Постанова 4852 № 280/2509/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2509/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року (суддя Семененко М.О.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 14.02.2019. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 25.10.2004 по 01.04.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного соціального внеску. На час винесення оскаржуваної вимоги з податкового обліку знятий не був, підприємницьку діяльність не припинив. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу № Ф-63678-59 від 14.02.2019 про сплату ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18276,72 грн., яка виникла за 2017-2018 роки. Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження останньою, зокрема, підприємницької діяльності. Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, не сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за 2017-2018 роки, внаслідок чого станом на день складання оскаржуваної вимоги утворилася недоїмка, яка склала 18276,72 грн. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 14.02.2019 сформована податковим органом на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №

449. Відповідно до пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пункту 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16. Вірним є висновок суду першої інстанції про дотримання податковим органом процедури прийняття оскаржуваної вимоги, адже за приписами ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується. Також судом першої інстанції перевірено правомірність оскаржуваної вимоги в частині її підписання уповноваженою особою. Позивачем вказані висновки суду першої інстанції не оскаржуються. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Державної фіскальної служби України № 23162/6/99-99-11-05-02-15 від 20.05.2019 в порядку адміністративного оскарження скасовано вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 15.11.2018, згідно з якою у позивача станом на 31.10.2018 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 15.11.2018 увійшла до складу суми недоїмки за оскаржуваною вимогою № Ф-63678-59 від 14.02.2019. Крім того, відповідачем було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 17.05.2019 на суму 21030,90 грн., до складу якої увійшла сума недоїмки за оскаржуваною вимогою в розмірі 18276,72 грн. в повному обсязі. За результатами адміністративного оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 17.05.2019 скасована рішенням Державної фіскальної служби України від 26.09.2019 № 3235/6/99-00-08-06-01. Сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначена оскаржуваною вимогою, була скасована у складі суми недоїмки, визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 17.05.2019. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку зі скасуванням Державною фіскальною службою України суми недоїмки за раніше складеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 15.11.2018 та суми недоїмки за пізніше складеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63678-59 від 17.05.2019, які сформовані наростаючим підсумком, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Проте суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що підставою для прийняття Державною фіскальною службою України рішень № 23162/6/99-99-11-05-02-15 від 20.05.2019 та № 3235/6/99-00-08-06-01 від 26.09.2019 стало порушення податковим органом пунктів 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, а саме, недотримання термінів направлення на адресу платника податків вимог № Ф-63678-59 від 15.11.2018 та № Ф-63678-59 від 17.05.2019. Водночас ДФС України зазначила, що дане порушення не скасовує суму недоїмки по суті. Суд першої інстанції невірно розтлумачив приписи пункту 6 розділу VІ Інструкції, адже цим пунктом передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішеннями Державної фіскальної служби України № 23162/6/99-99-11-05-02-15 від 20.05.2019 та № 3235/6/99-00-08-06-01 від 26.09.2019 суми боргу (недоїмки) внаслідок оскарження вимог № Ф-63678-59 від 15.11.2018 та № Ф-63678-59 від 17.05.2019 не були скасовані або змінені. Також вимога № Ф-63678-59 від 14.02.2019 не скасована в адміністративному порядку. При цьому самим позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність у нього заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у визначеному розмірі. Також не доведено, що за спірний період належна сума ЄСВ була сплачена за нього іншим податковим агентом. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставами для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі № 280/2509/19 скасувати. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з 02 червня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 02 червня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова