Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/3586/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2026 р. Справа№ 911/3586/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Отрюха Б.В. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Макухи О.А., представника КБ "Приватбанк" адвоката Ювка В.О., адвоката Пучкової Л.А., арбітражного керуючого Мотальової-Кравець В.Ю., розглянувши апеляційну скаргу керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Мотальової-Кравець Валерії Юріївни на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2026 (повний текст підписано 16.03.2026, суддя Наріжний С.Ю.) у справі № 911/3586/25 за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2026 у справі № 911/3586/25 задоволено заяву від 06.01.2026 б/№ (вх. № 8505) та визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника у сумах: 5324,80 грн - до задоволення вимог кредиторів; 2860727,65 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 637281,52 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Мотальова-Кравець В.Ю. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17 лютого 2026 року повністю, ухвалити нову, якою визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у сумах: 5 324,80 грн - до задоволення вимог кредиторів; 206 745,21 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3586/25, розгляд справи призначено в судовому засіданні 02.06.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 відкладено розгляд справи № 911/3586/25 на 14.07.2026. КБ "Приватбанк" у відзиві вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та такою, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Позиція скаржника є процесуально безпідставною та спрямованою на штучне заниження обсягу законних вимог кредитора. Кредитор просить апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мотальової-Кравець Валерії Юріївни залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2026 у справі № 911/3586/25 в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без змін. В судовому засіданні 14.07.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини). Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу належить залишити без змін з огляду на наступне. Провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України. За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16). У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17). Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду у цій справі надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 3498009,17 грн, яка обрахована із заборгованості за кредитними договорами та складається з: станом на 15.12.2025 за кредитним договором № 100КМ_В від 19.03.2007 (в іноземній валюті) - 82363,12 доларів США, з яких: 13933,39 доларів США - заборгованість за кредитом; 53389,47 доларів США - заборгованість за процентами; 40,26 доларів США - заборгованість з комісії; 15000 доларів США - пеня; станом на 15.12.2025 заборгованість за кредитним договором № SAMDN21000005210143 від 29.12.2005 (в національній валюті) складає 4099,73 грн, з яких: 1939,05 грн - заборгованість за кредитом, 1191,16 грн - заборгованість за процентами; 969,52 грн - пеня. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.03.2007 між ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 100КМ_В (Кредитний договір-1). Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 30000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 15% річних строком до 25.02.2010 (п. 1.1-1.3 договору). Крім того, 29.12.2005 між ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN21000005210143 (Кредитний договір-2), відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 2000 грн, зі сплатою за користування ним 36%. Банк свої зобов`язання за Кредитними договорами виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти. У зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору, у березні 2010 року, тобто після спливу строку кредитування, АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2011 у справі №2-4801/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 203068,17 грн заборгованості за кредитним договором № 100КМ_В від 19.03.2007; стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 200,00 грн заборгованості за кредитним договором № 100КМ_В від 19.03.2007; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 3277,04 грн заборгованості за кредитним договором № SAMDN21000005210143 від 29.12.2005; стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 200,00 грн заборгованості за кредитним договором № 100КМ_В від 19.03.2007. Заявник зазначає, що станом на 15.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за Кредитним договором № 100КМ_В від 19.03.2007 складає 82363,12 доларів США, з яких: 13933,39 доларів США - заборгованість за кредитом; 53389,47 доларів США - заборгованість за процентами; 40,26 доларів США - заборгованість з комісії; 15000 доларів США - пеня. Крім того, станом на 15.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № SAMDN21000005210143 від 29.12.2005 складає 4099,73 грн, з яких: 1939,05 грн - заборгованість за кредитом; 1191,16 грн - заборгованість за процентами; 969,52 грн - пеня. Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100КМ_В від 19.03.2007, проценти, комісія та пеня обраховані з 25.03.2007 по 15.12.2025. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Кредитний договір 1 не містить умов щодо нарахування та сплати процентів після закінчення строку кредитування, а відтак подальше нарахування процентів, комісії та пені слід визнати безпідставним. Слід зазначити, що проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування нараховані саме в розмірі 15% річних згідно з умовами договору, а не як міра відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. Суд першої інстанції не з`ясував зазначені вище обставини та не застосував до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, що призвело до помилкового визнання грошових вимог в частині процентів за період після закінчення строку кредитування. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність визначення грошових вимог в національній валюті та в розмірі, встановленого рішенням суду, то колегія суддів погоджуючись із судом першої інстанції їх відхиляє з огляду на таке. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Частиною другою 2 ст. 45 КУзПБ, зокрема, визначено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Порядок визнання грошових вимог до боржника у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства та ГПК України, є особливою процедурою в юрисдикції господарських судів, відтак, та обставина, що у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2011 у справі №2-4801/11 зазначено суму боргу за кредитним договором лише в національній валюті не спростовує тієї обставини, що якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Такий борг визначений судом станом на дату звернення із відповідним позовом у 2010 року та існував станом на дату ухвалення рішення по суті спору - 18.03.2011, відповідно мав бути погашений боржником у вказаний термін. Втім, докази сплати заборгованості, яка встановлена у рішенні суду матеріали справи не містять. Отже, слід дійти висновку, що борг виник та існує саме на підставі кредитного договору, який визначений лише в іноземній валюті, а рішенням суду лише підтверджений певний розмір заборгованості, який існував станом на певну дату - в даному випадку станом на 25.01.2010. З огляду на зазначене вище, за розрахунком апеляційного суду, грошові вимоги КБ "Приватбанк" належить визнати обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню у цій справі про неплатоспроможність в такому розмірі: заборгованість за кредитним договором-1: 23560,09 дол. (13933,39 дол. - основний борг, 9626,70 дол. - відсотки до 30.08.2010), що за курсом НБУ 42,4208 грн, складає 999437,87 грн; заборгованість за кредитним договором-2: 3130,21 грн та пеня 969,52 грн; судовий збір: 53243,80 грн; а всього 1 008 862,40 грн, в решті вимог належить відмовити. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України). Одночасно, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтовано визнавши грошові вимоги в валюті зобов`язання, господарський суд першої інстанції не з`ясував обставини справи в частині права кредитодавця нараховувати проценти після спливу строку кредитування, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу належить змінити, частково задовольнивши апеляційну скаргу. Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Мотальової-Кравець Валерії Юріївни задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.02.2026 у справі № 911/3586/25 змінити в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (пункт 1 резолютивної частини ухвали), виклавши її в наступній редакції.

3. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника в загальному розмірі 1008862,40 грн, в тому числі: 5324,80 грн - витрати на оплату судового збору; 1002568,08 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 969,52 грн (пеня) - 3 черга задоволення вимог кредиторів. В решті вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 17.07.2026. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді Б.В. Отрюх О.М. Остапенко