Постанова 4857 № 140/3238/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3238/19 пров. № А/857/4861/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року у справі № 140/3238/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Ковельсільмаш» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Андрусенко О.О. в м. Луцьку Волинської області 04.01.2020 року), - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Ковельсільмаш» (далі ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУ ДКС України у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Волинській області щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування суми податку на додану вартість за серпень місяць 2015 року в розмірі 300779,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень місяць 2015 року в розмірі 300779,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України пені за період з 01.03.2017 року по 20.09.2019 року за прострочення сплати бюджетної заборгованості в сумі 147088,00 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач 1, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що з моменту виникнення спірних правовідносин відбулися зміни в податковому законодавстві щодо алгоритму дій платників податку та контролюючих органів в процедурі бюджетного відшкодування. Зокрема, відповідно до нового порядку, контролюючий орган повинен був включити всі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, якщо вони були подані до 01.02.2016 року, або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування щодо всіх інших заяв. Сума бюджетного відшкодування не була повернута позивачу до 01.01.2017 року. Так, з 01.04.2017 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами казначейства на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, без надання висновків контролюючих органів. Однак, відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 01.02.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Разом з тим, Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на даний час не працює, що унеможливлює виконання постанови від 24.06.2016 року. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції невірно обраховано пеню за несвоєчасне відшкодування ПДВ. Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідач 2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Ковельською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області з 20.10.2015 року по 26.10.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2015 року. За результатами перевірки складено акт № 949/03-06-1501-31533318 від 02.11.2015 року. В акті перевірки встановлено, що ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» в порушення п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України у декларації за серпень 2015 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Компресорна техніка» завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 300779 грн. На підставі даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008511501 від 12.11.2015 року, яким ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 300779,00 грн. за серпень 2015 року та нараховані штрафні санкції у розмірі 150389,50 коп. Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою, про скасування даного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до постанови суду по справі № 803/544/16 від 24.06.2016 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008511501 від 12.11.2015 року (а.с.9-13). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року по даній справі постанову Волинського окружного адміністративного сулу залишено без змін (а.с.14-16). Вказані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 05.09.2019 року (а.с.17-19). 19.09.2019 року ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» звернулося до ГУ ДПС у Волинській області з заявою про відшкодування податку на додану вартість в розмірі 300779,00 грн. (а.с.20). Листом від 15.10.2019 року відповідач 1 повідомив позивача, що за даними ІТС «Податковий блок» станом на 15.10.2019 року залишок невідшкодованого ПДВ за серпень 2015 року становить 300779,00 грн. Разом з тим, вказує, що на сьогодні жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру. За наявною інформацією, в ДПС України тривають роботи по доопрацюванню механізму бюджетного відшкодування за Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ (а.с.21). Не погодившись з вищенаведеним, позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» не було відшкодовано відповідну суму бюджетного відшкодування, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано нормами статті 200 ПК України. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України). Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок № 39, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та в подальшому втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26), яким було визначено механізм їх взаємодії. Наведені вище норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку №

39. Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку. Питання наявності права позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за серпень місяць 2015 року в розмірі 300779,00 грн. відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, підтверджено правомірність вимоги позивача про виплату йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зазначених сумах. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, статтею 200 ПК України та Порядком № 39 було передбачено надання податковим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту, як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства. Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесені зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ. У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок №

39. Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України). Зазначені норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок № 26). Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України. Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру, що підтверджено в ході судового розгляду представником відповідачів. Враховуючи наведене та з огляду на те, що немає механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, суд апеляційної інстанції зазначає, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Ковельсільмаш» заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 809/4406/15. Щодо доводів апелянта про неправильний обрахунок розміру пені колегія суддів зазначає наступне. Неподання контролюючим органом у строк встановлений статтею 200 ПК України до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, обумовлює набуття платником податку права на пред`явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені. Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03 червня 2014 року (справа № 21-131а14), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року (справа № 808/1731/16), від 03 квітня 2020 року (справа № 2а-1870/9166/12). Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. За даними НБУ облікова ставка станом на 04.04.2017 року становила 14% річних від суми заборгованості. Враховуючи заявлений позивачем період про стягнення пені з 04.04.2017 року по 20.09.2019 року за прострочення сплати бюджетної заборгованості, розмір пені розраховується за таким алгоритмом: У = (С ОСОБА_1 днів :100% х UНБУ х 1,2)/R, де: У- сума пені; С - заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість; К днів - кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість; U НБУ - облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини); 1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних U НБУ; R - кількість днів у календарному році. Таким чином, 300779,00 грн. х 900 :100% х 14 х 1,2)/365 = 124596,67 грн. Підсумовуючи вказане, наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка не була відшкодована позивачу в законодавчо визначений строк, набула статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, що ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права. Таким чином, покликання апелянта на те, що розрахунок пені за неробочі дні не передбачено нормами податкового законодавства, безпідставні. Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). В Рішенні від 20.11.2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70). Враховуючи, що внаслідок порушення відповідачем зазначеного принципу «належного урядування» були порушені права позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням окружного суду про протиправність оскаржуваних рішень відповідача. У п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної4 відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року у справі № 140/3238/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська