LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС804/214/1045/17

від 02.06.2020 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративн…

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року Київ справа №804/214/1045/17 адміністративне провадження №К/9901/67183/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (суддя: Захарчук - Борисенко Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (судді: Дурасова Ю.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 13 жовтня 2016 року, номер 31857131, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"; - зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис, № НОМЕР_1 внесений 13 квітня 2016 року, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на підставі договору іпотеки; - визнати протиправним рішення відділу виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та поновити реєстрацію місця проживання позивача за вказаною адресою. Позов обґрунтовано тим, що не зважаючи на рішення судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили 13 квітня 2016 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелєвою Аллою Михайлівною зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ ФІНАНС" на підставі договору іпотеки. Позивач зазначає, що приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. не вчинялось жодної з нотаріальних дій зі спірним об`єктом нерухомого майна відповідно до статті 34 Закону України "Про нотаріат", а тому виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, у межах спірних правовідносин, не мав передбачених чинним законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна. Зазначає про лист Міністерства юстиції України від 17 березня 2017 року, згідно якого скарги фізичних та юридичних осіб на дії приватного нотаріуса Кобєлєвої А.М., як державного реєстратора неодноразово розглядалися на засіданні комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, у порядку визначеному статтею 37 Закону "Про нотаріат" та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2015 року № 1128. Позивач вказує, що наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2016 року №1084/5 приватному нотаріусу Кобєлєвій А.М. тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру прав строком на шість місяців. Також наказом Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року №185/5 анульовано доступ приватного нотаріуса Кобєлєвої А.М. до Державного реєстру прав. Позивач вказував, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18 липня 2016 року №2112/8 проведено позапланову перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кобєлєвої А.М., дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства. За наслідками перевірки наказом Головного територіального управління від 29 липня 2016 року №476/6 нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Кобєлєвої А.М. тимчасово зупинена з 02 серпня 2016 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 29-1 Закону України "Про нотаріат". Позивач вважає, що приватний нотаріус Кобелєва А.М. не мала права вносити до Державного реєстру прав жодних записів з 12 квітня 2016 року, тоді як запис до Державного реєстру прав щодо спірної квартири нею внесено 13 квітня 2016 року. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 13 жовтня 2016 року, номер 31857131, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс". Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», код ЄДРПОУ 36698193, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що здійснений приватним нотаріусом 13 квітня 2016 року, а саме: право власності № НОМЕР_1 внесений 13 квітня 2016 року об 11:07:07 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31856573, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. на підставі договору іпотеки, серія та номер: 6183, виданий 25 червня 2008 року, видавник: Пахомова Н.І., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1054275912110; об`єкт нерухомого майна: квартира. Об`єкт житлової нерухомості: Так; площею: загальна площа (кв. м) 52,7, житлова площа (кв.м): 30,1; адреса: АДРЕСА_1 власник: Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», код ЄДРПОУ 36698193. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково суди вказували, що приватний нотаріус не мав правових підстав вчиняти будь-які реєстраційні дії, оскільки нотаріальна дія щодо посвідчення договору іпотеки з наявною у нього спеціальною умовою, яка зумовлює відсутність підстав для окремого укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя - обумовлює можливість державної реєстрації прав лише тим нотаріусом, який посвідчив договір іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позову щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення його реєстрації, суди виходили з того, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 здійснено виконавчим комітетом на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» через зміну власника квартири на підставі договору іпотеки від 25 червня 2008 року № 6183. Тобто, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. При апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта про те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, посилаючись на те, що нотаріус є суб`єктом владних повноважень, спеціальними суб`єктом, на якого покладено публічну функцію державного реєстратора прав на нерухоме майно, оскарження дій якого регулюється правилами КАС України. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та закрити провадження у справі. У касаційній скарзі, серед іншого, скаржник зазначає, що даний спір не є публічно - правовим та не підлягає розгляду в порядку КАС України, оскільки предметом даного позову є встановлення права власності на квартиру. При цьому вказував на правову позицію, викладену у постановах ВСУ від 07 липня 2015 року № 21-847а15, від 23 лютого 2016 року № 21-6551а15. Позиція інших учасників справи Відзиву на касаційну скаргу не надходило. Рух касаційної скарги За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Желтобрюх І.Л. (судді) Бевзенко В.М., Білоус О.В. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 796/0/78/19 призначено повторний автоматизований розподіл. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від ___ квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи 25 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0307/0608/88-143. Відповідно до умов кредитного договору банк надав позивачу кредит у розмірі 45 000,00 доларів США. Позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. 25 червня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 та банк уклали іпотечний договір №0307/0608/88-143-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., за реєстровим номером 6183, відповідно до умов якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 . 02 лютого 2012 року Банк відступив ТОВ «Вердикт Фінанс», відповідно до договору факторингу №11 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, права вимоги до позивача за зобов`язаннями по кредитному договору № 0307/0608/88-143 від 25 червня 2008 року та іпотечному договору №0307/0608/88-143-Z-1 від 25 червня 2008 року. 14 березня 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття його у власність. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року змінено рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2015 року в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог. 13 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелевою А.М. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» код ЄДРПОУ: 36698193 на підставі договору іпотеки від 25 червня 2008 року. Уповноважений представник ТОВ «Вердикт Фінанс» за довіреністю від 21жовтня 2016 року № 297 звернувся до відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради із заявою та належними документами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» про зняття з реєстрації місця проживання колишнього власника квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , як такого, що втратив право власності та користування житлом. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням про вчинення державної реєстрації прав та обтяжень від 13 квітня 2016 року № 31856573, а також з діями виконавчого комітету щодо зняття його з реєстрації звернувся до суду з даним позовом. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та зобов`язання його скасувати запис за ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 25 червня 2008 року № 6183. Проте, заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою права власності на квартиру. Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення приватного нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17). Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки нотаріус, вносячи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки за ТОВ «Вердикт Фінанс», не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуваний запис стосувався реєстрації права іншої особи, а не позивача. Скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тобто, не виконується основне завдання судочинства. Участь нотаріуса як державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірну квартиру в іншої особи, як співвідповідача, у разі якщо позивач вважає його винним у порушенні його прав, не змінює приватноправового характеру цього спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. З огляду на склад учасників справи й те, що спірні правовідносини пов`язані переходом права власності нерухомого майна на підставі договору іпотеки за ТОВ «Вердикт Фінанс», Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17 (провадження № 11-915апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 826/16283/15 (провадження № 11-1137апп18), від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а (провадження № 11-442апп19), від 19 лютого 2020 року справа № 826/746/17 провадження № 11-1003апп19. Вимоги про визнання протиправним рішення відділу виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення його реєстрації за вказаною адресою також не підлягають розгляду в порядку КАС України, оскільки такі вимоги мають цивільно-правову природу та спрямовані на зміну (припинення) цивільних прав останнього. Такий висновок колегії суддів ґрунтується на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17, постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 135/1699/16-а. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною першою статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За правилами частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Судові витрати Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 3, 238 341, 343, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року скасувати. Провадження у справі № 804/214/1045/17, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити. Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк судді Л.О.Єресько В.М. Соколов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»