Постанова 4851 № 820/11668/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 р.Справа № 820/11668/15 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 09.12.19 року по справі № 820/11668/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Красноградського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на посаді, скасування наказів, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач-2), Красноградського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року № 689 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області; - поновити на посаді старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області (старшого слідчого слідчого відділення Красноградського відділу поліції ГУНП в Харківській області) з 06 листопада 2015 року; - стягнути з ГУМВС України в Харківській області (ГУНП в Харківській області) щомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням; - зобов`язати ГУМВС України в Харківській області (ГУНП в Харківській області) внести виправлення до трудової книжки позивача щодо недійсності запису № 2 про його звільнення та поновлення його на посаді. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 скасовано рішення суду першої інстанції у частині залишення без задоволення позову щодо стягнення грошового забезпечення за період з 01.05. по 06.11.2015. Прийнято у цій частині постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення за період з 01.05 по 06.11.2015 в сумі 10735.32 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 26.07.2019 рішення судів скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 28.11.2019 року зазначений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 689 о/с від 29.12.2015 року щодо внесення змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 645 о/с від 06.11.2015 року стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області. Стягнуто з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі 107523 (сто сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн.28 коп. В іншій частині позов залишено без задоволення. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області звернуто до негайного виконання. Рішення в частині стягнення з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання. Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, не погодившись із вказаним рішенням, в частині задоволення позову подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 28.11.2019 року у справі № 820/11668/15 в частині задоволення позову та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що 06.11.2015 позивач подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ України, який був задоволений та наказом начальника ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645 о/с ОСОБА_1 був звільнений. Зі змісту рапорту ОСОБА_1 від 06.11.2015 не встановлено, що він виявив бажання проходити службу в Національній поліції, в рапорті відсутнє словосполучення «Національна поліція». При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що згода працівника міліції на подальше проходження служби в органах Національної поліції зазначається у рапорті працівника про звільнення з органів внутрішніх справ. Також зазначає, що твердження позивача, що він виявив бажання проходити службу в поліції, написавши заяву від 07 листопада 2015 року про прийняття на службу до поліції на посаду старшого слідчого відділку Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, не підтверджується жодними доказами, оскільки вказана заява не містить ані штампу вхідної кореспонденції, ані доказів направлення цієї заяви засобами поштового зв`язку до сектору кадрового забезпечення УКЗ ГУНП в Харківській області. Отже, фактично позивач не подавав заяву про прийняття на службу до поліції. Таким чином, звільнення позивача зі служби з урахуванням п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" є обґрунтованим, а накази про його звільнення є правомірними. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04.08.2006 позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ згідно наказу Харківського національного університету внутрішніх справ від 30 серпня 2006 року № 274 о/с. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 № 645 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-166900/, старшого слідчого Слідчого відділу Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Підстава: рапорт від 06 листопада 2015 року (а.с.19, т.1). Листом від 14.12.2015 року № НВ-75 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивачу, що на виконання доручення Міністра внутрішніх справ, оголошеного на засіданні колегії МВС 20.10.2015 року та п. 2.2.2. листа заступника Міністра внутрішніх справ - керівника апарату Тахтая О.В. щодо надання списків всіх працівників, бажаючих продовжити службу (роботу) в поліції, погоджених з інспекцією з особового складу та підрозділом внутрішньої безпеки в області, кандидатура позивача Управлінням внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України не була погоджена. У зв`язку із цим, питання прийому позивача на службу до поліції та призначення на посаду оперуповноваженого відділу швидкого реагування ГУ Національної поліції в Харківській області позитивно не вирішено. Також зазначено, що заява ОСОБА_1 про прийняття на службу до поліції на посаду старшого слідчого Красноградського ВП ГУНП в Харківській області до управління кадрового забезпечення не надходила (а.с.65, т.1). Наказом ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року № 689 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 645 о/с у частині звільнення у запас Збройних Сил згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), вважаючи старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-166900/ таким, що звільнений у запас Збройних Сил з 06 листопада 2015 року згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до пункту 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через скорочення штатів), з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 01 січня 2015 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 09 років 03 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - немає. Підстава: висновок Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 29 грудня 2015 року (а.с.63, т.1). Листом від 29 грудня 2015 року ГУНП в Харківській області повідомило позивача, що його звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з 06 листопада 2015 року (а.с.64, т.1). Листом від 31 грудня 2015 року № 83/1090 позивача повідомлено про те, що його заява про прийняття на службу до поліції на посаду старшого слідчого відділу Красноградського ВП ГУНП в Харківській області до сектору кадрового забезпечення відділу не надходила та відповідно до УКЗ ГУНП в Харківській області не направлялася (а.с.74, т.1). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих ним наказів від 06 листопада 2015 року № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області та від 29 грудня 2015 року № 689 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їхні права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі. За змістом пункту 64 "Г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ). Згідно з пунктом 1 розділу XI Закону № 580-VІІІ цей Закон набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон № 580-VІІІ опублікований у газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року. Отже, пункти 1, 2, 3, 7- 13, 15, 17- 18 розділу XI цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року. За змістом пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Таким чином, ОСОБА_1 з 06 серпня 2015 року вважався таким, що попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI). Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішене до 06.11.2015 включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). При цьому враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вищенаведених норм законодавства працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №

114. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту). З наведеного слідує, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів. Згідно долученого до матеріалів справи рапорту позивача від 06.11.2015, листа Ліквідаційної комісії від 29.12.2015, слід дійти висновку, що позивач не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідний рапорт на ім`я начальника ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 про звільнення з органів внутрішніх справ зі змістом "у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і організації, за пунктом 64 "з" Положення № 114" . За змістом спірного наказу ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 №645 о/с позивач звільнений у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" Положення № 114, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) на підставі рапорту ОСОБА_2 від 06.11.2015. Отже, сам по собі наказ від 06.11.2015 № 645 о/с свідчить про те, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ для подальшої служби в органах Національної поліції. Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених вище законодавчих актів свідчить, що згода працівника міліції на подальше проходження служби в органах Національної поліції зазначається у рапорті працівника про звільнення з органів внутрішніх справ. Тобто, подача окремого рапорту про згоду на призначення в органи поліції не передбачена. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 29.12.2015 689 о/с внесено зміни до наказу відповідача від 06 листопада 2015 року № 645 о/с у частині підстав звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Зокрема, позивача звільнено на підставі пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ - у зв`язку з неприйняттям на службу до поліції, та пункту 64 "Г" Положення № 114 - за скороченням штатів. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття відповідачем зазначеного наказу слугував висновок Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 29.12.2015 "Щодо можливості зміни статті звільнення з органів внутрішніх справ працівників ГУМВС". У цьому висновку, серед іншого, зазначено, що позивачем у листопаді 2015 року подано рапорт (заяву) по переведенню (переходу) до Національної поліції та останній був звільнений у зв`язку з переведенням до Національної поліції відповідно до пункту 64 "з" Положення № 114, пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу організацію або перехід на виборну посаду). Однак, позивач не був призначений на посаду в органи поліції через непогодження його кандидатури Управлінням внутрішньої безпеки в Харківській області ДВБ МВС України та відділом інспекції з особового складу УКЗ ГУМВС України в Харківській області (а.с.14-15, т.2). Проте, доказів непогодження кандидатури позивача в порядку ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачами до суду не надано. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів відповідачем-2 всупереч вимог підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ не розглянуто можливість подальшого використання позивача на службі, доказів протилежного не надано. При цьому доводи апеляційної скарги відповідача-2 про відсутність згоди позивача на призначення до органів Національної поліції, неподання позивачем рапорту (заяви) про переведення (переходу) до Національної поліції спростовуються вищевказаним висновком Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 29.12.2015 "Щодо можливості зміни статті звільнення з органів внутрішніх справ працівників ГУМВС". Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Отже, вказаною нормою законодавства не передбачено випадків для зміни підстав звільнення з органів внутрішніх справ та лише зазначено, що працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів та такі особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, однак, вказаним Положенням також не передбачено випадків для зміни підстав звільнення з органів внутрішніх справ. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 визначив правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Аналогічна висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 826/11746/16. Доказів, що позивачу пропонувались будь-які наявні посади, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач в органах Національної поліції, відповідачем не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 645о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області з урахуванням змін внесених наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 689 о/с від 29.12.2015 року щодо внесення змін до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 645 о/с від 06.11.2015 року стосовно звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області та поновлення його на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області. Крім того, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Дана норма кореспондується з п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 114 від 29.07.1991, згідно якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі Порядок №100, який був чинний на час прийняття оспорюваних наказів). Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Красноградського РВ від 25.11.2019 № 83/29 середньоденна заробітна плата позивача складала 105.83 грн. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на відповідні роки кількість робочих днів за період вимушеного прогулу складала 1016. Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає: 107523.28 грн. (105.83 грн * 1016 днів). Додатково, враховуючи записи в трудовій книжці позивача щодо отримання допомоги по безробіттю та працевлаштування, слід зазначити, що оскільки законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин (отримання допомоги по безробіттю, працевлаштування на іншу роботу), виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Вказаний висновок відповідає правовому висновку щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №815/2959/17. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі 107523 (сто сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн. 28 коп. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача-2 у справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року по справі №820/11668/15 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року по справі №820/11668/15 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 03.06.2020 року