Постанова 4850 № 805/3191/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року справа №805/3191/18-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (повне судове рішення складено 30 березня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 805/3191/18-а (суддя в І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 26 квітня 2018 року № 166 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості з заробітної плати, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26 квітня 2018 року № 166 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; - поновити позивача на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області; - стягнути з відповідача грошову компенсації за час вимушеного прогулу з 26 квітня 2018 року до дати винесення судового рішення в розмірі 10 000 грн. без відрахування податків та зборів, без врахування стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць; - стягнути з відповідача середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 000 грн. без відрахування податків та зборів; - стягнути з відповідача заборгованість недоплаченої середньої заробітної плати за період з 02 лютого 2017 року по 01 березня 2018 року у розмірі 78 000 грн; - стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати за період з 01 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року у сумі 18 666,66 грн. Крім того, ОСОБА_1 просив допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області та в частині стягнення з відповідача середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 000 грн. без відрахування податків та зборів. Позовні вимоги вмотивовані тим, що його звільнили зі служби в поліції 26 квітня 2018 року, у зв`язку зі скороченням штатів неправомірно, оскільки його посаду було скасовано наказом Національної поліції України від 29 листопада 2016 року № 1245 дск, прийнятого ще до першого звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність - 02 лютого 2017 року. Оскільки звільнення позивача є протиправним та незаконним, тому і похідні позовні вимоги, пов`язані з таким звільненням, підлягають задоволенню. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за періоди з 17 травня 2017 року по 07 червня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 11 березня 2018 року, з 13 березня 2018 року по 22 березня 2018 року та з 31 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року в загальній сумі 10 105 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4400 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги навів практично ті самі доводи, що і на обґрунтування позовної заяви. Також зазначив, що внаслідок перекручення фактичних обставин та надання їм неправильної оцінки, суд першої інстанції прийняв рішення, з яким не можливо погодитись, факт неправомірного звільнення зі служби в поліції ним доведено, натомість ГУНП в Донецькій області, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прохання залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Відповідач в своїй скарзі просив суд скасувати рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд помилково визнав час затримки ГУНП в Донецькій області виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі № 805/1219/17-а про поновлення позивача на роботі, оскільки після надходження на адресу відповідача копії судового рішення було видано відповідний наказ, тому порушень прав ОСОБА_1 не допущено, що виключає обов`язок виплати грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення. Натомість, позивач штучно створював умови, які вважав достатніми для своєї бездіяльності, був відсутній на службі без поважних причин, при цьому добросовісно отримував грошове забезпечення включно до лютого 2018 року. Отже, місцевий суд неправильно прийняв рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача. В судовому засіданні позивач підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги опонента. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Наказом ГУНП в Донецькій області від 02 лютого 2017 року № 72 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) (через службову невідповідність). Цей наказ постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 805/1219/17-а скасовано в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновлено на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції з 03 лютого 2017 року, стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2017 року по 16 травня 2017 року в сумі 20 222, 90 грн. (а.с.18,т.1). За результатами оскарження рішення суду залишено без змін. На виконання рішення суду наказом ГУНП в Донецькій області від 08 червня 2017 року № 262 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції з 03 лютого 2017 року (а.с.14, т.1). Однак ця посада, ще до поновлення на ній позивача, була скорочена наказом Національної поліції України від 29 листопада 2016 року № 1245 дск (а.с.113, т.2), у зв`язку з чим позивач, вважаючи виконання рішення суду формальним, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в рамках провадження у справі № 805/1219/17-а із заявою про визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо виконання судового рішення у справі № 805/1219/17-а на підставі статті 383 КАС України. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 805/1219/17-а вказану заяву залишено без задоволення. У зв`язку зі скороченням посади, керівництво Бахмутського ВП листом від 26 лютого 2018 року № 5695/201/08-2018 попередило ОСОБА_1 про майбутнє звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII та запропонувало йому посади інспектора сектору превенції та дільничного офіцера поліції сектору превенції цього ж відділу поліції (а.с.25, т.1). В цьому листі відповідач повідомив про необхідність надання рапорту про призначення на обрану посаду протягом 3-х днів з моменту отримання листа. Про отримання цього листа ОСОБА_1 зроблено надпис на самому листі, який датований 26 лютого 2018 року (а.с.73,т.1). Наказом ГУНП в Донецькій області від 26 квітня 2018 року № 166 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (з посади інспектора Бахмутського відділу поліції) з 26 квітня 2018 року у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (а.с.13,т.1). Визнання протиправним та скасування цього наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості з заробітної плати становить зміст спірних правовідносин у цій справі. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, апеляційний суд виходить з наступного. За приписами частин першої - третьої статті 68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації судами встановлено, що відбулась не лише заміна тимчасового штатного розпису на штатний розпис на постійній основі, а відбулись також істотні зміни в штаті, у зв`язку з якими скорочено кількість посад інспекторів з 117 до 59 з розмежуванням цих посад між відділами та секторами (а.с.89,113,174 т.2). Посади інспектора відділу поліції штатний розпис на постійній основі не передбачав (а.с.89,113,т.2). Ці висновки підтверджуються також довідкою, в якій зазначено, що наказом Національної поліції України від 29 листопада 2016 року № 1245 дск скасовано всі тимчасові посади, у тому числі посада інспектора Бахмутського відділу поліції, у зв`язку з переходом на постійний штатний розклад (а.с.225, т.1). Факт скорочення посади та час її скорочення сторонами не оспорюється. Також судами встановлено, що листом від 26 лютого 2018 року № 5695/201/08-2018 ОСОБА_1 персонально письмово попереджений за два місяці до звільнення наказом ГУНП в Донецькій області від 26 квітня 2018 року № 166 о/с на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, що підтверджується його надписом на самому листі, який датований 26 лютого 2018 року (а.с.73,т.1). Станом на день повідомлення позивача про скорочення займаної посади, а саме 26 лютого 2018 року, у Бахмутському ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області були наступні рівнозначні вакантні посади: слідчий слідчого відділу - 5 од., інспектор слідчого відділу - 1 од., оперуповноважений відділу кримінальної поліції - 7 од., дільничний офіцер поліції сектору превенції - 10 од., інспектор сектору превенції - 4 од., інспектор з ювенальної поліції сектору превенції - 1 од., інспектор сектору кадрового забезпечення - 1 од. (а.с.172, т.2). Із наведеного переліку позивачу листом від 26 лютого 2018 року № 5695/201/08-2018 (а.с.73,т.1) було запропоновано дві вакантні посади інспектора сектору превенції та дільничного офіцера поліції сектору превенції Бахмутського відділу поліції, про обрання однієї з яких останній повинен був подати рапорт. Такий рапорт ОСОБА_1. не подавав. В матеріалах справи містяться пояснення відповідача (а.с.184,т.2), згідно з якими інші посади позивачеві не пропонувалися, виходячи з відсутності у ОСОБА_1 вищої юридичної освіти (педагогічна), досвіду роботи на цих посадах та виходячи з посередньої характеристики з останнього місця роботи. Враховуючи приписи частини другої статті 68 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду […], суд приймає до уваги надані пояснення та вважає, що позивачеві були запропоновані всі можливі вакантні посади. З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про дотримання відповідачем встановленого пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII порядку звільнення у зв`язку із скороченням штатів. Доводи ОСОБА_1 про протиправне звільнення у зв`язку зі скороченням штатів, оскільки він не може вважатися поновленим на посаді, яку скорочено ще до дати його поновлення, а нового наказу про скорочення штатів не приймалось, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що позивача поновлено на посаді інспектора з 03 лютого 2017 року на виконання судового рішення після проведення скорочення штатів. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Вказана норма не може бути застосована до спірних відносин, оскільки, по-перше, позивач набув статус учасника бойових дій після звільнення (а.с.75, т.2), по-друге, позивач звільнявся у зв`язку із скороченням штатів не разом з іншими працівниками, коли може бути застосовано переважне право, а вже після проведеної реорганізації з підстав поновлення на посаді на виконання судового рішення. З огляду на це позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 26 квітня 2018 року № 166 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції задоволенню не підлягають. Інших доводів, які б спростували наведених висновків в цій частині рішення, апеляційна скарга позивача не містить. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Враховуючи, що судами не встановлено факту неправомірного звільнення зі служби в поліції, позовні вимоги як про поновлення на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, так і похідні вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість недоплаченої середньої заробітної плати за період з 02 лютого 2017 року (дата звільнення через службову невідповідність) по 01 березня 2018 року (по березень здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення) у розмірі 78 000 грн. Суму позивач вважав недоплаченою, тому що відповідач повинен платити не згідно з штатним окладом, а середню заробітну плату (пункт 7 позову). Суму в розмірі 78 000 грн. обґрунтовано у пункті 8 позову тим, що середньомісячне грошове забезпечення станом на 02 лютого 2017 року 10 000 грн., йому платили лише оклад 4000 грн., тому визначену в позові суми становить як різницю 6000 грн. (10 000 грн. - 4000 грн.), помножену на період 13 місяців (з 02 лютого 2017 року по 01 березня 2018 року). Разом з цим слід зазначити, що в наведеному розрахунку позивачем не враховано, що, по-перше, відповідно довідки (а.с.105,т.2), крім 4000 грн., платили ще надбавку за стаж служби 400 грн., по-друге, позивач вказаним періодом охоплює той, за який вже стягнуто за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 805/1219/17-а та виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2017 року по 16 травня 2017 року в сумі 20 222,90 грн. З огляду на такі встановлені обставини, місцевий суд також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення за період з 02 лютого 2017 року по 16 травня 2017 року. Крім того, судами встановлено, що після поновлення на роботі, яке фактично відбулося 08 червня 2017 року, нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення за період з 08 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року в сумі 4400 грн. за повний місяць. Тобто, за період з 17 травня 2017 року по 07 червня 2017 року грошове забезпечення не нараховувалось та не сплачувалось, що підтверджується довідкою (а.с.105, т.2). Відповідно до частини сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Стаття 236 вказаного Кодексу встановлює, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, грошове забезпечення за час затримки поновлення на роботі, а саме за період з 17 травня 2017 року по 07 червня 2017 року, підлягає виплаті. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260). Грошове забезпечення позивача за повний місяць становить 4400 грн. (а.с.170, т.1). На підставі положень пункту 9 розділу І Порядку № 260 середньоденний заробіток у травні становить 142 грн. (4400 грн. / 31 календарний день); у червні - 147 грн. (4400 грн. / 30 календарний день). Кількість календарних днів за період з 17 травня 2017 року по 07 червня 2017 року у травні становить 15, у червні -

7. Отже, грошове забезпечення позивача за час затримки поновлення на роботі за 15 днів травня 2017 року складає 2130 грн. (142 грн. х 15 календарних днів), за 7 днів червня 2017 року - 1029 грн. (147 грн. х 7 календарних днів). Сумарно за період з 17 травня 2017 року по 07 червня 2017 року - 3159 грн. Позивач просив стягнути з ГУНП в Донецькій області заборгованість недоплаченої середньої заробітної плати, проте місцевий суд обрав належним способом захисту - стягнення з відповідача грошового забезпечення за час затримки поновлення на роботі за період з 17 травня 2017 року по 07 червня 2017 року в сумі 3 159 грн. З таким висновком погоджується колегія суддів, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково з огляду на приписи частини другої статті 9 КАС України. Крім того, із довідок відповідача вбачається, що грошове забезпечення, яке становить 4400 грн. за повний місяць (посадовий оклад - 2400 грн., оклад за спеціальне звання - 1600 грн., надбавка за вислугу років - 400 грн.), виплачувалось з червня по лютий 2018 року включно, березень, квітень 2018 року - не виплачувалось (а.с.83,86 т.1, а.с.105 т.2), тому вимоги позивача про стягнення за період з 08 червня 2018 року по лютий 2019 року задоволенню не підлягають. Доводи позивача про недоплачений розмір грошового забезпечення не підтверджені матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги також не спростовують наведених висновків. Оскільки за березень, квітень 2018 року грошове забезпечення не виплачувалось, позивач просив стягнути з відповідача також заборгованості з заробітної плати за період з 01 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року у сумі 18 666, 66 грн. (10 000 грн. за березень 2018 року та 8666, 66 грн. за квітень 2018 року). Пункт 8 розділу І Порядку № 260 передбачає, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. Наказом відповідача від 17 квітня 2018 року № 1000 (а.с.134,т.1) визначено періоди безпідставної відсутності на службі позивача: з 08 червня 2017 року по 10 серпня 2017 року (період з 11 серпня 2017 року по 22 серпня 2017 року відповідачем не включено через знаходження позивача на стаціонарі - а.с.231,т.1), з 23 серпня 2017 року по 14 лютого 2018 року та з 12 березня 2018 року по 30 березня 2018 року. Суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги визначені наказом періоди безпідставної відсутності на службі позивача з 08 червня 2017 року по 10 серпня 2017 року та з 23 серпня 2017 року по 14 лютого 2018 року, оскільки з наказом про поновлення на роботі від 08 червня 2017 року № 262 позивача було ознайомлено лише 14 лютого 2018 року, що сторонами не оскаржується. Відсутність позивача на роботі в період з 12 березня 2018 року по 30 березня 2018 року останнім не заперечується. Більш того, у матеріалах справи є лист позивача від 05 березня 2018 року, в якому він повідомляє про те, що на роботу виходити не буде (а.с.87,т.1). Разом з тим в матеріалах справи наявна довідка непрацездатності позивача за період з 13 березня 2018 року по 22 березня 2018 року (а.с.2,т.2), тому визначений наказом період безпідставної відсутності на службі позивача суд враховує частково: 12 березня 2018 року та з 23 березня 2018 року по 30 березня 2018 року. Періоди з 01 березня 2018 року по 11 березня 2018 року та з 31 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року наказом не визначені, а тому підстави для припинення виплат грошового забезпечення за цей період відсутні. Відсутність на роботі в період з 13 березня 2018 року по 22 березня 2018 року (а.с.2, т.2) без поважної причини спростовується довідкою непрацездатності (а.с.2,т.2), а тому підстави для припинення виплат грошового забезпечення за цей період також відсутні. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І Порядку № 260). Грошове забезпечення позивача за повний місяць становить 4400 грн. (а.с.170,т.1). На підставі положень пункту 9 розділу І Порядку № 260 середньодобове грошове забезпечення у березні становить 142 грн. (4400 грн. / 31 календарний день); у квітні - 147 грн (4400 грн. / 30 календарний день). Кількість календарних днів за періоди з 01 березня 2018 року по 11 березня 2018 року, з 13 березня 2018 року по 22 березня 2018 року та з 31 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року у березні становить 22, у квітні -

26. Отже, грошове забезпечення позивача за 22 дня березня 2018 року складає 3124 грн. (142 грн. х 22 календарних днів), за 26 днів квітня 2018 року - 3822 грн. (147 грн. х 26 календарних днів). Сумарно за періоди з 01 березня 2018 року по 11 березня 2018 року, з 13 березня 2018 року по 22 березня 2018 року та з 31 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року - 6946 грн. Позивач просив стягнути з ГУНП в Донецькій області заборгованість з заробітної плати, проте, в цьому випадку, належним способом захисту буде стягнення з відповідача грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 11 березня 2018 року, з 13 березня 2018 року по 22 березня 2018 року та з 31 березня 2018 року по 26 квітня 2018 року в сумі 6946 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково з огляду на приписи частини другої статті 9 КАС України. Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційних скарг позивача та ГУНП в Донецькій області не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 805/3191/18-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 02 червня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук