Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6292/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6292/19 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. представника апелянта Одеської міської ради Голуб А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 24.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської міської ради, в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду клопотання ЗВ-390002 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки; - зобов`язати Одеську міську раду надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:35:001:0008 для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду клопотання ЗВ-390002 від 17.09.2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки. Зобов`язано Одеську міську раду, враховуючи висновки суду, розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-930002 від 17 вересня 2019 року, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням документів наданих до зазначеного клопотання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішення, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на безпідставність та необґрунтованість прийнятого рішення, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про необґрунтованість доводів суду першої інстанції щодо відсутності належним чином оформленого рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у наданні такого дозволу, що призвело до помилкового висновку стосовно не прийняття уповноваженим органом жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Також апелянт посилається на відсутність обґрунтування того, чому суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення, викладені у відзиві на позов. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що на розгляд міської ради не може бути винесено питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без дотримання встановленої процедури її відведення та отримання необхідних висновків департаменту архітектури та містобудування міської ради. Міська рада не може розглянути та вирішити питання щодо відведення земельної ділянки поза встановленої законом процедурою без відповідних документів та проекту рішення, який створюється відповідним виконавчим органом міської ради, яким є департамент комунальної власності міської ради. Оскільки департаменти міської ради є її виконавчими органами юридичними особами, а звернення позивача надійшло до розгляду саме до департаменту комунальної власності, тобто до іншої юридичної особи, ніж міська рада, та саме департамент не надав відповідний проект рішення щодо порушеного позивачем питання, внаслідок чого відсутній факт бездіяльності саме міської ради, на що суд першої інстанції не звернув уваги. При цьому апелянт зазначає, що бездіяльність департаменту в межах цієї справи не оскаржується. Також, апелянт послався на наявність судового спору щодо земельної ділянки стосовно якої позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а наведене правове обґрунтування вже було надано міською радою до суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву та враховано судом першої інстанції при вирішенні справи. Також позивач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позивач подав заяву про апеляційний розгляд справи за його відсутності (а.с. 234). Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з клопотанням ЗВ 930002, в якому керуючись статтями 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га. (кадастровий номер 5110136900:35:001:0008), яка розташована на території Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, а саме: АДРЕСА_1 13 станція АДРЕСА_1 (а.с.17). До клопотання ЗВ 930002 від 17 вересня 2019 року позивач надав: бажане місце розташування земельної ділянки; скріншоти фрагментів Генерального плану м. Одеси на трьох сторінках; копію паспорту ОСОБА_1 та ІПН (а.с.21-27). Вищевказане клопотання було отримано Одеською міською радою 19 вересня 2019 року, що підтверджено інформацією з офіційного сайту Укрпошти (6504903294957) та штампом вхідної кореспонденції на клопотанні №34-Л-6329/2 від 19.09.2019 року (а.с.20, 62). 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради з заявою, в якій виклав прохання надати інформацію стосовно питання відповідності місця розташування земельної ділянки (для « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га. (кадастровий номер 5110136900:35:001:0008), яка розташована на території Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, а саме: АДРЕСА_1 ст АДРЕСА_1 вимогам законів, нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації та/або наявності або відсутності інших підстав які б перешкоджали відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України наданню дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність вищезгаданої земельної ділянки (а.с.71). Лист від 03 жовтня 2019 року отриманий Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 08 жовтня 2019 року, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції за №01-13/296/о. Листом за №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив позивача, що Департаментом направлений запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. На підставі отриманої інформації Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради (а.с.69). Лист за №01-26/1459,1459/2 від 17 жовтня 2019 року був направлений Департаментом комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_1 . за адресою: АДРЕСА_2 дорога, 55/2 АДРЕСА_3 , що підтверджено реєстром відправлень листів без повідомлень за 18.10.2019 року (а.с.167). Листом за №01-13/296/о-193пр від 04 листопада 2019 року, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомив позивача, що згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1316-VII від 19.10.2016 року, земельна ділянка, що запитується, розташована в курортній зоні КВТ (зона установ відпочинку та туризму), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Розташування земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в зоні КВТ не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації (а.с.72). 08 листопада 2019 року Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради листом за №01-11/4711 повідомив директора юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 про те, що рішення про розробку детального плану території, у межі якої входить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:35:001:0008), Одеською міською радою не приймалося (а.с.70). Листом за №01-13/5430 від 01 листопада 2019 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Шайденка М.О. про те, що Департаментом комунальної власності ОМР підготовлений проект рішення Одеської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі» для розгляду та прийняття остаточного рішення на черговій сесії Одеської міської ради, у зв`язку з чим адресатом направляються матеріали для розгляду на відповідність місця розташування об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а.с.78-79). Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді його клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, що порушує його право на безоплатне отримання земельної ділянки, 24.10.2019 року звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належним чином оформленого рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Частиною другою статті 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Так, ч. 1 ст. 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частиною першою ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений у статті 118 Земельного кодексу України. Так, частиною 1 ст.118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. За приписами частини 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Згідно із частиною 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Частинами 1 та 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Відповідно до Регламенту Одеської міської ради, затвердженої рішення Одеської міської ради №1-VII від 11.11.2015 року (далі - Регламент), Одеська міська рада представницький орган місцевого самоврядування. Згідно з п.1.1. Регламенту, Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Одеси та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України. Враховуючи зазначені норми законів та Регламенту Одеської міської ради, апеляційний суд зазначає, що рішення про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою або відмова у його наданні приймається міською радою шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні сесії у місячний строк з дня надходження клопотання про надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою. При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що ухвалення позитивного рішення або надання вмотивованої відмови у наданні відповідного дозволу є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення фізичної особи щодо того чи іншого «земельного» питання, а тому дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим такого органу, що прямо передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України. Відповідно до матеріалів справи позивач 17 вересня 2019 року звернувся до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке станом на час звернення позивача до суду з позовом в цій справі 24.10.2019 року, не було розглянуте міською радою по суті із прийняттям відповідного рішення. За таких підстав, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача Одеської міської ради, яка полягає у неприйнятті, у встановлений законом строк, рішення (позитивного або негативного) стосовно поданого 17.09.2019 року позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо необхідності дотримання певної процедури, яка передує внесенню на розгляд сесії міської ради питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Апеляційний суд зазначає, що Земельним кодексом України (ч. 7 ст. 118) встановлений чіткий строк один місяць, протягом якого орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і надає дозвіл або вмотивовану відмову, шляхом прийняття відповідного рішення міської ради. Норми, а ні ЗК України, а ні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не надають органу місцевого самоврядування права збільшувати строк протягом якого має бути вирішене по суті клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, посилання апелянта на організаційні питання підготовки проекту рішення по суті клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який має вноситись на сесію міської ради, посилання на порядок роботи департаментів міської ради, що є окремими юридичними особами, їх повноваження та взаємодію, посилання на не вчинення будь-яким департаментом, який приймає участь у підготовці рішень до сесії міської ради, не є тими обставинами, які можуть бути визнані поважними та які б виправдовували бездіяльність міської ради в частині не прийняття у встановлений законом строк рішення по суті поданого позивачем клопотання. Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що позивач не оскаржував дії/бездіяльність департаментів міської ради, посилання на наявність судового спору щодо земельної ділянки, яка зазначена в клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки ці доводи не стосуються суті спору в цій справі, яка полягає у тому, що міська рада у встановлений законом строк не розглянула по суті клопотання позивача від 17.09.2019 року ЗВ 930002, адресоване саме Одеській міській раді. Не є також належним доказом вчинення Одеською міською радою дій щодо розгляду поданого позивачем клопотання посилання апелянта на листування виконавчого органу міської ради департаменту комунальної власності, який як зазначив апелянт є окремою юридичної особою, з позивачем, оскільки клопотання було подане до міської ради, яка мала у встановлений строк вирішити його по суті шляхом прийняття певного рішення на сесії міської ради. В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційний суд відхиляє також посилання апелянта на судове рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду в іншій справі, між іншими сторонами, з іншого предмету спору. Оскільки Одеська міська рада допустила протиправну бездіяльність, враховуючи наявність у міської ради дискреційних повноважень щодо вирішення порушеного позивачем клопотання, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених в цій справі обставин, є саме зобов`язання відповідача, враховуючи висновки суду, розглянути клопотання позивача ЗВ-930002 від 17 вересня 2019 року, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» орієнтовною площею 0,0934 га., за адресою: АДРЕСА_1 область, м. Одеса, набережна 13 станція АДРЕСА_1 з урахуванням документів наданих до зазначеного клопотання. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч. 4 ст. 246 КАС України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини 2 статті 2 цього Кодексу. Дослідивши зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення, апеляційний суд встановив, що оскаржуване рішення не містить мотивів відхилення доводів, аргументів відповідача, зазначених у відзиві на адміністративний позов. Але зазначене порушення норм процесуального права, не порушенням, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення, та не є таким порушенням, що призвело до неправильного вирішення справи по суті спору. Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Надана апелянтом копія рішення Одеської міської ради № 5673-VII від 06.02.2020 року із копією додатку № 2 до цього рішення, не спростовує висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 420/6292/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 03.06.2020 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.