Постанова Запорізький апеляційний суд № 320/5153/19

Дата документу 02.06.2020 Справа № 320/5153/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1491/20 Головуючий у 1-й інстанції: Юрлагіна Т.В. Є.У.№ 320/5153/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Семенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Добробут», третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, про виділ у натурі та визнання права власності на квартиру за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Добробут» про виділ у натурі та визнання за нею право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,0 кв.м. Зазначала, що, рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 10.04.2003 № 85/1 зареєстровано ГО «Добробут» та видано свідоцтво про реєстрацію об`єднання громадян від 10.04.2003 за №

4. Рішенням Мелітопольської міської ради від 15.04.2003 № 21 передано дев`ятиповерхову будівлю гуртожитку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 у колективну власність ГО «Добробут», про що 26.07.2003 виконавчим комітетом міської ради видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 10.07.2004 на підставі договору найму (оренди) їй було передано у платне користування житлові кімнати АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та нежитлові приміщення (частка коридору, блоку, санвузол, сушарки) для проведення реконструкції. ГО «Добробут» отримала дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції гуртожитку за № 65 від 29.06.2004 та на підставі укладених з підрядчиками договорів здійснила реконструкцію будівлі гуртожитку, у тому числі і приміщення кімнат №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з нежитловими приміщеннями, під окрему квартиру АДРЕСА_3 . 25.05.2004 між нею та ГО «Добробут» був укладений договір за № 78 на реконструкцію і утримання квартир, а 14.11.2005 - додаткова угода за №42, якою внесені додаткові пункти до Договору. Всі зобов`язання за Договором та Додатковою угодою вона виконала. За рахунок її грошових коштів, внесених в реконструкцію будівлі гуртожитку, були виконані будівельні роботи з реконструкції будівлі, в результаті чого були перебудовані та переплановані кімнати під АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та нежитлові приміщення в окрему ізольовану квартиру під АДРЕСА_3 . Після проведення реконструкції згідно затвердженому проекту, актів закріплення квартир та повної сплати членських внесків за дольовою участю, її частка становила 34/4487 будівлі. 11.02.2019 було зареєстровано право власності за ГО «Добробут» на будівлю гуртожитку АДРЕСА_2 на підставі рішення загальних зборів ГО «Добробут» від 07.03.2019 за № 42, їй надано згоду на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,0 кв. м., частка якої становить 34,0/4487. Оскільки договір на реконструкцію і утримання квартири від 10.06.2004 за № 78 не визнаний судом недійсним з урахуванням вимог ст. 204 ЦК України він є правомірним, за своїм характером та змістом правового регулювання вказаний договір відноситься до договорів про спільну діяльність, укладений з метою забезпечення реалізації членами громадської організації своїх конституційних прав на житло, в зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. ст. 509, 629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню сторонами. На підставі ст. 328 ЦК України, вважає, що є всі законні підстави для визнання за нею права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,0 кв.м., а на підставі ч.ч.1, 2 ст. 364 ЦК України вважає, що вона має право на виділ у натурі її частки із майна, що є у спільній частковій власності. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок реконструкції гуртожитку виник новий об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири, яка в подальшому повинна бути здана в експлуатацію та проведена її державна реєстрація. Нормативно-правові акти, які діяли на час надання ГО «Добробут» дозволу на реконструкцію та дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі гуртожитку та передбачали прийняття за наслідками такого будівництва новоутвореного об`єкту в експлуатацію, втратили свою чинність та не можуть бути застосовані щодо наслідків будівництва позивачем та відповідачем об`єкту містобудування. Діючі нормативно-правові акти не передбачають як надання дозволу на перепланування, переобладнання чи реконструкцію об`єкту, збудованого сторонами, так і прийняття його до експлуатації за результатами виконання робіт, які не пов`язані із втручанням в несучі чи огороджувальні конструкції будівлі. Квартира не є об`єктом містобудування і на її перепланування чи перебудову не поширюється положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки квартира є складовою будинку, щодо якого цим законом передбачено порядок будівництва та прийняття його до експлуатації, у випадку виконання робіт, які за своїм характером, призводять до обов`язковості прийняття будинку до експлуатації. За таких умов утворене в результаті реконструкції будівлі гуртожитку нерухоме майно у вигляді ізольованої однокімнатної квартири не підлягає прийняттю в експлуатацію, а право власності на неї виникло з моменту завершення будівництва, а не з моменту прийняття до експлуатації та державної реєстрації. На думку позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на встановлені постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у справі №320/2324/15 обставини, а саме: що позивач є співвласником будівлі гуртожитку. За таких обставин вважає помилковими висновки суду, що виключно ГО «Добробут» є власником будівлі. Встановлені судовим рішенням обставини дають підстави для виділення частки, яка належить позивачу в натурі, а відсутність згоди ГО «Добробут» на укладання договору про виділення частки в натурі вказує на наявність спору між сторонами у справі. Громадська організація «Добробут» подала заяву про визнання позову і апеляційної скарги, вважає доводи позивача законними і обґрунтованими. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, пояснення голови правління ГО «Добробут» Осипенко О.К., яка визнала апеляційну скаргу і також просила про її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 10.04.2003 № 85/1 зареєстровано ГО «Добробут» та видано свідоцтво про реєстрацію об`єднання громадян від 10.04.2003 за №

