що факт керування останнім транспортним засобом доводиться долученими до матеріалів справи відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудної камери, згідно з яких ОСОБА_1 рухався транспортним засобом марки "ВАЗ-2101" проїжджою частиною автодороги назустріч поліцейському автомобілю та здійснив зупинку на узбіччі протилежної частини дороги. Разом з тим, такі доводи місцевого суду, на думку суду апеляційної інстанції, не є належним чином обґрунтованими, оскільки з вказаних відеозаписів неможливо з достовірністю встановити, керував ОСОБА_1 транспортним засобом чи знаходився припаркованим на узбіччі, а у відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Що стосується пояснень поліцейського ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а не стояв на узбіччі, які він надавав в суді першої інстанції, то як вірно у своїй скарзі зазначив апелянт, він є заінтересованою особою, оскільки саме він складав протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи відносно ОСОБА_4 . При цьому будь-яких інших переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили надані ним в місцевому суді пояснення, в матеріалах справи немає. Таким чином, оскільки в порушення вимог ст.251 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є вичерпним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена. З урахуванням зазначеного суддя апеляційної інстанції прийшов до висновків про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини 8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі. Оскільки суддею суду апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції при визнанні останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не дотримався вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, - постанова Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2020 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя