Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18655/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18655/19 Суддя першої інстанції: Таран Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Кобаля М.І., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене о 09 годині 37 хвилин рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року, повний текст якого складено 11 лютого 2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі Зозулі Юрія Георгійовича про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі Зозулі Юрія Георгійовича (далі - Відповідач, Зозуля Ю.Г. ) про: - визнання незаконними дій працівників Управління патрульної поліції в місті Києві в частині вилучення посвідчення водія НОМЕР_1 після сплину строку встановленого законодавством, тобто про визнання протиправними дій по витребуванню у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1 ; - зобов`язання вчинити певні дії з поверненням посвідчення водія НОМЕР_1 законному власнику ОСОБА_1 . Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 року справу передано до Деснянського районного суду міста Києва. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, оскільки Голосіївським районним судом міста Києва було розглянуто справу про адміністративне правопорушення у межах встановленого ст. 38 КпАП України строку та прийнято рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом строком на один рік, то в Управління патрульної поліції в місті Києві не було законних підстав для невиконання постанови суду в частині вилучення посвідчення водія у Позивача, яке ним не було передано на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, та, як наслідок для повернення такого посвідчення останньому. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було надано оцінки незаконності вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія без дотримання законодавчо встановленої процедури. Окремо звертає увагу, що посвідчення вилучене після спливу 21 місяця з дня виявлення правопорушення, що не узгоджується з приписами ч. 1 ст. 276 КпАП України. Після усунення визначених в ухвалі від 19.03.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.06.2020 року. У судовому засіданні Апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю з викладених в останній підстав. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.08.2017 року у справі №752/16819/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постановою Київського апеляційного суду від 25.03.2019 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31.08.2017 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КпАП України залишено без змін. Листом від 16.05.2019 року №22309/41/11/4/02-2019 Управління патрульної поліції у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про необхідність прибуття з метою виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції до відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у м. Києві для здачі посвідчення водія (а.с. 7). Крім того, з пояснень Позивача судом першої інстанції було встановлено, що у червні 2019 року останній на виконання вимог даного листа прибув до Управління патрульної поліції у м. Києві, пред`явивши посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке перебувало у нього. Після надання вказаного посвідчення працівникам поліції для перевірки останнє ОСОБА_1 ними повернуто не було. За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 . Управління патрульної поліції у м. Києві листом від 31.07.2019 року №П-8546/41/11/4/02-2019 повідомило останнього, що посвідчення водія у Позивача було вилучено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №135417 згідно постанови Київського апеляційного суду від 25.03.2019 року. Крім того, вказано, що посвідчення було направлено до Головного сервісного центру МВС України: м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, для подальшого перенаправлення до територіального сервісного центру МВС в м. Києві №8042 за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 19, для зберігання у відповідно до п. 9 розд. 11 наказу МВС України від 07.11.2015 року №1395. Також у даному листі роз`яснено порядок повернення посвідчення водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (а.с. 9). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 38, 265-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1086, та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наявність у Відповідача законних підстав для вилучення у Позивача посвідчення водія. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Пунктом 12 розділу ХІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395), передбачено, що у разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено, уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, у якому зазначає реквізити винесеної судом постанови, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія. Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, не з`являється протягом місячного строку, дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку. У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія (додаток 9) із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується її учасниками, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівниками поліції посвідчення водія у Позивача не вилучалося. У зв`язку з чим, на виконання вимог постанови Київського апеляційного суду від 25.03.2019 року у справі №752/16819/17 Управлінням патрульної поліції у м. Києві на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення та інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції для здачі посвідчення водія. У подальшому, як вже було встановлено раніше, посвідчення водія було вилучено у Позивача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Щодо посилання Апелянта на те, що посвідчення було вилучено в останнього поза межами встановлених ст. 38 КпАП України строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КпАП України якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Крім того, судовою колегією враховується, що згідно ч. 3 ст. 291 КпАП України постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті. За правилами ст. 294 КпАП України постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Матеріали справи свідчать, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/16819/17 була прийнята судом 31.08.2017 року, правопорушення було вчинене 07.08.2017 року, а відтак стягнення було накладено протягом встановленого КпАП України тримісячного строку. Викладене також підтверджено й постановою Київського апеляційного суду від 25.03.2019 року, якою постанова суду першої інстанції у справі №752/16819/17 в частині накладення на Позивача адміністративного стягнення у вигляді, зокрема, позбавлення права керування транспортним засобом, залишена без зміни. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Управління патрульної поліції в м. Києві не є органом, що застосовує стягнення, не наділений повноваженнями надавати оцінку законності судового рішення, а має лише обов`язок виконати судове рішення, що набрало законної сили. За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія було здійснено Управлінням патрульної поліції в м. Києві у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, п. 12 розд. ХІ Інструкції №1395, з урахуванням положень ст. 38 КпАП України, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель М.І. Кобаль Повний текст постанови складено «03» червня 2020 року.