4. Рішенням Мелітопольської міської ради від 15.04.2003 № 21 передано дев`ятиповерхову будівлю гуртожитку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 у колективну власність ГО «Добробут». 19.06.2003 Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради передало ГО «Добробут» у колективну власність гуртожиток АДРЕСА_2 10.06.2004 між ОСОБА_1 (іменована Співвласником) та ГО «Добробут» (іменоване Товариством) укладений договір за № 78 на реконструкцію і утримання квартири, відповідно до якого ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання з дольової участі в переобладнанні квартири, а ГО «Добробут» прийняла зобов`язання з організації роботи по переобладнанню квартири, які виділена співвласнику відповідно до проекту. Співвласник вносить кошти на переобладнання квартири в строки, вказані підрядником, розмір, яких визначається, виходячи з фактичних витрат організації на переобладнання кожному конкретному підряднику (а.с.13). 10.07.2004 між ГО «Добробут» та членом вказаної організації ОСОБА_1 укладено договір найму (оренди) приміщення в будівлі гуртожитку, відповідно до якого ГО «Добробут» передало ОСОБА_1 у користування приміщення, яке складається з житлових кімнат АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та нежитлових приміщень: частка коридору блока, душева, для проведення реконструкції в окрему квартиру (а.с.15-16). Згідно з актом приймання-передачі від 10.07.2004 ОСОБА_1 прийняла від ГО «Добробут» приміщення на 2-му поверсі в гуртожитку для проведення реконструкції згідно проекту під окрему однокімнатну квартиру за АДРЕСА_3 , що складається з житлових кімнат АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 та нежитлових приміщень: частка коридору блока, душевої (а.с.17). 14.11.2005 між ОСОБА_1 та ГО «Добробут» укладена додаткова угода за №42, якою внесені додаткові пункти до договору від 10.06.2004, зокрема договір доповнено п. 4.1.4, відповідно до якого ГО «Добробут» зобов`язана виділити співвласнику у власність його долю нерухомого майна в натурі (згідно технічного паспорту на перебудовану квартиру), при наявності підтверджуючих документів проведеної реконструкції, технічного паспорту та повної сплати членських внесків згідно дольової участі в проведенні реконструкції та утримання організації, пунктом 4.2.10, відповідно до якого співвласник зобов`язаний укласти строковий договір найму квартири до виконання п.4.1.4 доповнення до договору, а також п. 4.4.5, відповідно до якого, співвласник має право вимагати від організації не чинити перешкоди у виділенні йому у власність його долі нерухомого майна в натурі при виконання усіх умов договору про реконструкцію та утримання квартири (договору про спільну діяльність) та додаткових умов (а.с.14). Згідно акту приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 від 08.12.2007 ГО «Добробут» передала, а ОСОБА_1 прийняла у користування однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 після проведеної реконструкції. Загальна площа квартири складає 34,0 кв.м. та відповідає технічному паспорту на квартиру від 01.11.2005 (а.с.29). Як вбачається з договору про передання прав на реконструйований (збудований) об`єкт рухомого майна від 05.07.2006, ГО «Добробут» передала ОСОБА_1 всі майнові права та права замовника на окремо ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , утвореної в результаті проведення реконструкції будівлі гуртожитку в житловий будинок за рахунок коштів (членських внесків) ОСОБА_1 на фінансування робіт з реконструкції, з метою подальшого прийняття в експлуатацію новоутвореної квартири та реєстрації права власності на цей об`єкт за ОСОБА_1 (а.с.28). 11.02.2019 зареєстровано право власності за ГО «Добробут» на будівлю гуртожитку АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.36), а на підставі рішення загальних зборів ГО «Добробут» від 07.03.2019 за № 42, ОСОБА_1 надано згоду на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,0 кв. м., доля якої становить 34,0/4487 (а.с.37). 06.08.2019 ФОП ОСОБА_2 як інженер з інвентаризації нерухомого майна здійснила технічну інвентаризацію та виготовила технічний паспорт на спірну квартиру (а.с.92-94). Рішенням ГО «Добробут» №174/8 від 03.02.2020 передано члену організації, співвласнику ОСОБА_1 у власність однокімнатну квартиру на другому поверся за АДРЕСА_1 після завершення перепланування у відповідності до затвердженого проекту (а.с.133) 05.02.2020 між відповідачем ГО «Добробут» та позивачем складено нотаріально посвідчений акт № 8/02 про передачу у власність позивача квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті реконструкції будівлі гуртожитку під окремі квартири виник новоутворений об`єкт нерухомого майна - багатоквартирний будинок із окремими квартирами. Об`єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації. Відповідно до ч.3 ст.3 закону №1952-ІV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація. У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Таким чином, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку. Щодо позовних вимог про виділ майна, з посиланням на ст. 364 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що вказана правова норма закріплює право співвласника майна на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Як вбачається з матеріалів справи саме ГО «Добробут» є власником будівлі гуртожитку АДРЕСА_2 . Позивач не є власником ні будівлі гуртожитку, ні спірного майна, тобто новоствореної в результаті реконструкції квартири, тому пред`явлення позовної вимоги про виділ майна в натурі, з застосуванням ст. 364 ЦК України, є передчасним. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом. Тому суд не може захистити порушені права у спосіб, який не передбачено законом. Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у ч.5 ст.11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених ст.ст.335, 376 та 392 ЦК України. Стаття 331 зазначеного кодексу, яка регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачає можливості виникнення права на таке майно за рішенням суду. Стаття 331 ЦК України регулює питання набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва . Згідно вказаної норми закону, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди,тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва(створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу). Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Крім того, ч.2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно з Переліком будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №406, із змінами внесеними Постановою КМ №236 від 20.03.2019 року до таких будівельних робіт відносяться, в тому числі: роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками; реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем. Відповідно до ст. 100 ЖК України виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Відповідно до вимог ст. 152 ЖК України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлового господарства від 17.05.2005 №76 перепланування - це перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів,ванних кімнат, вентиляційних каналів. Відповідно до роз`яснень, які містяться в листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.08.2012 № 7/17-12928 «Щодо віднесення окремих об`єктів соціальної сфери до об`єктів реконструкції та капітального ремонту» за визначенням, наведеним у державних будівельних нормах ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо). Таким чином, перепланування, переобладнання та реконструкція є окремими поняттями та мають суттєві відмінності. Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта на можливість безпечної експлуатації та реконструкції від 23.03.2015 об`єктом обстеження була реконструкція гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок (а.с.82). З матеріалів справи також вбачається, що була проведена саме реконструкція приміщення, яке складалось з житлових кімнат АДРЕСА_4 та НОМЕР_1 та нежитлових приміщень: частки коридору блока, душової в окрему квартиру, яка складається з житлової кімнати, вбиральні, кухні, прихожої (коридору). З огляду на викладене, роботи, які були проведені в гуртожитку призвели до зміни зовнішніх характеристик об`єкта, його геометричних розмірів та функціонального призначення, що свідчить про проведення реконструкції об`єкта, а не його переобладнання чи перепланування. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 №406, із змінами внесеними Постановою КМ №236 від 20.03.2019 на яку скаржник посилається як на підставу для задоволення її позову не може бути застосована на спірних правовідносин, оскільки, до робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, відносять роботи лише з реконструкції внутрішніх систем, тобто: опалення, вентиляції, водопостачання та водовідведення, а не реконструкції жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них. Аналіз змісту договору про передання прав на реконструйований (збудований) об`єкт рухомого майна від 05.07.2006 дає підстави вважати, що після реконструкції будівлі гуртожитку під окрему квартиру виник новоутворений об`єкт нерухомого майна - квартира, яка в подальшому повинна бути здана в експлуатацію та проведена її державна реєстрація (п. п.1.6, 1.7, 1.9-1.12). Таким чином, створений в результаті реконструкції будівлі гуртожитку новостворений об`єкт нерухомого майна - квартира підлягає прийняттю до експлуатації та державній реєстрації. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 №553). Відповідно до п. 41 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; ) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. Аналіз вищевикладеного свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що в результаті реконструкції будівлі гуртожитку під окрему квартиру виник новоутворений об`єкт нерухомого майна - квартира. Моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, передбачений ч.2 ст.331 ЦК, є момент завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуа­тації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 №461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 закону №1952-ІV). Відомості щодо державної реєстрації спірного майна, тобто окремої квартири, органом, що здійснює державну реєстрацію не були надані а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час розгляду апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності спору між сторонами є також неспроможними, з огляду на таке. Рішенням ГО «Добробут» від 03.02.2020 за №174/8 ОСОБА_1 як члену організації і співвласнику передано у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення сторони підписали акт приймання-передачі №8/-2 від 05.02.2020, згідно якому ГО «Добробут» здійснила передачу у власність спірної квартири ОСОБА_1 . Справжність підписів голови правління і співвласника на вказаному акті нотаріально засвідчена (а.с.133-134). Вказані обставини спростовують доводи сторін по справі про наявність між ними спору і щодо виділення мана позивачці в натурі і щодо визнання громадською організацією права власності за позивачем на спірний об`єкт нерухомості. Звернення до суду з позовом про визнання права власності на об`єкт реконструкції відповідно до припису ч.1 ст.15 ЦК України може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. За обставинами справи між сторонами відсутній спір про право, оскільки відповідач визнавала як позов, так і апеляційну скаргу. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складено 13 травня 2020 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська