Постанова КЦС ВС № 643/6077/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ справа № 643/6077/20 провадження № 61-6102св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Тимош О. М., та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. (далі - приватний нотаріус Чуловський В. А.) про визнання незаконними дій, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування шкоди. Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 06 липня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладений договір кредиту № 839/3/27/38/7-285, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 95 000 доларів США зі сплатою процентів, із кінцевим терміном погашення заборгованості до 05 липня 2022 року. У забезпечення виконання умов кредитного договору 05 липня 2022 року між ними укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/7-488, згідно з умовами якого він передав в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Указував, що 31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, яким стягнув з нього на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 06 липня 2007 року № 839/3/27/38/7-285 у сумі 202 901,62 доларів США. 22 березня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А., у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В. А. від 31 жовтня 2017 року, описав та 03 серпня 2018 року реалізував через електронні торги належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач уважав, що дії з реалізації належного йому нерухомого майна є незаконними, а виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, приватний нотаріус Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис на підставі договору кредиту, який не був нотаріально посвідчений, а також стягнув заборгованість, яка не була безспірною. Зазначав, що приватний нотаріус безпідставно послався на пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки вказаний пункт був визнаний незаконним постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Умовами договору кредиту передбачено наслідки неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, а саме, у разі прострочення виконання більше ніж на 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив і позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі. Останній платіж за договором кредиту він вніс на рахунок банку 14 серпня 2008 року, отже, строк виконання основного зобов`язання змінено на 11 листопада 2008 року. Таким чином, банк утратив право вимоги за основним зобов`язанням, оскільки з моменту виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Крім цього, зазначив, що порушено пункт 7.2 договору, оскільки письмову вимогу про погашення заборгованості від АТ «Укрсоцбанк» він не отримував. Вважав, що має право на стягнення збитків, завданих йому внаслідок незаконних дій відповідачів, які складають ринкову вартість належної йому квартири (предмета іпотеки) станом на дату подання позову у розмірі 1 220 100,00 грн, яка відчужена у результаті торгів. ОСОБА_1 просив суд: - визнати незаконними дії приватного нотаріуса Чуловського В. А. щодо вчинення 31 жовтня 2017 року виконавчого напису, зареєстрованого у реєстрі за № 24293 про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у сумі 202 901,62 доларів США за договором кредиту від 06 липня 2007 року № 839/3/27/38/7-285; - визнати незаконними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо звернення із вимогою до приватного нотаріуса про вчинення відповідного виконавчого напису; - визнати виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 24293, таким, що не підлягає виконанню; - стягнути солідарно з відповідачів на його користь у порядку відшкодування шкоди 1 220 100,00 грн. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної, касаційної інстанцій Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», приватного нотаріуса Чуловського В. А. про визнання незаконними дій, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування шкоди залишено без задоволення. Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року - без змін. Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не встановив, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису божник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення оспорюваного напису. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», приватного нотаріуса Чуловського В. А. про визнання дій незаконними, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відшкодування шкоди задоволено частково. Визнано виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 242930, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у сумі 202 901,62 доларів США за кредитним договором № 839/2/27/38/7-285 від 06 липня 2007 року таким, що не підлягає виконанню. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Чуловського В. А. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій незаконними, відшкодування шкоди. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався у період втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (в частині), яким було передбачено вчинення таких виконавчих написів. Відмовляючи у задоволенні позову, пред`явленого до приватного нотаріуса, суд першої інстанції вказав, що цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про визнання незаконними дій АТ «Укрсоцбанк» щодо звернення із вимогою до приватного нотаріуса про вчинення відповідного виконавчого напису, суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб захисту не поновить порушене право позивача, тобто є неефективним. Відмовляючи у відшкодуванні шкоди, суд першої інстанції вважав недоведеним завдання збитків позивачу діями АТ «Укрсоцбанк», направленими банком на захист порушеного права, а умови, за яких виникає зобов`язання про відшкодування шкоди, відсутні. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2024 року змінено, мотивувальну частину рішення викладено в редакції постанови. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, якою задоволено позов, суд апеляційної інстанції вказав, що оспорюваний виконавчий напис вчинено зокрема і щодо заборгованості, яка виникла у період з 09 грудня 2014 року до 09 жовтня 2017 року, тоді як трирічний строк на звернення із заявою про вчинення виконавчого напису сплив 11 листопада 2011 року. Вказані обставини не дають підстав дійти висновку про те, що заборгованість, на яку вчинено виконавчий напис, є безспірною. Послався на судову практику Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в тій частині, що сторонами у спорах щодо оспорення виконавчого напису та дій нотаріуса є стягувач та боржник, натомість нотаріус може бути залучений як третя особа. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що нотаріус є належним відповідачем у справі у частині пред`явлених до нього позовних вимог про відшкодування шкоди, оскільки позивач вважає, що саме неправомірними діями нотаріуса та АТ «Альфа-Банк» йому завдано шкоду, а нотаріус є належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди, розмір якої перевищує страховий ліміт відповідальності. Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову у частині відшкодування шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню, правова підстава набуття банком грошових коштів від продажу квартири відпала, отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним позовом до банку про стягнення безпідставно отриманих ним грошових коштів від продажу спірної квартири у порядку статті 1212 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 24 квітня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у вищевказаній справі повернуто заявнику. У травні 2025 року ОСОБА_1 вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, в якій просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 14 травня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. 18 червня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Московського районного суду м. Харкова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги. У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3, 28 листопада 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Підставами касаційного оскарження заявник зазначає: - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме статей 22, 1166, 1190, 1192 ЦК України, статей 27, 28 Закону України «Про нотаріат»; - суд не дослідив зібрані у справі докази. Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до того, що всі встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують безліч порушень, як з боку банку, так і з боку приватного нотаріуса під час вчинення виконавчого напису. Однак оскаржувані рішення не містять ніяких обґрунтувань щодо відмови у задоволенні позову у частині визнання незаконними дій та відшкодування шкоди. Суди попередніх інстанцій проігнорували доводи про те, що йому завдано матеріальні (майнові) збитки, які складають ринкову вартість трикімнатної квартири станом на дату подання позову. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 22, 1166, 1190,1192 ЦК України, статей 21, 27, 28 Закону України «Про нотаріат». Відзив на касаційну скаргу у строк, визначений Верховним Судом, не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами 06 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 839/3/27/38/7-285, за яким АКБ «Укрсоцбанк» надало ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 95 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних відповідно до встановленого порядку погашення та кінцевим терміном погашення до 05 липня 2022 року на придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . У забезпечення виконання умов договору кредиту, 06 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/7-488, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банка нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О. Л. 06 липня 2007 року. Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 565 600 грн, що в еквіваленті становить 112 000 доларам США (пункт 1.2 договору). У пункті 4.5 договору кредиту сторони погодили, що у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7 (сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору), 3.3.8 цього договору (своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями) протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Пунктом 7.4 договору кредиту встановлено, що у випадку настання обставин, визначених, зокрема, пунктом 4.5 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов`язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. 31 жовтня 2017 року АТ «Укрсоцбанк» звернулося до приватного нотаріуса Чуловського В. А. із заявою про вчинення виконавчого напису за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 839/3/27/38/7-285, до якого додало: оригінал кредитного договору; засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, та документи представника стягувача за довіреністю. На підставі наданих банком документів, 31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 24293, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 06 липня 2007 року № 839/3/27/38/7-285 за період із 09 грудня 2014 року до 09 жовтня 2017 року у розмірі 202 901,62 доларів США, що складається із: простроченої заборгованості - 88 135,57 доларів США, строкової заборгованості за процентами - 102,81 доларів США, простроченої заборгованості за процентами - 114 663,23 доларів США. 22 березня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. відкрив ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 24293, виданого приватним нотаріусом 31 жовтня 2017 року на суму 202 901,62 доларів США, у рамках якого вчинено виконавчі дії. Із протоколу № 347803 проведення електронних торгів встановлено, що 26 липня 2018 року відбулися торги з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . 06 серпня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. склав акт про проведені електронні торги у ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 24293, виданого приватним нотаріусом 31 жовтня 2017 року на суму 202 901,62 доларів США, відповідно до якого переможцем торгів стала ОСОБА_2 , ціна продажу - 578 888,00 грн. На виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2024 року АТ «Сенс Банк» направило заяву, в якій зазначило, що АТ «Укрсоцбанк» не направляло письмової вимоги на адресу ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285, до якої долучило розрахунок заборгованості. Встановлено, що останній платіж за кредитним договором позивач здійснив 14 серпня 2008 року. Строк виконання основного зобов`язання змінено на 11 листопада 2008 року.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); - суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). Суд першої інстанції, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року, при повторному розгляді справи витребував у відповідача: детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 839/3/27/38/7-285 станом на 31 жовтня 2017 року (дата видачі оскаржуваного виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловсього В. А. № 24293) на загальну суму 202 901,62 доларів США із зазначенням складових та періодів нарахувань; засвідчені копії документів, що підтверджують факт надіслання АТ «Укрсоцбанк» письмової вимоги на адресу ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 839/3/27/38/7-285; документи, що підтверджують отримання/неотримання позичальником ОСОБА_1 такого листа. На виконання вказівок суду АТ «Сенс Банк» повідомило, що АТ «Укрсоцбанк» не направляло письмової вимоги на адресу ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285; Надало розрахунок заборгованості за кредитним договором № 839/3/27/38/7-285. Суд першої інстанції, встановивши, що останній платіж за кредитним договором позивач здійснив 14 серпня 2008 року, дійшов висновку, що строк виконання основного зобов`язання змінено на 11 листопада 2008 року, та вказав, що саме з цього часу - 11 листопада 2008 року у відповідача виник обов?язок дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитом, з урахуванням нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції. Після вказаної дати право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, погодився з тим, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було вчинено, зокрема і щодо заборгованості, яка виникла у період з 09 грудня 2014 року до 09 жовтня 2017 року, однак трирічний строк на звернення із заявою про вчинення виконавчого напису сплив 11 листопада 2011 року, що в свою чергу спростовує висновок про те, що заборгованість, на яку вчинено виконавчий напис, є безспірною. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 18 січня 2023 року № 274/2478/18 (провадження № 61-6636св21). Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, банка та відшкодування шкоди, колегія суддів зазначає таке. Статтею 49 Закону України «Про нотаріат», частиною другою глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (чинного на час вчинення нотаріальної дії), передбачені підстави для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, в тому числі зазначено, що нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. У свою чергу пункт 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису № 24293, передбачав, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущені прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови кредитного договору від 06 липня 2007 року (пункт 3.2.3) передбачають можливість реалізації кредитором вимоги до позичальника щодо повного погашення кредиту, у зв`язку з будь-якими його простроченнями окремо або в сукупності, і вказана можливість є правом банку. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у тій частині, що, звернувшись до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису, банк діяв у межах прав та обов`язків, визначених умовами договору, Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Диспозиція статті 27 Закону України «Про нотаріат», в якій передбачено можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди за наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі необережності та у виді недбалості, не виключає необхідності встановлення решти складових правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій, подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії та/або підроблені документи. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Із змісту вказаної статті вбачається, що зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зроблено висновки про те, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вказував, що внаслідок неправомірних дій приватного нотаріуса та банка йому завдана шкода, яка дорівнює ринковій вартості квартири, на яку було звернуто стягнення на виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, яка, згідно з висновком про вартість майна, становить 1 220 10,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову у частині відшкодування шкоди, суди попередніх інстанцій врахували, що не зважаючи на те, що виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню, предметом виконавчого напису була кредитна заборгованість, а не квартира позивача. Якщо позивач уважав, що вартість спірної квартири, за якою вона була відчужена виконавцем, є заниженою, позивач не був позбавлений можливості оскаржити оцінку цього майна у встановленому законом порядку. Однак доказів того, що він оскаржив результати оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності у рамках ВП № НОМЕР_1, позивач не надав. Надавши оцінку фактичним обставинам справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню, правова підстава набуття банком грошових коштів від продажу квартири відпала, отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним позовом до банку про стягнення безпідставно отриманих ним грошових коштів від продажу спірної квартири в порядку статті 1212 ЦК України. При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередньої інстанцій у тій частині, що позивач не довів наявність заподіяної йому майнової шкоди винними діями приватного нотаріуса Чуловстького В. А., причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача. Отже, суди попередніх інстанцій при повторному перегляді справи виконали вимоги частини першої статті 471 ЦПК України щодо обов`язковості вказівок, як містяться у постанові суду касаційної інстанції, та вимоги статей 89, 263 ЦПК України щодо оцінки доказів та обґрунтованості та законності судового рішення. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували правові висновки, викладені у постановах Верховний Суд від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 18 січня 2023 року у справі № 274/2478/18 (провадження № 61-6636св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статей 1054, 1048, 1050, 1166, 1212 ЦК України. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 410, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2024 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк