Постанова 4855 № 754/14813/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/14813/24 Суддя (судді) першої інстанції: Гринчак О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 , в якому просив суд: - скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1050 від 08 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.; - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема апелянт посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 січня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2024 ОСОБА_1 вручено повістку №ВЄ-48068 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , відповідно до якої позивачу належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2024 о 08:30 з метою уточнення облікових даних. Відповідач 20.09.2024 звернувся до Деснянського УП ГУПН у м. Києві щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі ОСОБА_1 . 08.10.2024 ОСОБА_1 Деснянським УП ГУПН у м. Києві було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відібрано пояснення про причини та обставини неявки до відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 за повістко, що підтверджується рапортом від 08.10.2024 та не заперечується самим позивачем. 08 жовтня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - офіцером адміністративного відділення молодшим лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол №1050 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якому вказується, що ОСОБА_1 13.08.2024 о 08 год 30 хв не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці, отриманій 12.08.2024, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі також зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 08:45 год 08 жовтня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаному протоколі маються підписи ОСОБА_1 про роз`яснення йому змісту ст.63 Конституції України та отримання другого примірника протоколу. 08 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1050, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 13.08.2024 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці отриманій 12.08.2024, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Копію зазначеної постанови ОСОБА_1 отримав власноруч. Не погодившись з даною постановою, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що належними та допустимими доказами відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, тоді як позивачем доводи останнього не спростовано. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час. Враховуючи вищезазначене, на дату вчинення правопорушення діяв особливий період. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП). Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2ст.210-1 КУпАП). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст. 210-1 КУпАП). Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа. Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Згідно з абз. 2 та 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Так, пунктом 2 частини 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. Абзацами 19-21 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: - перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; - смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Надаючи оцінку обставинам справи, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, на громадян, яким вручено повістку, покладається обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити відповідний орган про поважність причин не прибуття за повісткою, які визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Враховуючи викладене, факт уточнення даних позивачем не звільняє його від обов`язку, передбаченого абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2024 ОСОБА_1 вручено повістку №ВЄ-48068 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , відповідно до якої позивачу належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2024 о 08:30 з метою уточнення облікових даних. В зазначеній розписці є підпис особи яка отримала повістку. Однак, як встановлено, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2024 року на 08:30 за викликом не прибув, про поважні причини своєї неявки не повідомив. Згідно особисто наданих письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до протоколу про адміністративні правопорушення, останній зазначав, що проживає в с. Гоголів. Під час вручення повістки він перебував в процесі бронювання, йому не пояснили, що обов`язково треба з`явитися у відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 незалежно від того, чи є бронювання, чи ні. Свою провину визнає та готовий нести адміністративну відповідальність. Отже, висновок відповідача про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП є обґрунтованим. Щодо доводів позивача про те, що він прийшов за вказаною у повістці датою та часом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не зміг потрапити в приміщення через повітряні тривоги та великі черги, колегія суддів вважає їх такими , що не заслуговують на увагу, оскільки зазначені доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-1- 279-8 цього Кодексу. Так, колегія суддів враховує, що позивачем було надано пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з якими останній не з`явився 13.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за викликом по повістці, отриманій 12.08.2024 у зв`язку з тим, що останній під час вручення повістки перебував в процесі бронювання. Свою провину визнає та готовий нести адміністративну відповідальність. Разом з тим, твердження позивача щодо вчинення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 психологічного тиску та примусу до визнання провини у вчиненні адміністративного правопорушення, колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження твердження позивачем не надано. Щодо правомірності здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до протоколу №1050 від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 було під підпис повідомлено, що розгляд справи відбудеться 08 жовтня 2024 року о 08 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Поповича, 2-А, кабінет №52 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі, колегія суддів зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було роз`яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Також до позивача було доведено його права та обов`язки, які передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати роз`яснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі). При цьому, про доведення зазначених норм позивачем у протоколі про адміністративне правопорушення було поставлено свій особистий підпис. Також, позивачем не було заявлено клопотань про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатись правничою допомогою. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 правомірно здійснено розгляд справи. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Таким чином, враховуючи те, що позивач не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений в отриманому ним документі, для подальшого забезпечення відповідачем виконання вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, як наслідок оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах наданих йому повноважень та правомірно. В той же час, доводи позивача ґрунтуються виключно на його припущеннях та не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого на відеозаписі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 29.01.2025р.)