Постанова 4855 № 810/1011/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1011/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року №1401-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2016 року у розмірі 18 089,01 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він займається підприємницькою діяльністю з основним видом діяльності - виробництво меблів, та йому на праві власності належить нежитлова будівля площею 1312,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 а. При цьому, позивач зауважив, що вказана нежитлова будівля є будівлею промисловості, а тому в розумінні абз. "є;" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Внаслідок цього, позивач вважає, що у відповідача не було жодних правових підстав для визначення йому податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" у 2016 році, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. 25 квітня 2018 року Київський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16 травня 2017 року №1401-13. Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на положення пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, аналіз яких зумовив висновок суду про те, належні позивачу виробничі приміщення (склад цех), які використовуються у підприємницькій діяльності, підпадають під визначення "будівлі промисловості" зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а тому вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу імперативних приписів закону, з огляду на це спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції визнав протиправним. 20 листопада 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, а саме зазначив, що використаний у статті 266 Податкового кодексу України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузей, а тому нежитлова нерухомість, яка належить позивачу, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 16 квітня 2020 року Верховний Суд постановою касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року скасував, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. При цьому, Суд зазначив, що для правильного вирішення питання про наявність або відсутність пільг щодо сплати податку, необхідно встановити, чи відноситься вказана будівля до будівлі промисловості та площу вказаної будівлі. Також Судом вказано, що застосування пп. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Тому контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним. Так, апелянт у своїй скарзі зазначив, що на нежитлове приміщення, що перебуває у власності позивача, не поширюється норми, встановлені п.п.266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України, а тому відсутні будь-які підстави для не нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік. У відповідності до статті 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну Головного управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у Київській області шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Київській області. Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, допустивши заміну Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11 вересня 1998 року та перебуває на обліку в Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області як платник податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача, серед іншого, є: 31.02 Виробництво кухонних меблів; 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям. Рішенням Господарського суду Київської області від 24 грудня 2009 року у справі №5/259-09 визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю з прибудовами (склад цех) під літерою "2-Х" площею 1312,70 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту вказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм призначенням є нежитловою будівлею з прибудовами (склад цех). Судом встановлено, що державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на вказаний об`єкт нерухомого майно була проведена Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 02 лютого 2010 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25243375 від 05 лютого 2010 року. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, вказане нерухоме майно використовуються позивачем для виробництва меблів. У травні 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області згідно п.п.54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.266.7.2 п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року №1401-13, згідно з яким позивачу за податковий період 2016 року визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" у розмірі 18 089,01 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України. Відповідно до пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підпункт "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»). До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що приватна власність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1312,70 кв.м., відноситься саме до об`єктів нерухомості промислового призначення (є будівлею промисловості) - згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 лютого 2010 року № 25243375. Так, відповідно до технічного паспорту вказане нерухоме майно за своїм призначенням є нежитловою будівлею з прибудовами (склад цех). Слід зазначити, що згідно рішення господарського суду за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю з прибудовами (склад, цех) під літерою « 2-Х» площею 1312,70 кв.м. В той же час, в наданих документах з Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації зазначено, що 2Х - це нежитлова будівля (склад, цех) та перераховано інші приміщення та прибудови, сумарна площа яких також складає 1312,70 кв.м., що підтверджується експлікацією технічного паспорту приміщень, належних позивачу (а.с.20). Вказана обставина є важливою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, зокрема цехи, складські приміщення. Площа вказаних об`єктів є визначальною для обрахунку податку або пільги щодо його сплати, оскільки згідно пп. 266.3.3 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Таким чином, на виконання вимог Верховного Суду апеляційним судом було встановлено площу вказаних вище будівель та, відповідно, визначено, що така площа є однаковою у всіх документах, наявних в матеріалах справи та всі ці будівлі відносяться до нежитлових будівель за призначенням. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» пп. 266.2.2 п. 266,2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Наведене відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 січня 2018 року по справі 822/2624/16 та в постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17. Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля з прибудовами (склад, цех), загальною площею 1312, 70 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 як будівля промисловості не є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, тому висновки суду перші інстанції є обґрунтованими та правомірними. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права. Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Клопотання Головного управління ДПС у Київській області про здійснення процесуального правонаступництва - задовольнити. Замінити Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев