Постанова 4852 № 160/7836/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7836/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., за участю секретаря судового засідання Новошицькій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 р. (суддя Озерянська С.І.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в с т а н о в и В: 13.08.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, де, посилаючись на те, що є громадянкою України та має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 23.11.2004 р., виданий Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області. 23.07.2019 р. звернулася до відповідача з проханням видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, але листом від 01.08.2019 р. була повідомлена про те, що за результатами проведених перевірок особу ОСОБА_1 не ідентифіковано та не встановлено належність до громадянства України. Тому звернулася до суду, де просить визнати протиправними дії Покровського РВ ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон та зобов`язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Рішення суду обгрунтоване тим, що незаконність видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України НОМЕР_1 та не підтвердження факту проживання на території України станом на 24.08.1991 р. або набуття громадянства України є підставою для відмови у видачі закордонного паспорту позивачу. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 р., адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що на дату звернення до відповідача та на дату відмови - 01.08.2019 р. - відсутні будь - які підстави для визнання незаконним отримання позивачем громадянства України та паспорту громадянина України НОМЕР_1 від 23.11.2004 р. Крім того, вказаний паспорт не був вилучений та використовується в повсякденному житті і його незаконність судом не встановлена. На апеляційну скаргу позивача відповідачем подано відзив, де зазначили, що ОСОБА_1 не ідентифіковано та не встановлено належність до громадянства України, оскільки не підтверджено факт проживання на території України станом на 24.08.1991 р., або набуття чи прийняття до громадянства України, в зв`язку з чим просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв`язку з наступним. З матеріалів справи вбачається, що в зв`язку зі зверненням позивача до відповідача про видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, після проведених перевірок, ОСОБА_1 не ідентифіковано та не встановлено належність до громадянства України, оскільки станом на 24.08.1991 р, не підтверджено факт проживання нею на території України, або набуття чи прийняття до громадянства України. Крім того, судом встановлено, що за згодою позивача, 30.07.2019 р. відповідачем зроблено запит до Посольства Республіки Вірменії в Києві щодо підтвердження чи спростування факту перебування ОСОБА_1 у громадянстві Вірменії, на що отримано відповідь, де зазначено, що 02.02.1994 р. ОСОБА_1 отримала паспорт СРСР старого зразка серії НОМЕР_2 з Разданського РВ поліції Республіки Вірменії, але інші відомості були відсутні. Також з матеріалів справи слідує, що згідно копії висновку, затвердженого заступником начальника УМВС України в Дніпропетровській області Лазаревим А.А. від 12.07.2005 р. за результатом службової перевірки законності оформлення паспортів громадянина України в ВГІРФО Покровського РВ встановлено, що ОСОБА_1 , 1977 р.н., уродженка Вірменії, 23.11.2004 р. отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , яка в заяві Форми 1 батьки не вказала, підпис заявника відсутній, та згідно акту від 26.11.2004 р. про знищення попереднього паспорту, не можливо встановити факт знищення паспорту і наявна інформація про реєстрацію шлюбу 20.03.1995 р. Севанським РАЦС між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що всукупності свідчить про незаконне оформлення позивачем паспорту громадянина України. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведених відповідачем перевірок не встановлена належність позивача до громадянства України, а саме, станом на 24.08.1991 р. не підтверджено факт проживання на території України, або набуття чи прийняття до громадянства України. Судом встановлено, що згідно «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укераїни № 152 від 07.05.2014 р. «

24. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб`єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів. Якщо під час прийому документів заявник надав документ, що посвідчує особу та підтверджує належність до громадянства України, який, за даними відомчої інформаційної системи, визнано недійсним відповідно до підпунктів 5-8 пункту 89 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта здійснює його вилучення відповідно до пункту 88 цього Порядку». Крім того, судом встановлено, що згідно статті 3 Закону України «Про громадянство України`встановлено, що «Громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України». Віджповідно статті 6 даного Закону «Громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України». Крім того, статтею 8 цього Закону передбачено, що «Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника. Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні». А відповідно статті 9 Закону «Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства; 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років. Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію". …4) отримання дозволу на імміграцію. 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); 6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цієї статті. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні. До громадянства України не приймається особа, яка: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України». Приймаючи до уваги вищевикладене, та той факт, що за результатами проведених відповідачем перевірок не встановлено належність позивача до громадянства України, а саме, станом на 24.08 1991 р. не підтверджено факт проживання ОСОБА_1 на території України, або набуття чи прийняття до громадянства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач згідно ст. 77 КАС України повністю довів правомірність своїх дій і дововоди апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 315,316,321,322 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Суддя Л.А. Божко