Постанова 4873 № 911/2891/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2020 р. Справа№ 911/2891/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пантелієнка В.О. суддів: Верховця А.А. Полякова Б.М. за участю секретаря Корінної А.О. та представників: керуючий реструктуризацією Карасюк О.В. - посвідчення; від АТ КБ "Приватбанк" - Андріїшина Н.П. дов. №4548-К-О від 23.10.2018р.; від боржника - Григорян Г.Г. ордер КВ№311255 від 16.12.2019р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.03.2020р. (повний текст складено 16.03.2020р.) за заявами 1.Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Київобленерго" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОТП Факторинг Україна" 3.АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредиторських грошових вимог у справі №911/2891/19 (суддя Янюк О.С.) про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2020р. по справі №911/2891/19 визнано вимоги кредиторів у загальній сумі 6 879 255,70 грн., яка складається з вимог: другої черги: ПАТ "Київобленерго" (ідентифікаційний код 23243188) у розмірі 38 698,06 грн.; ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" (ідентифікаційний код 36789421) у розмірі 4 872 057,64 грн.; які забезпеченні забезпечені заставою: ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" (ідентифікаційний код 36789421) у розмірі 1 968 500,00 грн. Повністю відхилено кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570) у розмірі 615 885,16 грн. Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору: ПАТ "Київобленерго" у розмірі 4 204,00 грн., ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" у розмірі 4 204,00 грн. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали. Зобов`язано керуючого реструктуризацією надати суду до 08.04.2020р. (включно): реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів. Призначено судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 13.04.2020р. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, АТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 02.03.2020р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відхилення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника ОСОБА_1 у розмірі 615 885, 16 грн., з яких: 5 287, 04 грн. (тіло), 605 006, 10 грн. (відсотки), 15 грн. (комісія) - в другу чергу задоволення; 5577, 02 грн. (пеня) - в третю чергу задоволення; судовий збір в розмірі 4 204 грн. - позачергово, як витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність. У відзиві на апеляційну скаргу керуючий реструктуризацією Карасюк О.В. просить відмовити АТ КБ "Приватбанк" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Київської області від 02.03.2020р. по справі №911/2891/19 залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 02.03.2020р. по справі №911/2891/19 та призначено її до розгляду на 01.06.2020р. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення керуючого реструктуризацією Карасюка О.В., представників АТ КБ «Приватбанк» і боржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. 19.11.2019р. фізична особа ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1 ) звернулась до господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч. 2 ст. 115 КУзПБ. Ухвалою місцевого суду від 26.11.2019р. відповідну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання, вирішено інші процедурні питання по справі. Ухвалою суду першої інстанції від 19.12.2019р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Карасюка О.В. (свідоцтво №1846 від 01.02.2018р.) та вирішено інші процедурні питання по справі. З метою виявлення усіх кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, місцевий суд за допомогою автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" 19.12.2019р. здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі неплатоспроможність ОСОБА_2 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) в мережі Інтернет, номер публікації якого 64375 (т. 1 а.с. 182). До місцевого суду, у порядку ст. 122 КУзПБ, із відповідними кредиторськими заявами звернулись: 16.01.2020р. засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україн»", яка була отримана місцевим судом 21.01.2020р. за вх. №1343/20; 20.01.2020р. засобами поштового зв`язку Приватне акціонерне товариство "Київобленерго", яка була отримана місцевим судом 21.01.2020р. за вх. №1341/20; 20.01.2020р. засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", яка була отримана місцевим судом 24.01.2020р. за вх. №1651/20. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Так, згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було здійснено 19.12.2019р., тобто, строк на пред`явлення грошових вимог закінчується 18.01.2020 (субота - вихідний день). Частиною 4 ст. 116 ГПК України встановлено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (аналогічна за своїм змістом норма міститься у ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі № 913/479/18). Законодавцем покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора. АТ КБ "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570) у своїй заяві №16/01-1 від 16.01.2020р. (вх. №1651/20 від 24.01.2020р.), із урахуванням додаткових пояснень (т. 5 а.с. 82-85, 107-112), просив місцевий суд визнати грошові вимоги останнього у розмірі 615 885,16 грн. (610 308,14 грн. - четверта черга, 5 577, 02 грн. (пеня) - шоста черга). Заяву обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 6411, 629, 1054, 1069 ЦК України та вказано на неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за Договором про надання банківських послуг б/н від 12.02.2007р., укладеного шляхом підписання ОСОБА_1. відповідної заяви від 12.02.2007р., і який складається з цієї заяви, пам`ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг і тарифів банку, в частині вчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування такими коштами. Водночас, зазначає, що до вимог банку по поверненню кредиту, відсотків, винагороди, неустойки строк позовної давності становить 50 років. На виконання положень ч. 5 ст. 45, ст. 113 КУзПБ, керуючим реструктуризацією та боржником було розглянуто вищевказану заяву, та відхилено кредиторські вимоги заявника - АТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі, про що вказано у відповідному звіті. Дослідивши зазначену заяву та додані до неї документи, апеляційним судом встановлено наступне. 12.02.2007р. ОСОБА_1 підписала Заяву на отримання в АТ КБ "Приватбанк" платіжної картки № НОМЕР_1 із кредитним лімітом у сумі 3 000,00 грн. Із змісту зазначеної заяви, зокрема, вбачається, що боржник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом боржник підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження. Також, виразила згоду з тим, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг (т. 5 а.с. 11). 15.01.2014р. ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, із змісту якої вбачається, що боржник оформив на своє ім`я картку "Універсальна". Із змісту анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг; ознайомлена із договором про надання банківських послуг до його укладення та погоджується з його умовами; зобов`язувалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua ( т. 5 а.с.18-19). На підтвердження використання боржником кредитних коштів, АТ КБ "Приватбанк" було надано місцевому суду виписку по рахунку, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 користувалась останніми у період з 24.02.2007р. по 07.11.2012р. Згідно із наданим АТ КБ "Приватбанк" розрахунком, у ОСОБА_1 . станом на 18.12.2019р. наявна заборгованість за кредитними договором, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 5 287,04 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 605 006,10 грн., комісії у розмірі 15,00 грн. та пені у розмірі 5 577,02 грн. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постановах, зокрема, Великою Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019р. у справі №182/1806/17). Так, із змісту поданої заяви АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що останній в обґрунтування своїх вимог посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг (п.2.1."Условия использования кредитних карт"), які у свою чергу були долучені Банком до матеріалів заяви (т. 5 а.с. 12-17). Проте, із їх змісту неможливо встановити: станом на яку дату ці Умови та Правила діяли; чи саме з цією редакцією Правил та Умов була ознайомлена ОСОБА_1 та з нею погодилась, підписуючи заяву та Анкету-заяву. Місцевим судом також зазначено, що представник АТ КБ "Приватбанк" під час попереднього засідання надавав суду відповідні Умови та правила надання банківських послуг, положення яких існували станом на день виникнення заборгованості, а не на день надання кредитних коштів. Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежним доказом надану АТ КБ "Приватбанк" роздруківку відповідних Умов, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування. Водночас, із матеріалів справи вбачається та зазначене не було спростовано боржником, АТ КБ "Приватбанк" надав ОСОБА_1 відповідні кредитні кошти, які у свою чергу використовувались боржником, що підтверджується відповідною банківською випискою. Як зазначалось вище, заявник - АТ КБ "Приватбанк" вказує на те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5 287,02 грн. станом на 18.12.2019. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, зокрема, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Проте, керуючим реструктуризацією було заявлено про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Так, із змісту відповідної виписки, яка була надана АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що боржник використовував кредитні кошти востаннє 07.11.2012р. У свою чергу, до суду із вказаною заявою АТ КБ "Приватбанк" звернувся 20.01.2020р. З огляду на викладене, АТ КБ "Приватбанк" було пропущено строк, встановлений ст. 257 ЦК України, за яким останній міг звернутись до суду із відповідними вимогами. Твердження АТ КБ "Приватбанк" про те, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг до його вимог застосовується строк позовної давності у 50 років є помилковим, оскільки відповідні Умови та Правила законно були визнані місцевим судом неналежними та не прийнялись до уваги. Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відхилення кредиторських вимог у розмірі 5 287,02 грн. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тому господарським судом Київської області правильно встановлено, що заява від 12.02.2007р. та Анкета-заява від 15.01.2014р. не містять у собі процентних ставок за користування кредитним коштами, а також у них відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, відповідні заяви також не містять у собі положень щодо нарахування комісії. Водночас, із змісту поданої заяви АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що останній в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: "www.privatbank.com.ua". Проте, як зазначалось вище, відповідні Умови та правила надання банківських послуг до уваги не приймаються, а відтак, у місцевого суду були відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, сплати пені та комісії. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог у розмірі: 605 006,10 грн. (відсотки за користування кредитом), 15,00 грн. (комісія); 5 577,02 грн. (пеня). В іншій частині ухвала від 02.03.2020р. апелянтом не оскаржувалась і є обгрунтованою. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 02.03.2020р. у справі №911/2891/19 - без змін. Справу №911/2891/19 повернути до господарського суду Київської області. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складений та підписаний 02.06.2020р. Головуючий суддя В.О. Пантелієнко Судді А.А. Верховець Б.М. Поляков