Постанова 4821 № 703/2011/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Черкаси справа № 703/2011/18 провадження № 22-ц/821/799/20 категорія 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Бородійчука В.Г., суддів: Єльцов В.О., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у складі: головуючого судді Опалинської О.П., дата складання повного тексту не вказано. в с т а н о в и в : 1.Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2018 року представник АТ КБ «Приватбанк» Чепіга Д.О. (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов кредитного договору, а також норм цивільного права, відповідач зобов`язання, за вказаним договором, належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28 лютого2018 року виникла заборгованість у сумі 111196,56 грн., яка складається із: 5853,57 грн. заборгованість за кредитом; 105342,99 грн. заборгованості за відсотками за період з 25.12.2012 року по 29.01.2018 року. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.12.2012 року у розмірі 111196,56 грн. станом на 28.02.2018 року, яка складається з наступного: 5853,57 грн. заборгованість за кредитом; 105342,99 грн. заборгованість за відсотками за період з 25.12.2012 року по 29.01.2018 року та судовий збір в сумі 1762,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 111196,56 грн., судові витрати в розмірі 1762 грн., а всього 112958,56 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Анкета-заява відповідача разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами Банку, дійсно складають кредитний договір, який вважається укладеним 25 грудня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , оскільки саме в цей день він був ознайомлений із фінансовими умовами надання кредиту у зв`язку з чим до відносин, які склалися між сторонами підлягають застосуванню норми ст.ст. 1054-1056-1 Параграфа 2 ЦК України (Кредит). Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Апеляційного суду скаргу, в якій просив скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції є незаконне, винесеним із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства України. Зазначено, що 25 грудня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем, був укладений договір б/н, на підставі якого останній отримав кошти в розмірі 5000 грн. на споживчі потреби. Відповідачем було знято кошти в розмірі 5000 грн., та протягом пільгового періоду наданого договором було погашено заборгованість. З того часу картковим рахунок ніхто не користувався та повідомлення про те, що карточка втратила чинність та її потрібно замінити ніхто не повідомляв, тому відповідач був впевнений в тому, що жодної заборгованості по кредиту немає. Крім того, у тексті Заяві, яку позивач вважає кредитним договором, відсутні обов`язкові (суттєві) умови, передбачені Законом для договору про надання кредиту, а саме: детальний розпис сукупної вартості кредиту в грошовому виразі; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом. Отже, відсутні обов`язки умови договору, передбачені Законом, а тому кредитний договір між сторонами укладено не було. А також, про зміну відсоткової ставки за кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення зміна процентної ставки є недійсною. Апелянт вказує, що оскільки укладений між сторонами договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесенням чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Отже, позивач звернувся до суду з позовом 21 червня 2018 року, тобто після спливу трьохрічного строку. Крім того, жодного поштового повідомлення про виклик ОСОБА_1 до суду по цивільній справі № 703/2011/18 йому не надходило. Відзив на апеляційну скаргу не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 9). Факт отримання відповідачем кредитних коштів об`єктивно підтверджується розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2018 року за договором № б/н від 25 грудня 2012 року становить 111196,56 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 5853,57 грн., заборгованість по процентам за період з 25.12.2012 року по 29.01.2018 року 105342,99 грн. (а.с. 6-7).

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2019 року постановлено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2018 року (а. с. 49) відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Ч. 3 ст. 279 ЦПК України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Справа № 703/2011/18 належить до категорії справ, позовні заяви яких згідно ч. 1 ст. 274, ч. 3 ст. 279 ЦПК України розглядаються судом без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини четвертої статті 128 ЦПК України судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України). Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідач ОСОБА_1 не отримав судової повістки - повідомлення про розгляд справи місцевим судом 18 грудня 2018 року, що підтверджено повернутим до суду першої інстанції повідомленням про вручення поштових відправлень із причиною повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 56). За таких обставин відповідач був позбавлений надати відзив в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 7 ст. 178 ЦПК України). Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130 ЦПК України які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У частині першій статті 1055 ЦК Українипередбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України(в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині першій статті 634 ЦК Українипередбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статей 526, 1054, 1055 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Встановлено, що у матеріалах справи міститься Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25 грудня 2012 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів ОСОБА_1 не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на вищенаведене, колегія суддів, приходить до висновку, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої судом Анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана Анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що Анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку «Кредитка Універсальна». Інші надані банком документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду») містить лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні картки «Кредитка Універсальна». Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_1 відсоткової ставки в розмірі 30,00 та 34,8 (43,2) відповідно. З наданих представником позивача розрахунку вбачається, що відповідачем починаючи з 21 серпня 2013 року по 16 грудня 2014 року було сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 10970 грн. Отже, за період часу з 21 серпня 2013 року по 16 грудня 2014 року відповідачем було витрачено 5000,00 грн. запозичених коштів, а сплачено 10970,00 грн., що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 та вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 28 лютого 2018 року. Виходячи з вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами, підписана відповідачем ОСОБА_1 , Анкета-заява не містила. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі 545/2248/17 провадження № 61-11459св19 та у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 провадження № 61-20093св19. Що стосується позовної давності, колегія суддів приходить до наступного. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2018 року № 61-16531св18. Статтею 257 ЦК Українивстановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п`ята статті 261 ЦК України). Стаття 266 ЦК Українипередбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо). Оскаржуване судове рішення було ухвалено судом за відсутності відповідача, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок чого було порушено принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про застосування строку позовної давності. Відповідач не заперечує факт отримання в 2012 році кредитної карти та отримання кредитних коштів, проте вказує, про повне погашення кредиту за договором, що підтверджується відповідною випискою. Оскільки у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, які не передбачені кредитним договором, то позовна давність не застосовується, а в позові відмовляється за безпідставністю. Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції, яке ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, до скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, судові витрати слід стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги до суду в розмірі 2643,00 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місце знаходження 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Смілянським МВ УМВС України в Черкаській області 26 березня 2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 2643 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України (з урахуванням змін внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ). Повний текст постанови виготовлено 02 червня 2020 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді: В.О. Єльцов Л.В. Нерушак