Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7639/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7639/19 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 по справі № 420/7639/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради щодо відмови йому у встановлені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними; зобов`язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем не правомірно відмовлено позивачу у встановленні статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення, що порушує право ОСОБА_1 на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту. Відповідач проти задоволення позову заперечував. Надав до суду відзив, у якому зазначив, що особа з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи має право на встановлення статусу інваліда війни у разі, якщо вона приймала участь у ліквідації таких наслідків у складі штабу, служби чи невоєнізованого формування цивільної оборони СРСР. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2020 року адміністративний позов - задовольнив частково. Визнав протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради від 20.11.2019 року №18-08/3651 щодо відмови ОСОБА_1 у визначені статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни. Зобов`язав Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради визначити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни. В іншій частині позовних вимог відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - позивач не надав письмового підтвердження його залучення до складу формувань Цивільної оборони та направлення на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у складі одного із формувань Цивільної оборони; - судом не надано оцінки посиланню відповідача на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.05.2018 у справі №279/12162-15-а; - адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід II групи захворювання якого пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати професійної працездатності 80%. 13 листопада 2019 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради із заявою про надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. 20 листопада 2019 року позивачу надійшла відповідь від відповідача № 18-08/3651, якою було відмовлено у встановлені статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, мотивуючи відмову тим, що позивачем не надано документів що підтверджують факт залучення і виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони. Позивач не погоджучись з даною позицію відповідача, вважаючи її необгрунтованою, незаконною та такою, що порушує його на соціальний захист, звернувся із даним позовом до суду. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні документи для підтвердження статусу інваліда війни, які відповідають чинному законодавству. Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII). Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Колегія суддів зазначає про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків встановлено. Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон №3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Як вірно було встановлено судом першої інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. З пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Відтак суд першої інстанції, не дослідив, чи брав позивач участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР та дійшов до передчасного висновку, що позивач є особою, яка має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ. Висновки у цій справі узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №826/5572/17 та від 20 грудня 2019 року у справі №315/594/15-а(2-а/315/29/15), від 06 травня 2020 року у справі №751/1484/17 (К/9901/39081/18), від 14 травня 2020 року у справі №686/20301/16-а( К/9901/29420/18). Апеляційна скарга містить належні та обґрунтовані доводи, які спростовують передчасний висновок суду про задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 по справі № 420/7639/19 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.