Постанова 4852 № 160/4945/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4945/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за участю: представника позивача: Афоніна О.В., представника відповідача: Дерець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (суддя суду першої інстанції Юхно І.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, повний текст рішення складений 12.08.2019 року в адміністративній справі №160/4945/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: 26 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 03.04.2019 №UA110000/2019/200072/2. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту придбаний у Федеративній Республіці Німеччина автомобіль Volkswagen Golf з поданням митної декларації № UA110150/2019/216701 та зазначенням митної вартості 6500 євро, де 6400 євро ціна автомобілю та 100 євро витрати на доставку. Позивач вказує, що подав відповідачу достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості, факту оплати товару та відсутності заборгованості перед продавцем (інвойс), проте митний орган не маючи правових підстав для витребування додаткових документів, не маючи обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості, з порушенням вимог послідовності застосування методів, безпідставно визначив митну вартість товарів за резервним методом з використанням інформації з митної декларації Волинської митниці ДФС від 18.02.2019 року № UA205090/2019/26845. Оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості скоригованої відповідачем та фактів, які вплинули на таке коригування. Відтак, на переконання позивача, у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості транспортного засобу, тому таке рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини митного оформлення, що мають значення для справи, а саме судом не врахована законодавча відсутність обов`язкового зазначення в інвойсі відомостей про умови поставки, колір, вагу, дату виготовлення, характеристики двигуна, інших індивідуальних характеристик, натомість для ідентифікації автомобіля достатньо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та номеру його кузову, в якому закодовані всі технічні характеристики, які й надавалися позивачем під час митного оформлення. Позивач зазначає, що розрахунок за придбаний автомобіль здійснений готівковими коштами, відомості про оплату готівкою містяться у наданому інвойсі, в якому також вказано, що датою поставки є дата виставлення рахунку, транспортний засіб та ключі передаються від продавця покупцеві, тому з об`єктивних причин у нього відсутні банківські чи інші документи в підтвердження факту оплати вартості автомобіля. Враховуючи, що законом не встановлена форма та зміст документу на підтвердження понесених транспортних витрат, така довідка позивачем надана у довільній формі, є належним доказом та мала бути врахована як відповідачем для цілей підтвердження митної вартості так і судом. Відповідач не вимагав подання перекладу будь-яких документів. Позивач наполягає, що до спірних вимог не можуть бути застосовані положення Правил заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, оскільки декларація митної вартості не подається у разі декларування товарів, які переміщені громадянами. Також, позивач зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості не містяться пояснення щодо збільшення вартості та її числовий розрахунок у порівнянні з використаною митною декларацією. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2019 позивачем подана електронна митна декларація №UA110150/2019/216701 до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного у Федеративній Республіці Німеччина автомобіля марки «Volkswagen», модель GOLF, номер кузова НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1598 куб. см, потужність 81 кВт, показник одометра 167500 км, екологічна норма не нижче рівня ЄВРО-2, дата виготовлення 01.09.2014, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір сірий, торговельна марка Volkswagen, країна виробництва Німеччина. У вказаній декларації митна вартість визначена за основним методом та склала 6500 євро, в тому числі транспортні витрати у розмірі 100 євро. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав відповідачу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №74 від 19.03.2019, інформацію щодо походження товару з мережі Інтернет від 22.03.2019, акт про проведення митного огляду транспортного засобу № UA209020/2019/16139 від 25.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 20.03.2019, довідку про транспортні витрати від 01.04.2019, фото автомобіля, копію паспорту громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання, касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів, договір про надання послуг митного брокера. За результатами аналізу поданої декларантом митної декларації та документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано форми митного контролю: контроль правильності визначення митної вартості товарів і витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. За наслідками перевірки документів, що надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом встановлено таке: інвойс від 19.03.2019 № 74 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, в ньому відсутні дані щодо показників одометру (пробігу авто, що є важливою ознакою для формування ціни); відсутні дані щодо року виготовлення; об`єму двигуна; кольору та інших індивідуальних характеристик (стан авто); у зв`язку з тим, що в інвойсі відсутні будь-які посилання на відстрочку оплати за товар, декларантом не подані документи, що свідчать про факт оплати товару; транспортні документи (договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами) до митного оформлення не надавались; не підтверджено документально заявлена вартість доставки у 100 євро; відповідно до акту митного огляду від 25.03.2019 року №UA209020/2019/16139 складеному у зоні діяльності Львівської митниці ДФС, показник одометру дорівнює 167 404 км, в той час, як у гр.31 ЕМД від 01.04.2019 року № UA110150/2019/216701, наданої до митного оформлення у Дніпропетровській митниці ДФС показник одометру (пробігу) дорівнює 167500 км, отже, різниця складає 96 км, при цьому відстань Львів - Дніпро складає приблизно 1034 км; до митного оформлення не надано переклад документів складених іноземною мовою, в тому числі документ купівлі-продажу. У зв`язку з чим, відповідачем запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: декларацію митної вартості, що подається у випадках визначених у ч.ч. 5,6 ст. 52 Митного кодексу України та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; митну декларацію країни відправлення. У складі електронного повідомлення листом від 03.04.2019 Лист №030401 у відповідь на повідомлення митниці декларантом проінформовано про відмову від надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. За результатом розгляду наданих документів до митного оформлення відповідачем було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2г - резервний метод, що ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 18.02.2019 № UA205090/2019/26845, у зв`язку з чим заявлена митна вартість товару скоригована в бік збільшення на рівні 8850 євро, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200072/2 від 03.04.2019 року. Обрання вказаного методу визначення митної вартості обґрунтовано відповідачем тим, що внаслідок виявлених невідповідностей у документах та відсутності документального підтвердження складових фактично сплаченої ціни основний метод неможливо застосувати; автоматизованим порівнянням даних, які містяться в митній декларації та документах позивача з даними електронних ресурсів митних органів встановлена відсутність інформації щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних чи подібних товарів, відсутність необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання чи додавання вартості. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 03.04.2019 № UA110150/2019/00306. Декларант позивача скористався правом на випуск автомобіля у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за митною декларацією від 03.04.2019 № UA110150/2019/217124. Під час дії гарантійних зобов`язань позивачем додаткових документів на підтвердження заявленого ним рівні митної вартості до митниці не надавалось. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення подані документи, що містять суттєві розбіжності щодо заявленої вартості автомобіля, тобто позивачем не підтверджено заявлену митну вартість, а відтак дії відповідача щодо коригування митної вартості є правомірними та застосований резервний метод її визначення є обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу). Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Разом з цим, стаття 364 Митного кодексу України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами». Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Так, статтею 368 Митного кодексу України врегульовано, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (частина 2 статті 368 МК України). Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. За змістом ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості позивачем до митного оформлення не надано переклад документів складених іноземною мовою. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем не висувалася вимога подання позивачем перекладу поданих документів. До апеляційної скарги позивачем доданий переклад рахунку та договору на купівлю №74 від 19.03.2019 року (в митній декларації та листуванні сторін інвойс від 19.03.2019 №74), здійснений Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, за змістом якого позивач придбав бувший у вжитку автомобіль марки «Volkswagen» модель GOLF за ціною нетто 6400 євро з умовою оплати готівкою. Також у документі міститься № шассі/кузова автомобіля, його пробіг 165000 км, дата першого допуску 18.09.2014. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сукупність відомостей таких документів, як митна декларація, інвойс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, акт митного огляду від 25.03.2019 Львівської митниці, дозволяє зробити висновок щодо придбання позивачем 1 автомобіля марки «Volkswagen» модель GOLF, умов оплати готівкою, фактурної ціни автомобіля 6400 євро, пробігу автомобіля станом на час придбання 165000 км та на час ввезення на митну територію України 167500 км, року виготовлення авто 2014 рік, об`єму двигуна 1598 куб.см, тип двигуна дизельний, кольору сірий, комплектації транспортного засобу, наявних пошкоджень, ознак експлуатації тощо. Отже, вказані відомості підтверджують фактурну вартість безпосередньо автомобіля та його індивідуальні характеристики. Разом з цим, у поданій позивачем довідці на підтвердження вартості перевезення придбаного автомобіля зазначено загальною фразою, що транспортні витрати склали 100 євро, проте в довідці не містяться відомості які саме транспортні витрати понесені позивачем, та в якому обсязі, на підставі чого позивачем здійснений такий розрахунок, якими документами підтверджуються такі витрати, будь-якої інформації яка б дозволяла перевірити числові значення вартості перевезення як складової митної вартості автомобіля. Відтак, в порушення приписів ст. 368 Митного кодексу України позивачем не доведено фактурної вартості ввезеного автомобіля на рівні 6500 євро, що свідчить про наявність достатніх підстав для коригування митної вартості автомобіля, ввезеного позивачем на територію України. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не міститься посилання на положення ст. 368 Митного кодексу України, якими встановлені особливості оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а використані загальні положення цього Кодексу. Так, згідно з ч.4 ст. 368 МК України, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Проте, при прийнятті рішення про коригування митної вартості автомобіля, відповідач виходив з відсутності інформації щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних чи подібних товарів, неможливості послідовного застосування інших методів, та можливості використання другорядного методу визначення митної вартості - 2г - резервний метод. При цьому, відсутність цін на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідач не довів, що свідчить про те, що митним органом було допущено помилку при обранні методу визначення митної вартості товару, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митні органи з метою реалізації своїх владних управлінських функцій наділені дискреційними повноваженнями, разом з тим, розсуд посадових осіб митного органу при реалізації таких повноважень не є безмежним. Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням викладеного, відповідач на стадії реалізації управлінської функції з самостійного визначення митної вартості товару не забезпечив виконання вимог ч. 2 статті 19 Конституції України та ч. 2 ст. КАС України, а також не довів правомірність оскаржуваного рішення. Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції внаслідок чого, суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Ч. 6 ст. 139 КАС України встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наслідки апеляційного розгляду справи та те, що позивачем у справі понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 768,40 грн та апеляційної скарги 1152,60 грн, що підтверджується квитанціями від 11.06.2019, 06.02.2020 та 08.02.2020, сплачені суми відповідають ставкам судового збору за подання відповідної заяви, встановленим ЗУ «Про судовий збір» то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати на судовий збір у сумі 1921 грн. Понесення сторонами інших судових витрат матеріалами справи не підтверджується. Керуючись ст. 139, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року в адміністративній справі № 160/4945/19 скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 03.04.2019 № UA110000/2019/200072/2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова в повному обсязі складена 03.06.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя А.А. Щербак