Постанова 4854 № 540/2132/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2132/19 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000083/2 від 25.09.2019 р., - В С Т А Н О В И В: 10.10.2019 року, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер», звернувся з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі правонаступником якої є Чорноморська митниця Держмитслужби, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25 вересня 2019 року № UA508000/2019/000083/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування позову послався на те, що 24 вересня 2019 року під час декларування товару позивачем заявлена митна вартість товару у розмірі 11106,63 доларів США, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного оформлення товару позивач подав декларацію №UA508070/2019/001888 від 24 вересня 2019 року. Також для митного оформлення товару митному органу був наданий пакет документів, передбачених законодавством, але 25 вересня 2019 року відповідач прийняв оскаржуване рішення №UA508000/2019/000083/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого позивач змушений додатково сплатити суму мита у розмірі 1795,30 грн. та суму ПДВ у розмірі 5735,15 грн. Рішення про коригування митної вартості товарів позивач вважає протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості за резервним методом. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений адміністративний позов ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер». Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове судове рішення. яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер». В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи митного органу, якими останній керувався при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Так, апелянт зазначає, що під час надходження декларації №UA508070/2019/001888 від 24 вересня 2019 року була здійснена перевірка за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР, яка спрацювала із формами контролю: - перевірка достовірності декларування витрат на транспортування; - посилити контроль правильності визначення митної вартості товарів; - витребувати документи, які підтверджують митну вартість товарів та її складові. Апелянт вказує, що перевіркою документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, було встановлено, що вони містять розбіжності; числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчислені , не підтверджені документально; заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував виявлені митним органом невідповідності у поданих документах, а саме: - у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 25.07.2019 року № 512-20190508 відсутнє посилання на контракт, відсутні банківські реквізити продавця; - серед документів, наданих митному органу для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Зазначені обставини, на думку апелянта, є такими що унеможливлюють підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано надати додаткові документи, відповідно до ст. 53 МК України: - якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправника; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, надані позивачем додаткові документи (прас-лист від 19.07.2019 року та бізнес пропозиція від 22.07.2019 року компанії YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED) у своїй сукупності не спростували сумнівів у достовірності наданої інформації. У додатково наданій комерційній пропозиції виробника товару, яка адресована позивачу, відсутня інформація щодо терміну дії цін, а тому неможливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту. Інших документів, позивач не надав. За таких підстав, визначення митної вартості товарів відбулось за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що 04 квітня 2017 року між ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» (Покупець) та YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED (Продавець) укладений контракт №CHUA17/04/04 (а.с. 17-25). Відповідно до п.п. 4.2 п. 4 контракту (а.с. 20) ціни, зазначені в контракті включають в себе вартість упаковки та маркування, в яких поставляється товар. Підпунктом 5.3 п. 5 контракту (а.с. 20) встановлено місце платежу - валютні реквізити Продавця, зазначені в цьому контракті або в додатках до нього (додаткових угодах, інвойсах, специфікаціях), які є невід`ємною частиною контракту. Підпунктом 6.3. п. 6 контракту (а.с. 18, 20) визначені товаро-супровідні документи: 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу та відвантаженої кількості; специфікація 2 оригінали; комерційний рахунок-фактура 3 оригінали; пакувальний лист 3 оригінали; експортна декларація 1 копія. Відповідно до додаткової угоди до контракту від 20.09.2018 року з переліку товарно-супровідних документів виключена експортна декларація (а.с. 24). Також контракт містить платіжні реквізити продавця (а.с. 21), до яких були внесені зміни відповідно до додаткових угод до контракту від 05.02.2018 року (а.с. 25), від 05.11.2018 року (а.с. 23). Згідно контракту за №CHUA17/04/04 від 04.04.2017р. та специфікації №10 від 25.07.2019 року компанія YIWU UNIQUECN TRADING CO LIMITED у вересні 2019 р. поставила позивачу товар. З метою митного оформлення товару поставленого за вказаним контрактом, представником декларанта ФОП ОСОБА_1 24.09.2019 року подано митну декларацію за №UA508070/2019/001888 (а.с. 30-38), де було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом, за ціною зовнішньоекономічного контракту 11106,63 доларів США. Разом з митною декларацією були надані документи, що підтверджували заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.04.2017р. №CHUA17/04/04, чотири доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2018р., від 01.12.2017р., від 05.03.2018р., від 05.11.2018р. (а.с. 17-25), специфікація № 10 від 25.07.2019 р. (а.с. 26-29), пакувальний лист б/н від 25.07.2019 р. до інвойсу №512-20190508 (а.с. 49-52), комерційний інвойс (рахунок-фактура) від 25.07.2019 р. №512-20190508 (а.с. 53-56), коносамент (а.с. 57), акт зважування № 88555 від 10.09.2019 р., постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року та рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року у справі № 540/115/19, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі № 540/2418/18, транспортну накладну CMR (а.с. 123). За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. У зв`язку із зазначеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, митним органом запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що, відповідно до п. 6 ст. 53 МК України, декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (а.с. 115). У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист компанії YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED; бізнес-пропозицію компанії YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED (а.с. 58-65. 115, ). Вказані факти підтверджені матеріалами справи та сторонами не оспорюються. Перевіривши зазначені документи, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000083/2 від 25.09.2019 року (а.с. 107-108) та оформив картку відмови в митному оформленні декларації №UA508070/2019/00145 від 25.09.2019 року (а.с. 109). Відповідно до матеріалів справи, підставою для коригування митної вартості зазначено таке. «Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 25.07.2019 № 512-20190508 відсутнє посилання на контракт на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Відповідно до пункту 1 статті 53 Митного кодексу України декларант разом з митною декларацією подає документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо було здійснено страхування, то одним із документів, що підтверджують митну вартість є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, виходячи з положень статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості декларант разом з митною декларацією зобов`язаний надати страхові документи. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Також, встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. Декларантом не подані усі необхідні документи, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) копію митної декларації країни відправлення. За результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу... Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару» (а.с. 107-108). Таким чином, підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є висновки митного органу про те, що у рахунку-фактурі від 25.07.2019 № 512-20190508 відсутнє посилання на контракт на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; не надані страхові документи; додатково наданий прайс-лист має адресний характер, а тому суперечить суті прас-листа як комерційної пропозиції необмеженому колу осіб потенційним покупцям; рівень вартості товарів значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну; декларантом неподані усі необхідні документи (а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини,копії митної декларації країни відправлення). На підставі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, позивач додатково сплатив за товар мита у сумі 1795,30 грн. та ПДВ у сумі 5735,15 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав до митного органу достатній пакет документів для здійснення митного оформлення, для перевірки заявленої митної вартості товарів за першим методом. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, які виникли з приводу визначення митної вартості товарів регулюються Митним Кодексом України. Отже, п. 23, 24 ст.4 МК України визначено, що митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. За змістом ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Положеннями ч.1,2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Як визначено в ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Отже, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Апелянт, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України витребував копію митної декларації країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МК України декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 р. у справі №803/1212/14 та ін. Позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу Митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, крім тих, що підтверджують оплату декларантом вартості страхування та перевезення товару. Підставами для витребування відповідачем додаткових документів, у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у відсутності документів щодо страхування ввезеного позивачем товару та вартості перевезення. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо надання позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу пакету документів, які містили числові показники ціни товару. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги проте, що надані позивачем документи мають розбіжності, з огляду на таке. Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов`язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010. На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження. Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний. Вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи митного органу про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст. 53 МК України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17. Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо не надання позивачем, на вимогу митниці, всіх наявних у позивача документів. Так, не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, не може бути підставою за наявності якої апелянт може дійти обґрунтованого припущення щодо заниження митної вартості товарів, внаслідок того, що вказані документи витребувані митним органом безпідставно та необґрунтовано, оскільки не передбачені ст.53 МК України та не впливають на митну вартість товару. Відхиляє апеляційний суд, як і суд першої інстанції, доводи митного органу щодо відсутності у рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.07.2019 № 512-20190508 реквізитів продавця та відсутності посилання на контракт, з огляду на таке. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом інвойсу. При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованого та безпідставного посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу, оскільки законодавством України не затверджено форми рахунку-фактури (інвойсу). Таким чином, відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунку-фактурі (інвойс) від 25.07.2019 № 512-20190508 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару. Апеляційний суд зазначає, що апеляційна скарга митного органу не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції стосовно того, що при співставленні наданих декларантом документів до митного органу, у тому числі інвойсу, убачається, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, що підтверджує той факт, що інвойс від 25.07.2019 № 512-20190508 відноситься саме до цієї поставки і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) банківських реквізитів продавця та посилань на контракт не спростовує належність такого документу до поставки товару, та не впливає на визначення складових митної вартості товарів. Відхиляє апеляційний суд також посилання апелянта на ненадання позивачем копії митної декларації країни відправника. Відповідно до додаткової угоди до контракту від 20.09.2018 року з переліку товарно-супровідних документів виключена експортна декларація (а.с. 24), а тому при митному оформлені товарів у вересні 2019 року у позивача не було та не могло бути митної декларації країни відправника, внаслідок чого посилання апелянта як на одну з підстав для коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника є безпідставним. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15. Апеляційний суд зазначає, що за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів було скориговано та визначено її за резервним методом, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися за таких причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно із п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості порівняння апелянтом митної вартості за МД №UA508070/2019/001888 від 25.09.2019 року із митною вартістю товару, увезеного іншими суб`єктами на підставі МД, зазначених в оскаржуваному рішення, оскільки умовами поставки товару позивачу є CIF, проте як в митних деклараціях інших суб`єктів вказані інші умови поставки товарів, зокрема CFR, CPT, FOB (а.с. 97-103), що виключає можливість порівняння. Апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування зазначеного висновку суду першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000083/2 від 25.09.2019 року. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 257, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 540/2132/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 03.06.2020 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.