Постанова 4824 № 755/13823/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи 755/13823/18 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/283/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Білич І.М. суддів - Іванченко М.М., Лапчевська О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., у цивільній справі №755/9351/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. в с т а н о в и л а : У вересні 2018 року ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним картковим договором №б/н від 23.11.2011 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що картковий договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму 300 гривень з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув у зв`язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 13 672,20 гривень, що складається із заборгованості: за тілом кредиту - 6 326,56 гривень; за відсотками - 2 237,53 гривень; пені - 3980,86 гривень; штрафу - 500 гривень як фіксована частина та 627,25 гривень як процентна складова. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ „КБ „ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у сумі 6326, 56 гривень та судовий збір в розмірі 1762 гривни. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, представником АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої позивач ставив питання про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та постановлення в цій частині нового рішення про задоволення позову. У іншій частині залишити рішення суду без змін та стягнути з відповідача судові витрати. Вказуючи при цьому на неправильне і необґрунтоване застосування судом норм матеріального та процесуального права. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовити у стягненні відсотків за кредитом. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надають іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить у собі заперечень щодо рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відмови в стягненні пені та штрафів, судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не переглядається виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи. Рішенням Єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк", яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк". Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом при розгляді справи встановлено, що 23.11.2011 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку згідно якої отримав кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 29.08.2018 року у відповідача була наявна заборгованість за кредитним договором 13672, 20 гривни, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту - 6326, 56 грн.; відсотками - 2237,53 гривень; пені - 3980,86 гривень; та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських псослуг: штрафу - 500 гривень( фіксована частина), штраф в розмірі 627, 25 гривень ( процентна складова). Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції враховував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. При цьому враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк ( термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема, розміру процентної ставки за користування кредитом. Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було взято до уваги надані позивачем на виконання ухвали суду щодо усунення недоліків наступні документи : - довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 картрахунок НОМЕР_1 від 23.11.2011 року ( а.с. 42-43) та виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 ( а.с.44 -48). Виходячи з даних відображених у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, позивач вказує на те, що старт карткового рахунку „Універсальна, 30 днів пільгового періоду" у ОСОБА_1 почався 23.11.2011 року . Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова ставка відсотків за місяць становила 3% починаючи з 30.12. 2011 року. За інформацією що міститься у виписці по особовому рахунку відповідача вбачається, що банком під час користування відповідачем кредитними коштами здійснювалося списання процентів за використання кредитного ліміту. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. За ч. 3 ст. 1056 -1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 3 ст. 653 ЦК України, в разі зміни договору зобов`язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Відтак, колегія суддів вважає, що надані позивачем зазначені вище докази свідчать про те, що ОСОБА_1 починаючи з листопада 2011 року користувався послугами позивача, отримував кредитні кошти, частково їх повертав, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 6326,56 гривень по кредиту, які підлягають стягненню з відповідача за рішенням суду. При цьому банком здійснювалося списання процентів за використання кредитного ліміту за ставкою 3,%, що свідчить про те, що відповідач погодився з запропонованими банком умовами користування грошовими коштами за договором приєднання. Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказаний договір не оспорював, він є дійсним, а відтак, висновок суду про відмову в частині стягнення заборгованості по відсотках є суперечливим, оскільки суд встановивши, що відповідач порушив погоджені домовленості в частині повернення отриманих коштів, не взяв до уваги, що при частковому поверненні цих коштів банку, останній здійснював списання процентів за використання кредитного ліміту в розмірі 3%, які визнавалися відповідачем. Крім того на час підписання анкети - заяви, будь-які застереження в ній, що договір приєднання є безпроцентним відсутні. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2237,53 гривни. У іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, а саме 2643 гривни. Керуючись ст.ст. 7, 368, 374, 376, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою; Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, К/р у НБУ № НОМЕР_3 , МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вулиця Грушевського, 1-Д) суму заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2237,53 ( дві тисячі двісті тридцять сім гривень п`ятдесят три копійки) за кредитом № б/н від 23.11.2011 року. У іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2643,00 гривень (дві тисячі шістсот сорок три гривни). Постанова набирає чинності з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді: