Постанова 4813 № 495/7129/17

Номер провадження: 22-ц/813/4052/20 Номер справи місцевого суду: 495/7129/17 Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дем`янов Євген Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню В С Т А Н О В И В: У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., державний виконавець Білгород-Дністровського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Дем`янов Є.В., в якому просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., виданого 07.06.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №1350 таким, що не підлягає виконанню та розподілити судові витрати і стягнути з відповідача ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача судові витрати документально підтверджені. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління в Одеській області Дем`янов Євген Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірини Вікторівни, виданого 07.06.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1350, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 960 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» суму сплаченого судового збору за подання апеляційного скарги. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року - залишити без змін (а.с. 210-215). Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направили. В судове засідання, призначене на 14.05.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. 13.05.2020 року на електрону адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій вона просила розглянути справу у її відсутність. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда Іриною Вікторівною, був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на: транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель LANCER, 2008 року випуску, колір зелений, тип ТЗ - легковий седан, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1468, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 06.09.2008 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так, у виконавчому листі зазначено, що транспортний засіб належить на праві власності громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгірне Білгород-Дністровського Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_4 , місце роботи: ТОВ «Альянс ЛТД». Згідно Договору застави № 668-013/ZOKB-08, зазначене майно передане ОСОБА_1 в заставу Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» у якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 668-013/ФКВ-08 від 08 вересня 2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», строк платежу за якими настав 17 травня 2013 року. На підставі Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користьAT «Дельта Банк» , посвідченого Соколовим О. Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 30 червня 2010 року за реєстровим № 2258, а також Акту приймання-передачі договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 23 липня 2010 року - до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшли права первісного кредитора ТОВ «Укрпромбанк» , та AT «Дельта Банк» набуло статусу Нового кредитора згідно ст.ст. 512-514, 516, 517 ЦК України. Строк, за який провадиться стягнення: з 01 липня 2010 року по 17 травня 2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного рухомого майна, переданого в заставу запропоновано задовольнити вимоги стягувача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в сумі розміром 285 886 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 99 коп., з яких: | - сума заборгованості за кредитом - 23 682 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят два) долари США 00 центів, що згідно курсу НБУ складає 189 290 (сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто) грн.. 23 коп.; - сума заборгованості за відсотками - 11 068 (одинадцять тисяч шістдесят вісім) доларів США 99 цент, що згідно курсу НБУ складає 88 474 (вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 44 коп.; - сума заборгованості за комісією - 8 122 (вісім тисяч сто двадцять дві) грн. 33 коп. Також, зазначено, що кошти, отримані від реалізації вказаного рухомого майна необхідно перерахувати для погашення заборгованості на п/р № НОМЕР_5 в AT «Дельта Банк», МФО 380236, ЄДРПОУ -34047020. Також стягнути суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 2 500 і тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., сплачену стягувачем (Публічним акціонерним Товариством «Дельта Банк»), яку перерахувати для погашення заборгованості на п/р № НОМЕР_5 в - АТ - Дельта Банк», МФО 380236, ЄДРПОУ - 34047020 /л.с.7/. Позивач зазначав, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що позивач належними доказами довів заявлені вимоги, а тому в судовому порядку виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірини Вікторівни, виданого 07.06.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1350, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до ст.78 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Відповідно до п.2-2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашений заборгованості. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц із подібних правовідносин, а також у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 200/16871/17-ц. Так, судовим розглядом справи встановлено, що 08.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 668-013/ФКВ-08, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 25500 доларів США, для придбання автомобіля, на строк до 07 вересня 2015 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом - 12,10 % річних, комісією за надання кредиту - 2,50 % від суми кредиту /л.с.84-88/. Заявою про видачу готівки від 08.09.2008 року № 3000/54 підтверджено отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 25500 доларів США, що станом на день видачі готівки було еквівалентно 123695,40 грн. /л.с.89/ 08.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 668-013/ZФКВ-08, згідно якого ОСОБА_1 передав в заставу придбаний автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER, 2008 року випуску, колір зелений, тип ТЗ - легковий седан, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1468, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 06.09.2008 року /л.с.73-77/. Окрім того, було укладено договір поруки № 668-013/ФКВ-08 від 08.09.2008 року, між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 поручилась перед ТОВ «Український промисловий банк» за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 668-013/ФКВ-08 від 08.09.2008 року, за яким останній зобов`язався до 07.09.2015 року повернути кредит у розмірі 25500 дол. США, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором /л.с.16/. Згідно графіків платежів за кредитним договором позивач почав виплачувати банку кредит. Однак в 2009 році змінились обставини, пов`язані з його доходами і він не зміг виплачувати кредит за графіком. З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2010 року ТОВ «Український промисловий банк» звернулось до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно позову, станом на 17.11.2009 року виникла заборгованість за кредитним договором № 668-013/ФКВ-08 від 08.09.2008 року в загальній сумі 26104,63 доларів США, яка складається з: кредиту 21829,90 доларів США, простроченої частини кредиту за основним боргом 2121 доларів США, по прострочених відсотків 1686,48 доларів США, простроченої комісії за управління кредитом 173,37 доларів США, пеня 293,88 доларів США (а.с.21-22). 17.09.2010 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовна заява ТОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишена без розгляду, у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання. Ухвала набрала законної сили 23.09.2010 року (л.с.20). 28.01.2010 року ТОВ «Український промисловий банк» перейшло до стадії припинення діяльності, що підтверджується Витягом з реєстру юридичних осіб (а.с.27-28). У відповідності до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 13.06.2010 року та акту приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 23.07.2010 року, права вимоги за кредитним договором № 668-013/ФКВ-08, договором застави № 668-013/ZФКВ-8 та договором поруки № 668-013/ФКВ-8 перейшли від ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк» (а.с.90-96). 29.03.2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до ОСОБА_1 з досудовою вимогою, у якій зазначено, що у зв`язку із невиконанням зобов`язання за кредитним договором, станом на 25.02.2013 року за ОСОБА_1 рахується прострочена (поточна) заборгованість у розмірі 24 326, 67 дол. США та 7510,87 грн. , яку останній має сплатити банку. У разі незадоволення цієї претензії Банк буде вимушений захищати свої права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитом, яка станом на 25.02.2013 року становить 33 926 дол. США та 7510, 87 грн. (а.с.97-98). 21.05.2013 року, представник ПАТ «Дельта Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с.79-81). 07.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. вчинено виконавчий напис (а.с.72). Відповідно до роз`яснень наданих судам у п.13 Постанови пленуму ВСУ №2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року N 483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк. (Абзац перший пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 2 ( v0002700-95 ) від 13.01.95, N 12 ( v0012700-96 ) від 01.11.96 ). Таким чином, необхідно встановити, чи банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15. Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені вимоги закону, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок районного суду стосовно наявних порушень при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірини Вікторівни, виданого 07.06.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1350, оскільки виконавчий напис вчинено після спливу трирічного строку з часу виникнення права вимоги та за відсутності доказів безспірності розміру заборгованості. У доводах апеляційної скарги, ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що районний суд не вірно визначив початок перебігу позовної давності, для видачі виконавчого напису, оскільки вищевказаний виконавчий напис вчинений нотаріусом в межах строку позовної давності. На думку апелянта, початком терміну позовної давності є кінцева дата повернення кредиту за кредитним договором, а саме 07.09.2015 року. Однак апеляційний суд вважає вказані доводи необґрунтованими та безпідставними, з огляду на правові позиції, які висловлені Верховним судом України в постанові від 05.07.2017 року у справі №6-509цс17 та в постанові Верховного суду від 08.02.2018 року у справі №727/2027/16-ц, щодо початку перебігу строку позовної давності. Так, згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 , 255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (тобто з 17.05.2009 року). Однак як встановлено матеріалами справи, відповідач у своїй заяві на вчинення виконавчого напису до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. (а.с. 79-81) невірно вказав термін заборгованості - з 01.07.2019 року, в той час як реальна заборгованість почалась з 17.05.2009 року, що підтверджується копією позовної заяви (а.с. 21-22). При цьому, дата - 01.07.2010 року - це дата, коли перейшли права та обов`язки первісного кредитора ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта Банк» за Кредитним договором №668-013/ФКВ-08 від 08.09.2008 року, що не є початком терміну позовної давності. Заборгованість виникла 17.05.2009 року, тобто право на примусове стягнення сплило 17.05.2012, проте нотаріус не перевірив терміни та видав виконавчий напис після спливу трирічного терміну, а саме 07.06.2013 року. Безпідставними є і твердження апелянта щодо відсутності спору по сумі заборгованості. Так, Банком у скарзі зазначено, що сума заборгованості, яка підлягала стягненню на підставі виконавчого напису менша, ніж сума заборгованості, яка була зазначена в позові ТОВ «Укрпромбанк». Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, у виконавчому написі дійсно збільшена сума основного боргу за кредитним договором з існуючого станом на 17.11.2009 - 21829 дол. 90 центів США на 23682 дол. США. Збільшення боргу за кредитним договором на 1852 дол. 10 центів США в односторонньому порядку не допускається. Більш того, у досудовій вимозі, яку було надіслано позивачу ОСОБА_1 також існує розбіжність у сумі заборгованості за кредитом. За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною. Крім того, розрахунок заборгованості за договором кредиту №668-013/ФКВ-08 від 08.09.2008 року, який надано відповідачем до апеляційної скарги та не надавався суду першої інстанції (а.с. 180-184), не може бути прийнятий до уваги апеляційним судом як доказ, оскільки він поданий із порушенням ст. 83 ЦПК України На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на спростування вимог позивача, а тому виконавчий напис вчинено без дотримання вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» і він є таким, що не підлягає виконанню. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - залишити без задоволення. Рішення Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, державний виконавець Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дем`янов Євген Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22.05.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда