Постанова 4809 № 385/878/19

ПОСТАНОВА Іменем України 28 травня 2020 року м. Кропивницький справа № 385/878/19 провадження № 22-ц/4809/753/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Мурашка С.І. секретар Гончар В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Волошина Михайла Гнатовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.01.2020 року, суддя Терновенко А.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хащувате Гайворонського району Кіровоградської області помер, ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з житлового будинку та земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Спадкове майно знаходиться на території с. Хащувате Гайворонського району Кіровоградської області. ОСОБА_1 зазначила, що проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю з березня 1993 року по день його смерті в її будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство для забезпечення сімейних потреб. Тобто, в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були повноцінні сімейні відносини, але їх шлюб не був офіційно зареєстрований. Спільних дітей у них не було та в іншому зареєстрованому шлюбі вони не перебували. ОСОБА_2 зазначила, що оскільки ОСОБА_4 тривалий час хворів (більше двох років), потребував стороннього догляду, мав діагноз: гіпертонічна хвороба II стадії ступінь 3 ризик 4, то вона здійснювала догляд та піклувалася про нього, купувала за необхідності ліки, продукти, одяг, надавала іншу моральну та матеріальну допомогу, так як ОСОБА_4 внаслідок його віку та хвороби важко було самостійно це робити. Зазначила, що діти спадкодавця: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , весь цей час проживали в м. Кропивницький та в Республіці Італія , ніякої допомоги своєму батьку не надавали. Просила, змінити черговість одержання права на спадкування нею після смерті ОСОБА_4 з четвертої черги спадкування за законом на першу. Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.01.2020 року позов задоволено. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначається, що встановлений судом факт спільного проживання позивача та ОСОБА_4 , де вони разом ведуть спільне господарство, мають спільні права та обов`язки, жодним чином не підтверджує факту здійснення позивачем опіки над ОСОБА_4 . Відсутні докази того, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 , в якому вони разом проживали. Позивач не надала жодного доказу щодо свого особистого матеріального забезпечення за період часу здійснення опіки над померлим, а також, що вона готувала їжу, прибирала в будинку, прала тощо. Крім того, допитаний в судовому засіданні спеціаліст судово-медичний експерт зазначав, що ОСОБА_4 міг за бажанням працювати, якщо ця робота не потребувала фізичних та емоційних зусиль. ОСОБА_2 не надала жодного доказу, щодо тривалого обмеження ОСОБА_4 в повному забезпеченні його життєвих потреб. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.04.2020 по справі відкрито апеляційне провадження. До апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надано. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27.04.2020 справу призначено до розгляду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.8). Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є діти померлого: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла. ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, з березня 1993 року по день його смерті в її будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство для забезпечення сімейних потреб. ОСОБА_2 постійно здійснювала догляд за ОСОБА_6 , також здійснювала його поховання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-11). ОСОБА_4 тривалий час хворів (більше двох років), потребував стороннього догляду, оскільки мав діагноз: гіпертонічна хвороба II стадії ступінь 3 ризик 4, що встановлено з матеріалів справи (а.с.13-15). Група ризику при гіпертонічній хворобі II стадії ступінь 3 - це сама остання і найважча форма хвороби. У пацієнтів постійно спостерігаються пульсуючі головні болі, серйозні порушення координації руху, проблеми з мисленням і пам`яттю, низька чутливість шкірних покривів, ураження рухових центрів головного і/або спинного мозку. Серед ускладнення відзначається зміна серцевого ритму, набряклість зорового нерва, інфаркт, інсульт, зміни особистості, недоумство, цукровий діабет. Практично всі ці ускладнення є смертельними, тому, як правило, для летального результату достатнього виникнення одного з них. Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 почав хворіти з 2009 року на гіпертонічну хворобу, яка прогресувала, періодично проходив курс лікування в зв`язку з даною хворобою в стаціонарі (а.с.13-15), згідно медичної картки стаціонарного хворого № 5468 (оригінал) в якій зазначено, що хворий був доставлений в реанімаційне відділення Гайворонської ЦРЛ з гострим мозковим порушенням крововиливом в мозок на фоні гіпертонічної хвороби, від якого в подальшому і помер. Суд першої інстанції зазначив, що допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста судово-медичний експерт ОСОБА_7 зазначив що він дійсно викладав свою думку як фахівець з даного приводу, підтвердив її в судовому засіданні та зазначив , що згідно оглянутої ним медичної документації перебіг хвороби ОСОБА_8 почався в 2009 року. Хвороба прогресувала то ж згодом через ускладнення ( підвищення тиску до критичних показників, кровотеч) він був обмежений в можливості себе обслуговувати щодо виконання фізичної роботи по господарству, зокрема рубати дрова, діставати та приносити з колодязя волу,обмежено перебування на сонці тобто йому було рекомендовано лише легкі нетривалі навантаження. При цьому зазначив, що останній міг за бажанням працювати, якщо ця робота не потребувала фізичних та емоційних зусиль. Окрім цього зазначив, що оскільки померлого госпіталізували з місця роботи, це вказує на те, що можливо саме ці навантаження і стали причиною ускладнення захворювання та призвели до смерті. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 хворів на важку хворобу, яка й призвела до його сме, тривалий час та був обмежений в повному забезпеченні своїх життєвих потреб. Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 починаючи з березня 1993 року по день смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 року постійно проживав з ОСОБА_2 в її будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство, для забезпечення сімейних потреб, тобто в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були повноцінні сімейні відносини, але їх шлюб не був офіційно зареєстрований. Дітей шлюбних в них не було та в іншому зареєстрованому шлюбі вони не перебували. Вели спільне господарство, мали спільні права та обов"язки. Надання померлому житла, на думку суду першої інстанції, є матеріальним забезпеченням спадкодавця. Суд першої інстанції зазначив, що позов підлягає задоволенню оскільки наведені юридичні факти мають своє місце. ОСОБА_2 здійснювала опіку над померлим, матеріально забезпечувала останнього, здійснювала догляд за ним та надавала допомогу у приготуванні їжі, прибиранні будинку та інше, оскільки вони були подружжям. ОСОБА_2 здійснювала догляд за ОСОБА_4 досить тривалий час, так як хвороба прогресувала і він самостійно не міг за собою доглядати. Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. За змістом ст. ст. 1261, 1263, 1264, 1265, 1266 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині (частина перша статті 1259 ЦК України). Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України). Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Згідно роз`яснень, які містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поховання ОСОБА_4 , здійснила позивач по справі, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9). ОСОБА_4 тривалий час хворів, мав діагноз: гіпертонічна хвороба II стадії ступінь 3 ризик

4. Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з 01.01.2004 по день смерті ОСОБА_4 . Проте вказані обставини, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог щодо зміни черговості. Посилання суду першої інстанції, як на належний доказ на підтвердження позову на довідку фахівця, лікаря-судмедексперта ОСОБА_7 , є необґрунтованими. З зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_4 , 1958 року народження, неодноразово лікувався, як амбулаторно так і стаціонарно в КЗ «Гайворонська ЦРЛ», знаходився на диспансерному обліку з 2009 року з діагнозом ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба з частими гіпертонічними кризами, носовою кровотечею, і відповідно на час хвороби потребував постійного стороннього догляду і будь-які фізичні навантаження йому були протипоказані. Встановлені обставини свідчать, що померлий мав ряд захворювань при яких хворому обмежувались фізичні та психологічні навантаження, однак зазначені обставини не свідчать, що ОСОБА_4 знаходився в такому безпорадному стані, що потребував сторонньої допомоги і не міг самостійно себе обслуговувати. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження, що ОСОБА_4 перебував у безпорадного стані. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 практично до дня своєї смерті працював, що спростовує доводи позивача про безпорадний стан ОСОБА_4 . Також встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження, що ОСОБА_4 потребував матеріальної допомоги і позивач матеріально забезпечувала його. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 мав достатній дохід для життя. Докази того, що дохід, який оримував ОСОБА_4 був недостатній для забезпечення життя та лікування і позивач забезпечувала йому матеріальну домогу за рахунок своїх коштів, позивачем не надано. Приймаючи до уваги встановленні обставини, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_4 - відсутні, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Волошина Михайла Гнатовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.01.2020 року, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування, відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1152,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. Текст постанови складено 01.06.2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: