LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС461/7292/17

від 27.05.2020 · Цивільна
Резолютивна:Зупинити касаційне провадження у справі № 461/7292/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівськ…

Ухвала 27 травня 2020 року м. Київ справа № 461/7292/17 провадження № 61-38440св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, третя особа - Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року у складі судді Радченко В. Є. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що наказом Управління культури Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 06 серпня 2015 року № 359-к його призначено на посаду директора театру на час відсутності основного працівника, до 31 серпня 2015 року. Наказом Управління культури Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 серпня 2015 року № 404-к його звільнено з посади директора. Наказом від 01 вересня 2015 року № 405-к його прийнято на посаду директора на термін до 31 грудня 2015 року. Додатковою угодою від 22 грудня 2015 року № 1 до контракту від 01 вересня 2015 року термін дії вказаного контракту з позивачем продовжено до 31 грудня 2016 року. Наказом Управління культури Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 16 грудня 2016 року № 629-к внесено зміни до вищевказаного контракту, встановлено термін його дії до 31 серпня 2017 року. Листом від 30 червня 2017 року управління культури повідомило його, що термін дії контракту визначений до 31 липня 2017 року і управління культури не має наміру продовжувати його на новий строк. Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 20 липня 2017 року № 419-к його звільнено з посади директора Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки за пунктом 1 статті 36 КЗпП України - за угодою сторін. Отже, 20 липня 2017 року припинилась і дія контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, незважаючи на те, що термін дії контракту встановлено до 31 серпня 2017 року. Наказом Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 21 липня 2017 року № 421-к його призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора - художнього керівника Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки. У зв`язку із раптовим погіршенням стану його здоров`я з 22 серпня 2017 року відкрито первинний листок непрацездатності, про що своєчасно інформовано роботодавця та доведено до відома адміністрації театру. У зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні, термін листка непрацездатності неодноразово продовжувався. 03 жовтня 2017 року він поштою отримав повідомлення Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради про те, що наказом від 20 вересня 2017 року № 546-к його звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Вважав, що вищевказаний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідач неправильно визначив підставу звільнення та порушив частину третю статті 40 КЗпП України, оскільки станом на 20 вересня 2017 року він був тимчасово непрацездатним. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради від 20 вересня 2017 року № 546-к, поновити його на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора - художнього керівника Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки, та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по день поновлення на посаді за вирахуванням обов`язкових внесків і платежів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при звільненні позивача за закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відповідачем не допущено порушення вимог чинного трудового законодавства України. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що між сторонами був укладений строковий трудовий договір, оскільки наказом відповідача від 21 липня 2017 року № 421-к його призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора - художнього керівника театру і жодних контрактів з ним не укладалося і жодним документом не встановлювався строк виконання ним обов`язків директора - художнього керівника. Трудові відносини між відповідачем та позивачем носили безстроковий характер, а тому відповідач неправильно визначив підставу звільнення - пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України, фактично звільнив його з власної ініціативи, допустивши порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України. Відповідачем не було запропоновано йому іншу посаду при врегулюванні трудових відносин з ним як особою, яка тимчасово виконує обов`язки керівника установи. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У серпні 2018 року Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу № 205/4196/18 (провадження № 61-3537св19) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходив із необхідності відступити від висновків щодо застосування частини третьої статті 40 КЗпП України у подібних правовідносинах при звільненні працівника з підстав, передбачених пунктами 2, 8 частини першої статті 36 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12, від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, від 02 квітня 2014 року у справі № 6-19цс14. Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку. Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі (№ 461/7292/17) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/4196/18. Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 461/7292/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки, про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2018 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/4196/18. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»