Постанова 4813 № 501/2807/18

Номер провадження: 22-ц/813/1574/20 Номер справи місцевого суду: 501/2807/18 Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Дрішлюка А.І., Громіка Р.Д., при секретарі: Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кулешір Світлани Орестівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональне Бюро державної реєстрації» Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Алєксєєвої Юлії Сергіївни, третя особа служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, про визнання недійсним запису про реєстрацію права власності,- В С Т А Н О В И В: 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональне Бюро державної реєстрації» Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Алєксєєвої Ю.С., третя особа служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, про визнання недійсним запису про реєстрацію права власності. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Іллічівського міського суду Одеської області грошові кошти в розмірі 13 000 гривень протягом десяти днів з дати вручення даної ухвали ОСОБА_1 .. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 29 жовтня 2018 року була задоволена заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо входження до квартири АДРЕСА_1 , на строк до набрання рішенням суду законної сили у даній справі. Фактично суд позбавив відповідача ОСОБА_3 та інших третіх осіб, з якими відповідач може мати правові відносини, зокрема членів сім`ї власника ( ОСОБА_3 ), права користування спірною квартирою у повному обсязі. В свою чергу, ще 26.06.2018р. між новим власником квартири, ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 було укладено договір найму (оренди) житла, відповідно до якого наймодавець ( ОСОБА_3 ) надав (передав), а наймач ( ОСОБА_5 ) прийняв у користування (для проживання) житлове приміщення (кімнату) №4 , житловою площею 8,9 кв. м., у квартирі, з правом спільного (з іншими мешканцями) користування наймачем кухнею, санвузлом та коридором, з метою проживання виключно наймача. Відповідно до пп.1.4. договору найму, сторони за взаємною згодою встановили плату за користування житловим приміщенням у розмірі 2 600 гривень за один календарний місяць. Разом з тим, внаслідок вжитих Іллічівським міським судом Одеської області, відповідно до ухвали від 29 жовтня 2018 року, заходів забезпечення позову, на теперішній час ОСОБА_3 вже не отримав дохід від надання в оренду відповідного майна (кімнати в квартирі), у загальному розмірі 26 000 гривень. Застосуванням таких заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , у разі, якщо сам позов виявиться безпідставним, ОСОБА_3 може бути завдано відповідних збитків, на зазначену вище суму. В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити клопотання про застосування зустрічного забезпечення позову. Інші сторони по справі до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 листопада 2019 року клопотання задоволено. Застосовано до ОСОБА_1 зустрічне забезпечення, у вигляді внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Іллічівського міського суду Одеської області 13 000 гривень. У апеляційній скарзі адвокат Кулешір С.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм права. Відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, Одеський апеляційний суд тимчасово, на час дії карантину, зупинив розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та вільних слухачів, припинив їх пропуск до залів судових засідань, також призупинено проведення масових заходів, не пов`язаних із процесуальною діяльністю, зокрема, особистий прийом громадян, конкурси, екскурсії, круглі столи, семінари тощо. На час розгляду справи заяв про відкладення розгляду справи від сторін не надходило. Згідно приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи за відсутності належним чином сповіщених сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 01 червня 2020 року. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Стаття 154 ЦПК України передбачає, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. У частині 10 статті 154 ЦПК України зазначено, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Згідно частини 4 статті 155 ЦПК України, зустрічне забезпечення може бути скасовано судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням відповідача або іншої особи, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову. Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , Державного реєстратора Комунального підприємства «Регіональне Бюро державної реєстрації» Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Алєксєєвої Юлії Сергіївни, третя особа, Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, в якому просять суд визнати недійсною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , вчинену згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу 117829369 - 21 березня 2018 року державний реєстратором Комунального підприємства «Регіональне Бюро державної реєстрації» Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області Алєксєєвою Ю.С. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , згідно його заяви від 16 березня 2018 року. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Іллічівського міського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 13 000,00 грн. протягом десяти днів з дати вручення даної ухвали ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 29 жовтня 2018 року була задоволена заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо входження до квартири АДРЕСА_1 , на строк до набрання рішенням суду законної сили у даній справі. Фактично суд позбавив відповідача та інших третіх осіб, з якими відповідач може мати правові відносини, зокрема членів сім`ї власника ( ОСОБА_3 ), права користування спірною квартирою в повному обсязі. У свою чергу, ще 26 червня 2018 року між новим власником квартири, ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 було укладено договір найму (оренди) житла, за яким наймодавець ( ОСОБА_3 ) надав (передав), а наймач ( ОСОБА_5 ) прийняв у користування (для проживання) житлове приміщення (кімнату) №4 , житловою площею 8,9 кв. м., в квартирі, з правом спільного (з іншими мешканцями) користування наймачем кухнею, санвузлом та коридором, з метою проживання виключно наймача, з встановлення плати за користування житловим приміщенням у розмірі 2 600,00 грн. щомісяця. (п. 1.4. договору найму). Отже, внаслідок вжитих судом заходів забезпечення позову, на теперішній час ОСОБА_3 вже не отримав дохід від надання в оренду відповідного майна (кімнати в квартирі), в загальному розмірі 26 000,00 грн.. У ОСОБА_1 відсутня можливість сплати суму заборгованості за кредитним договором, укладеним ще у 2012 році з ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та відсутні докази, що наявності у неї будь-якого майна або отримувати систематичний дохід, що б дозволило відповідачу, у разі відмови в задоволенні позову по цій справі, реально розраховувати на відшкодування збитків від вжитих судом заходів забезпечення позову. Задовольняючи заяву про зустрічне забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наступного, враховуючи, що предметом спору по справі є квартира АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 та право власності якого оспорюється позивачами, і представник відповідача ОСОБА_4 надав суду докази того, що відповідач ОСОБА_3 несе збитки в зв`язку з застосуванням заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 . Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного. У частині 1 статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, обґрунтовуючи заяву про зустрічне забезпечення позову, представник відповідача ОСОБА_3 посилається на те, що він несе збитки в зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 .. Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «… суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 24-25, п. 57)». Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Аналізуючи зазначені норми права та застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені у заяві про зустрічне забезпечення позову, документи, додані до заяви, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 несе збитки в зв`язку з застосуванням заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 .. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про зустрічне забезпечення позову, що призвело до постановлення помилкової ухвали, й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про залишення заяви представника відповідача ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення позову без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Кулешір Світлани Орестівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 листопада 2019 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича в інтересах ОСОБА_3 про застосування зустрічного забезпечення відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 384,20 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено: 01 червня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дрішлюк Р.Д.Громік