Постанова Харківський апеляційний суд № 642/5956/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «26» травня 2020 року м. Харків справа № 642/5956/18-ц провадження № 22ц/818/1101/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача - ОСОБА_2 , відповідачка - ОСОБА_3 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , представниця відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , третя особа за зустрічним позовом - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року в складі судді Пашнєва В.Г. в с т а н о в и в: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що він з ОСОБА_4 з 12 червня 2009 року перебував у шлюбі, від якого вони мають дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року шлюб між ними розірвано, після чого дочка залишилась проживати з матір`ю. Зазначив, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Вказав, що він звертався до органу опіки та піклування для вирішення питання щодо визначення його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 897 від 28 грудня 2016 року встановлено порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для чого визначено час: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 год. до 18-00 год., щосереди з 18-00 год. до 20-00 год., три тижні під час літніх канікул, Ѕ частину зимових канікул. Однак, відповідачка продовжувала перешкоджати йому у спілкуванні з дочкою, у зв`язку з чим у січні 2017 року він звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у його спілкуванні з дочкою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у її вихованні. Зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року його позов до ОСОБА_4 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у його спілкуванні з дочкою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у її вихованні; встановлено порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв, щосереди з 18 год.00 хв. до 20 год.00 хв., три тижні під час літніх канікул, Ѕ частину зимових канікул за згодою дитини. На виконання зазначеного рішення суду 19 лютого 2018 року Ленінським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 635/402/17. Вказав, що 13 березня 2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському на Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55967611 з примусового виконання вищезазначеного рішення суду. Однак, ОСОБА_4 відмовилася виконувати рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Зазначив, що 14 червня 2018 року ОСОБА_4 винесено вимогу виконавця щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі №635/402/17 від 17 січня 2018 року та встановлено строк виконання рішення суду до 02 липня 2018 року. 04 жовтня 2018 року та 11 жовтня 2018 року постановами державного виконавця накладено штрафи на ОСОБА_4 за невиконання рішення суду, та 16 жовтня 2018 року державним виконавцем підготовлено та направлено подання (повідомлення) про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого статтею 382 КК України. Вказав, що на даний час у нього виникла необхідність у зміні порядку його участі у вихованні дочки ОСОБА_5 , зокрема, зміні місця зустрічі з дитиною та збільшенні часу перебування з нею на літніх канікулах, оскільки відповідачка продовжує перешкоджати йому у спілкуванні з дитиною; без його відома віддала дитину до школи-інтернату та заборонила своїм родичам та іншим особам повідомляти йому, де навчається дочка; ховає дитину від нього, забороняє працівникам школи надавати йому дитину без її згоди для спілкування; забороняє дитині розмовляти з ним, гуляти, приймати від нього подарунки та викидає їх; щодо неї триває досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо умисного невиконання рішення суду. Зазначив, що необхідно змінити місце зустрічі з дитиною, оскільки під`їзд, де проживають відповідачка з дитиною, облаштований системою входу за електронними картками, які видаються лише мешканцям будинку, а система зв`язку з квартирою відповідачки відсутня. Крім того, коли він приходить до дитини, відповідачка або відсутня у квартирі, або не відчиняє двері, відмовляється надавати номер телефону. Вказав, що у зв`язку з конфліктними стосунками між ним та відповідачкою, яка чинить сварки на очах у дитини, необхідно встановити час спілкування з дитиною без присутності матері. Просив зобов`язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в спілкуванні та вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і надавати йому дитину для спілкування та виховання у встановлений судом спосіб, визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері у наступному порядку: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 год до 20-00 год, місце зустрічі батька з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 « АДРЕСА_2 , головний вхід), з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; щосереди з 17-00 год. до 20-00 год., місце зустрічі батька з дитиною за адресою: АДРЕСА_3 для дітей та юнацтва, біля входу), з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; 30 календарних днів впродовж канікул літнього періоду, місце зустрічі батька з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 (Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова), з відвідуванням місця проживання батька, сумісного відпочинку та оздоровлення на морі дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; 15 календарних днів впродовж канікул зимового періоду, місце зустрічі батька з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 (Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова), з відвідуванням місця проживання батька, сумісного відпочинку та оздоровлення дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; 5 календарних днів впродовж канікул осіннього періоду, місце зустрічі батька з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 (Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова), з відвідуванням місця проживання батька, сумісного відпочинку та оздоровлення дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; 5 календарних днів впродовж канікул весняного періоду, місце зустрічі батька з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 (Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова), з відвідуванням місця проживання батька, для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 без присутності матері дитини ОСОБА_4 ; стягнути з відповідачки судові витрати у сумі 704,80 грн, витрати на правову допомогу у сумі 3504,80 грн. У лютому 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про зміну порядку участі батька у вихованні дитини та встановлення чіткого часу спілкування з дитиною. Зустрічний позов мотивовано тим, що вона та її родина жодним чином не чинять ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дочкою. Натомість він тривалий час неналежним чином виконує вимоги рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року, штучно створює умови для неправомірного притягнення її до відповідальності та вдається до психологічного маніпулювання шляхом зловживання своїми процесуальними правами. Зазначила, що з часу проголошення рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року ОСОБА_1 не відвідував дитину у встановлені судом дні та час, а навмисно приїжджав у той час, коли вона була відсутня вдома, не попереджаючи її. ОСОБА_1 , зловживаючи своїми правами, шляхом обману ініціював складання державним виконавцем актів про нібито невиконання нею вимог рішення суду, на підставі чого в подальшому було винесено ряд постанов про накладення на неї штрафів. Вказала, що вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення побачень батька з дитиною у « Макдональдсі » та Театрі для дітей та юнацтва порушують права дитини, яка в силу віку не може самостійно переміщуватися містом, а вона не може бути зобов`язана приходити у зазначені місця. Зазначила, що необхідно зобов`язати ОСОБА_1 провідувати та забирати дитину у чітко визначений час за її місцем проживання та повідомляти її про свій намір відвідати дитину, забрати її за одну годину до свого приходу. Вказала, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до неї про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною вже було встановлено, що жодних перешкод вона йому не чинить, про що свідчать її заяви до директора школи про надання батьку дозволу забирати дитину. Крім того, за час навчання дитини у школі батько не брав активної участі у вихованні дитини, не відвідував батьківські збори та не цікавився її успішністю. Крім того, на даний час дитина не виявляє бажання спілкуватися зі своїм батьком, на його появу реагує неспокійно, постійно відмовляється їхати з ним та проводити час. Зазначила, що дитина навчається у школі у 4 класі, де згідно режиму дня учнів з 16-45 год. заплановано полуднування, а з 17-00 год. до 18-30 год. - самопідготовка, тому вимоги ОСОБА_1 щодо його побачень з дочкою щосереди з 17-00 год. до 20-00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , порушують режим дня дитини та не відповідають її інтересам. Вказала, що встановлення побачень батька з дитиною під час шкільних канікул протягом 30 днів влітку, 15 днів взимку та по 5 днів протягом весняних та осінніх канікул грубо порушуватиме її права як матері та права дитини, оскільки вони будуть розлучені протягом тривалого часу, зокрема, практично на весь час зимових, весняних та осінніх канікул, які тривають 16 та 7 днів відповідно. Зазначила, що дочка бажає проводити якомога більше часу саме з нею та враховуючи, що батько фактично не забирає дитину зі школи у будні дні, є нагальна потреба у зменшенні кількості днів та годин участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини. Вказала, що рішенням суду про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини не визначено конкретний час спілкування батька з дитиною, внаслідок чого вона та дитина позбавлені можливості проводити належним чином свій час відпочинку, оскільки зобов`язані не виходити за межі свого житла та очікувати приходу батька у визначені рішенням суду дні, а не години. Просила зобов`язати ОСОБА_1 провідувати та забирати неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у чітко визначений судовим рішенням час за її місцем проживання, та зобов`язати ОСОБА_1 завчасно (за одну годину) повідомляти її про свій намір відвідати/забрати неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або про обставини, через які ОСОБА_1 не може відвідати/забрати дитину у встановлені судом день та час шляхом здійснення телефонного дзвінка; встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері: перша субота та четверта неділя місяця в чітко визначений час - з 10 год. 00 хв. до 18 год 00 хв., два тижні під час літніх канікул, Ѕ частини зимових канікул виключно за згодою дитини та із завчасним (за одну годину) повідомленням її про свій намір відвідати/забрати неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом здійснення ОСОБА_1 їй телефонного дзвінка; стягнути з ОСОБА_1 на її користь сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн та судові витрати у розмірі 5800,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; зустрічний позов ОСОБА_4 - задоволено частково; встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та особистому спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей з дочкою: кожної першої, третьої суботи та другої, четвертої неділі місяця з 10-00 год. до 20-00 год.; місце зустрічі батька з дитиною визначити за місцем проживання дитини з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері за згодою дитини; кожну середу з 17-00 год. до 20-00 год. з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері за згодою дитини; 30 календарних днів під час літніх канікул, Ѕ частина зимових, осінніх, весняних канікул без присутності матері за згодою дитини та з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, які можуть бути перешкодою для такого відпочинку; в решті позовних вимог та вимог зустрічного позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через представника подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову - відмовити в повному обсязі. ОСОБА_3 , яка в подальшому подала уточнену апеляційну скаргу, просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов. ОСОБА_1 вважав, що суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідачка не виконувала існуюче рішення суду про визначення порядку його спілкування з дитиною; що йому безпідставно відмовлено у зміні місця виконання рішення суду щодо побачень з дочкою, адже відповідачка не впускає його до квартири, тому він просив надавати йому дитину для спілкування у громадських місцях; що суд неправомірно визначив місце зустрічі батька з дитиною за місцем проживання дитини, оскільки враховуючи складні відносини між сторонами, це призведе до невиконання рішення суду; що він активно проявляє бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, а відмова дитини від спілкування з ним є наслідком впливу на неї її матері, яка виховує у дочки негативне ставлення до батька. ОСОБА_3 як доводи апеляційної скарги виклала вимоги зустрічного позову та вважала, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує рішення суду про встановлення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, навмисно приїжджає не у той час, що вказаний у рішенні суду, іноді навіть в темну пору доби, не попереджаючи її про це, після чого ініціює складання актів державного виконавця про нібито невиконання нею рішення суду; що на даний час більшість постанов державного виконавця про притягнення її до відповідальності скасовані судовими рішеннями за її позовами; що суд не врахував необхідності встановлення у рішенні чіткого часу відвідування батьком дочки за її місцем проживання, адже користуючись тим, що період часу визначено з 10-00 год. до 20-00 год. ОСОБА_1 відвідує дитину у будь-який час протягом дня без попередження, внаслідок чого вони з дочкою вимушені проводити свій вільний час у квартирі, чекаючи на приїзд батька; що суд не врахував пояснення малолітньої ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні підтвердила, що не бажає проводити час з батьком; що суд безпідставно взяв за основу рішення висновок органу опіки та піклування, який має лише рекомендаційний характер. Ухвалою Харківського апеляційного суду у складі судді-доповідача Кіся П.В., суддів колегії Хорошевського О.М., Яцини В.Б., від 03 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі судді-доповідача Кіся П.В., суддів колегії Хорошевського О.М., Яцини В.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 26 лютого 2020 року від представниці ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вона просила відмовити у задоволенні його апеляційної скарги у повному обсязі. Вказала, що не чинить жодних перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою та не налаштовує дитину проти нього, натомість його вимоги щодо встановлення порядку спілкування з дитиною грубо порушують її права. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі судді-доповідача Кіся П.В., суддів колегії Хорошевського О.М., Яцини В.Б., справу призначено до розгляду. 06 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в якому він просив відмовити у задоволенні її апеляційної скарги та задовольнити його апеляційну скаргу. Вказав, що рішення суду про встановлення порядку його участі у спілкуванні з дочкою не виконує саме ОСОБА_4 ; що необхідно змінити місце його зустрічей з дитиною; що рішенням суду встановлено чіткий час побачень з дитиною, якого мати дитини не дотримується; що ОСОБА_4 негативно налаштовує проти нього дочку. 18 березня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_3 засобами електронної пошти надійшли письмові пояснення, у яких вона ще раз наголосила на безпідставності вимог ОСОБА_1 та, зокрема, просила вирішити питання щодо порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини у період зимових та літніх канікул, визначивши час і для відпочинку матір`ю з дитиною, а саме, час протягом двох тижнів під час літніх канікул та Ѕ частини зимових канікул. 31 березня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ Бурлака І.В. розподілено цивільну справу № 642/5956/18-ц (22ц/818/1101/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про зміну порядку участі батька у вихованні дитини та встановлення чіткого часу спілкування з дитиною. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у складі судді-доповідача Бурлака І.В., суддів колегії Коваленко І.П., Овсяннікової А.І. об`єднано в одне провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року, закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. 22 травня 2020 року від представниці ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких вона наполягала на безпідставності вимог ОСОБА_1 та, зокрема, просила вирішити питання щодо порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини у період зимових та літніх канікул, визначивши час і для відпочинку матір`ю з дитиною, а саме, час протягом двох тижнів під час літніх канікул та Ѕ частини зимових канікул і зобов`язати ОСОБА_1 завчасно за одну годину повідомляти її про намір відвідати дитину за телефоном. Разом з письмовими поясненнями надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 та її представниці. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, мотивовано необхідністю встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою з урахуванням вікових особливостей її психоемоційного розвитку, пристосування до материнського піклування, віку та потреб дитини. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (на час розгляду справи апеляційним судом - ОСОБА_8 з 12 червня 2009 року перебували у шлюбі, від якого мають дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10, том 1). Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а. с. 11, том 1). Рішенням Ленінського районного суду від 17 січня 2018 року у справі № 635/402/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у її вихованні; встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 год. до 18-00 год., щосереди з 18-00 год. до 20-00 год., три тижні під час літніх канікул, Ѕ частину зимових канікул за згодою дитини; в інший частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат (а. с. 12-15, том 1). Вказане рішення набрало законної сили, є чинним та сторонами не оскаржувалось. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року роз`яснено рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року щодо місця його виконання, зокрема, що місцем виконання рішення суду є місце проживання відповідачки - ОСОБА_4 та дитини - ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_4 відповідно до вказаного рішення суду. 19 лютого 2018 року Ленінським районним судом м. Харкова на виконання рішення суду від 17 січня 2018 року видано виконавчий лист № 635/402/17 (а. с. 16, том 1). 13 березня 2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області В`юнником К.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55967611 (а. с. 18, том 1). 14 червня 2018 року державним виконавцем складено вимогу до ОСОБА_4 щодо виконання рішення Ленінського районного суду від 17 січня 2018 року та встановлено строк його виконання до 02 липня 2018 року (а. с. 17, том 1). Актами, складеними ОСОБА_1 за участі свідків від 07 липня 2018 року та 08 липня 2018 року, а також актами державного виконавця, складеними 20 вересня 2018 року, 20 жовтня 2018 року, 26 вересня 2018 року, 03 листопада 2018 року о 14-00 год, 07 листопада 2018 року, 09 листопада 2018 року, 17 листопада 2018 року, 01 грудня 2018 року о 15-00 год, 15 грудня 2018 року о 16-10 год, 23 грудня 2018 року о 14-30 год та 16-10 год, 02 січня 2019 року о 18-10 год, 05 січня 2019 року о 16-00 год, 06 січня 2019 року о 16-00 год, 07 січня 2019 року о 14-30 год, 08 січня 2019 року о 14-00 год, 10 січня 2019 року, 11 січня 2019 року, 12 січня 2019 року о 14-00 год, 13 січня 2019 року о 17-30 год встановлено, що виконати рішення суду в межах побачення батька з дитиною неможливо, оскільки двері за адресою місця проживання боржниці та дитини ніхто не відчиняє або дитина відсутня (а. с. 55-57, 114-132, 155-159, том 1). Постановами старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Р.В. від 04 жовтня 2018 року, 11 жовтня 2018 року, 22 жовтня 2018 року, 05 листопада 2018 року, 08 листопада 2018 року, 19 листопада 2018 року, 04 квітня 2019 року, 16 квітня 2019 року накладено на ОСОБА_4 штрафи за невиконання рішення суду щодо усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 (а. с. 19-21, 47-54, 203-204, том 1). Неодноразове накладення на ОСОБА_4 штрафів за невиконання рішення суду підтверджується також інформацією з Єдиного реєстру боржників від 20 лютого 2019 року та 08 серпня 2019 року (а. с. 160-168, 225-230, том 1). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, позов ОСОБА_4 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено частково; визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Р.В., що були винесені в ході виконавчого провадження №55967611, а саме про накладення на ОСОБА_4 штрафів: від 08 січня 2019 року, від 08 січня 2019 року, від 03 січня 2019 року, від 02 січня 2019 року, від 26 грудня 2018 року, від 04 грудня 2018 року, від 04 грудня 2018 року, від 19 листопада 2018 року, від 19 листопада 2018 року, від 19 листопада 2018 року, від 08 січня 2019 року, від 08 січня 2019 року, від 10 січня 2019 року, від 11 січня 2019 року, від 15 січня 2019 року, від 15 січня 2019 року, від 10 січня 2019 року, від 08 листопада 2018 року, від 05 листопада 2018 року, від 22 жовтня 2018 року. Вказаним судовим рішенням встановлено, що обставини невиконання рішення суду у визначений судовим рішенням час, а саме, середи 26 вересня 2019 року та середи 10 жовтня 2018 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи (а. с. 218-223, том 1). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов у задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовлено. Встановлено, що позивачка не виконує судове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року по справі № 635/402/17 (а .с. 25-28, том 2). Крім того, ОСОБА_4 зверталась до суду з адміністративними позовами до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справах № 520/6943/19, № 520/7961/19, в яких просила скасувати постанови про накладення на неї штрафів. Вказані справи на даний час перебувають у провадженні суду касаційної інстанції (а. с. 121-149, 150-161, том 2). 16 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем складено подання (повідомлення) про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтю 382 КК України (а. с. 22-23, том 1). 23 жовтня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 щодо невиконання його колишньою дружиною ОСОБА_4 судового рішення щодо усунення перешкод у спілкуванні з їхньою спільною дочкою, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12018220510002796 (а. с. 58, том 1). У червні - серпні 2019 року ОСОБА_4 зверталась до начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявами, у яких зазначала, що не перешкоджає ОСОБА_1 у побаченнях з дочкою. У серпні 2019 року ОСОБА_4 листом повідомила ОСОБА_1 про те, що їхня дочка на канікулах перебуває у баби та діда у місті Мерефа, де він може її відвідувати (а. с. 20-25, 26-28, том 3). ОСОБА_1 працює у ТОВ «Пейджинговий та телефонний зв`язок» на посаді начальника юридичного відділу, що підтверджується довідкою про доходи від 03 січня 2019 року № 01 (а. с. 87). ОСОБА_4 працювала на посаді інспектора-криміналіста слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та звільнена 19 березня 2018 року у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, що підтверджується листом начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03 липня 2019 року та витягом з наказу № 68о/с (а. с. 231-233, том 1). Згідно характеристики Слобідського відділу Головного управління Національної поліції у Харківській області від 01 листопада 2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно, алкогольними напоями не зловживає, не бере участі у конфліктах (а. с. 88, том 1). У 2017 році ОСОБА_1 проходив психіатричний та профілактичний наркологічний огляди, за результатами яких не має протипоказань до носіння зброї (а. с. 88 зворот, том 1). Актом обстеження умов проживання, складеним комісією Служби у справах дітей 09 ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , створені належні умови для проживання дитини (а. с. 86, том 1). Як вбачається з інформації щодо стосунків та спілкування ОСОБА_1 з дочкою, наданої директором Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №9» Харківської обласної ради 27 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 другий рік намагається спілкуватися з дочкою, що викликає невдоволення у її матері, хоча дівчинка з батьком спілкується з задоволенням (а. с. 172, том 1). З довідки директора Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №9» Харківської обласної ради від 30 жовтня 2018 року №602 вбачається, що адміністрація навчального закладу не заперечує і не забороняє зустрічам та спілкуванню його з дочкою ОСОБА_5 , ученицею 4 класу, для чого надає можливість матері дитини забрати дитину щосереди о 17-00 год. Виконання домашніх завдань на четвер повинен контролювати батько ОСОБА_1 . Як вбачається з характеристики вихователя ОСОБА_9 щодо стосунків між ученицею ОСОБА_5 та її батьком ОСОБА_1 , батько приїжджав протягом ІІ півріччя по середах, крім другої половини квітня та травня, зустрічався з дитиною після четвертої години у холі школи. Дівчинка спокійно, із задоволенням йшла до батька, спілкувалась з ним, отримували подарунки (а. с. 89, зворот, том 2). З відповіді Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №9» Харківської обласної ради від 12 лютого 2019 року № 01-24/70 на адвокатський запит вбачається, що за час навчання ОСОБА_10 у школі-інтернаті батько ОСОБА_1 не брав активної участі у вихованні дочки, не відвідував батьківські збори, консультації практичного психолога, не цікавився успішністю та психоемоційним станом дитини. За домовленістю з матір`ю та згідно рішення суду батько приходив забирати ОСОБА_11 додому, дитина реагувала спокійно, після зустрічей з батьком не скаржилась ні класному керівнику, ні вихователю на погане самопочуття. Змін у її психоемоційному стані дитини після приходу батька до школи не спостерігалось. Вона поводила себе врівноважено, спокійно, скарги на батька від неї не надходили (а. с. 110-111, том 1). Із висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 142 від 12 лютого 2019 року вбачається, що рекомендовано встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10-00 до 20-00 год.; щосереди з 17-00 до 20-00 год., 30 календарних днів під час літніх канікул; Ѕ частина зимових, осінніх, весняних канікул, без присутності матері за згодою дитини (а. с. 84-85, том 1). Як вбачається з режиму дня учнів Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №9» Харківської обласної ради на 2018/2019 навчальний рік для 2-4 класів передбачено з 16-45 год до 17-00 год. - полуднування, з 17-00 до 18-30 год - самопідготовка, виховні заходи, з 18-30 год до 19-00 год - прогулянка, з 19-00 год до 19-30 год - вечеря, з 19-30 год до 21-00 год - прогулянка, перегляд телепередач, підготовка до сну, з 21-00 год - сон (а. с. 112, том 1). Канікули у школі мають відбуватися у такі строки: осінні - з 29 жовтня 2018 року по 04 листопада 2018 року, зимові - з 29 грудня 2018 року по 13 січня 2019 року, весняні - з 25 березня 2019 року по 31 березня 2019 року, літні - з 25 травня 2019 року по 31 серпня 2019 року (а. с. 113, том 1). У судовому засіданні суду першої інстанції малолітня ОСОБА_5 , якій на час розгляду справи виповнилось 10 років, у присутності представника служби у справах дітей висловлювала своє небажання бачитись та проводити час з батьком. Пояснила, що проживає разом з матір`ю, вважає спілкування з батьком неприємним для себе, відмовляється від нього. Також у матеріалах справи містяться диски з відеозаписами, на яких зафіксовані події під час побачень батька з дитиною, та фотографії їхнього спільного дозвілля (а. с. 202, 234-250, том 1, а. с. 1-5, 6, 8, 22, 23, том 2). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі, шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла , п. 87). Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII). Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. За змістом статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У відповідності до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою. Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно статті 157 СК України, той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Статтею 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2018 року, справа № 686/14512/17, провадження № 61-7540св18. Системний аналіз зазначених норм права, практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Судом встановлено, що між батьками малолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу склалися неприязні відносини, і вільно досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у її вихованні і спілкуванні із нею вони не можуть. Рішенням Ленінського районного суду від 17 січня 2018 року зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою та участі у її вихованні та встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 . Однак, зазначене рішення суду ОСОБА_3 не виконується належним чином, побачення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у визначений судом час не відбуваються. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 759/19510/17, провадження № 61-17726св19. Судом встановлено наявність неприязних відносин між сторонами і негативний вплив цієї обставини на сприйняття дитиною особи батька. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представниця підтвердили, що між сторонами існують неприязні відносини. Вплив на їх відносини має і мати його колишньої дружини, у якої його колишня дружина разом з дитиною зараз проживають, тому і виникають такі непорозуміння між ними. Разом з тим будь-яких відомостей щодо недопустимої поведінки позивача у спілкуванні із дитиною, що може створити загрозу чи небезпеку для дитини, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами, суду не надано. Встановивши, що добровільної згоди між батьками щодо участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні не досягнуто, чим порушуються права ОСОБА_1 як батька, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення порядку участі позивача у вихованні та особистому спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних зустрічей і можливості спільного відпочинку, визначених із урахуванням віку дитини, її згоди, режиму дня та рекомендацій органу опіки та піклування. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 щодо встановлення побачень ОСОБА_5 з батьком кожної першої суботи та четвертої неділі, два тижні влітку та Ѕ частину зимових канікул, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки такий порядок спілкування батька з дочкою не відповідає інтересам дитини, адже не забезпечить достатньої участі батька у її житті та вихованні. Твердження зустрічного позову ОСОБА_3 , що вимоги ОСОБА_1 щодо його побачень з дочкою щосереди з 17-00 год. до 20-00 год. порушують режим дня дитини та не відповідають її інтересам, судова колегія відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час ухвалення рішення Ленінського районного суду від 17 січня 2018 року, дитина не залишається на ніч у школі-інтернаті, її забирають додому, тобто режим дня школи-інтернату у будь-якому разі не дотримується. Крім того, з довідки директора Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №9» Харківської обласної ради від 30 жовтня 2018 року №602 вбачається, що адміністрація навчального закладу надає можливість забрати дитину щосереди о 17-00 год. Виконання домашніх завдань на четвер повинен контролювати батько ОСОБА_1 . Доводи позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності зміни місця виконання рішення суду щодо побачень з дочкою, оскільки відповідачка не впускає його до квартири, та встановлення місця зустрічі у громадських місцях, є безпідставними, оскільки встановлення такого порядку зустрічей з дитиною, яка постійно проживає з матір`ю та в силу віку не здатна пересуватися містом самостійно, не спрямоване на захист прав та інтересів малолітньої ОСОБА_5 та покладатиме на ОСОБА_3 необґрунтовані додаткові зобов`язання щодо перевезення дитини. Доводи зустрічного позову та апеляційної скарги ОСОБА_3 про необхідність встановлення у рішенні чіткого часу відвідування батьком дочки за її місцем проживання, адже ОСОБА_1 відвідує дитину у будь-який час протягом дня без попередження, внаслідок чого вони з дочкою вимушені проводити свій вільний час у квартирі, чекаючи на приїзд батька, є безпідставними, оскільки судом визначено проміжок часу, протягом якого ОСОБА_1 має право та обов`язок спілкування з дочкою та ОСОБА_3 як мати дитини зі свого боку повинна не чинити перешкод у такому спілкуванні та дотримуватися визначеного судом графіку зустрічей батька з дочкою. Вимоги ОСОБА_3 щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язку повідомляти її про свій намір відвідати дитину за одну годину до свого приходу, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки судовим рішенням чітко визначені дні та години, у які батько має право відвідувати та спілкуватися з дитиною. Відповідачці такий графік відомий, та покладення на ОСОБА_1 окремого додаткового обов`язку телефонувати ОСОБА_3 перед прибуттям не є доцільним. Твердження ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 неналежним чином виконує рішення суду про встановлення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, навмисно приїжджає не у той час, що вказаний у рішенні суду, іноді навіть в темну пору доби, не попереджаючи її про це, після чого ініціює складання актів державного виконавця про нібито невиконання нею рішення суду; що на даний час більшість постанов державного виконавця про притягнення її до відповідальності скасовані судовими рішеннями за її позовами,висновків суду щодо необхідності встановлення порядку участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не спростовують. Посилання ОСОБА_3 на небажання дитини спілкуватися із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт з батьком. За таких обставин небажання дитини спілкуватися із батьком обумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження ОСОБА_1 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні із нею. Доводи ОСОБА_3 , що суд безпідставно взяв за основу рішення висновок органу опіки та піклування, який має лише рекомендаційний характер, судова колегія відхиляє, оскільки відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Проте, у даному разі підстав для визнання наданого органом опіки та піклування висновку необґрунтованим не вбачається і він не суперечить інтересам дитини. Вимоги ОСОБА_3 про вирішення питання щодо порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини у період зимових та літніх канікул з визначенням часу і для відпочинку матір`ю з дитиною, а саме, часу протягом двох тижнів під час літніх канікул та Ѕ частини зимових канікул, викладені у поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції 18 березня 2020 року, 22 травня 2020 року судова колегія відхиляє, оскільки мати дитини має право на проведення з нею всього іншого часу протягом канікул, за виключенням часу, відведеного на спілкування дитини з батьком. Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У позовній заяві та зустрічній позовній заяві сторони просили вирішити питання щодо стягнення понесених ними витрат на правову допомогу, але жодних доказів на підтвердження таких витрат, зокрема, розрахунків, актів виконаних робіт, квитанцій про оплату послуг тощо, не надали, тому суд першої інстанції обґрунтовано не здійснював розподіл витрат на правову допомогу. Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат у справі апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 01 червня 2020 року.