Постанова Одеський апеляційний суд № 509/3494/19

Номер провадження: 22-ц/813/3724/20 Номер справи місцевого суду: 509/3494/19 Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.06.2020 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року у складі судді Кочко В.К. в с т а н о в и в: У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, а саме скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження: 31792443 від 09.10.2013 щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача судові витрати. Третьою особою зазначено Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.11.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0044/85/85815, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримано грошові кошти в сумі 294 350,00 грн. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 16.11.2007 посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В. та зареєстрований в реєстрі за №815, на підставі якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 27.03.2017 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний банк" було укладено Договір відступлення права вимоги №114/7-4408, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №014/0044/85/85815 від 15.11.2007 перейшло до ПАТ "КІБ". 27.03.2017 між ПАТ "КІБ" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір про відступлення прав вимоги №2, відповідно до якого право вимоги перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія". Право вимоги також перейшло і за іпотечним договором до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія". Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 27.09.2013 відділом ДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області винесено постанову б/н, якою було накладено арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в довідці не вказано особу, в інтересах якої накладений арешт на майно, відомості про наявне виконавче провадження в системі АСВП, яке б перебувало на примусовому виконанні у ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області відсутні відносно ОСОБА_1 . Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа - Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, починаючи з 27.03.2017 право вимоги заборгованості за кредитним та іпотечним договорами належить ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». У зв`язку з невиконанням Вимоги про усунення порушення, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло права на звернення стягнення на предмет іпотеки та набуло право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Арешт, накладений на вказану земельну ділянку на підставі постанови ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 27.09.2013, порушує майнові права позивача, як власника земельної ділянки. Судом не враховано постанови Верховного суду від 16.05.2018 у справах №742/1826/16-ц, №338/1118/16-ц. У судове засідання 19.05.2020 учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. 15.11.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0044/85/85815, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 294 350,00 грн. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 16.11.2007, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В. та зареєстрований в реєстрі за №816, на підставі якого ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,080 га, АДРЕСА_1 . 27.03.2017 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний банк" було укладено Договір відступлення права вимоги №114/7-4408, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором №014/0044/85/85815 від 15.11.2007, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , перейшло до ПАТ "Комерційний Індустріальний банк". 27.03.2017 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний банк" було укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, в тому числі і щодо земельної ділянки, площею 0,080 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 27.03.2017 між ПАТ "Комерційний Індустріальний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір відступлення прав вимоги №2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №014/0044/85/85815 від 15.11.2007 перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія". 27.03.2017 між ПАТ "Комерційний Індустріальний банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до якого право іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія". Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №170033757 від 11.06.2019, 27.09.2013 відділом ДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області винесено постанову б/н, якою було накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 5123783200:02:001:0338. Згідно з листом від 16.07.2019 начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області, яка надійшла до Овідіопольського районного суду, на примусовому виконанні дійсно перебувало виконавче провадження №39132013 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2390/10, виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу у сумі 245707,75 грн, яке знищене за строками зберігання. Відповідно до витягу зі спецрозділу, доданому до вказаного листа від 16.07.2019, відкрито виконавче провадження №39132013 01.08.2013, а 30.12.2014 було постановлено повернути виконавчий документ стягувачеві (п.4 ч.1 ст. 47). Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час пред"явлення позову, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19), орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами у цій категорії справ є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), Отже, за змістом наведених правових норм та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у випадку звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) належним відповідачем у такій справі має бути особа, в інтересах якої накладено арешт. Звертаючись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» зазначило відповідачем ОСОБА_1 , однак вирішення справи без залучення до участі в ній ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", яке має бути відповідачем у такій справі, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки в такому випадку суд вирішує питання про права і обов`язки особи, яка не бере участі у справі. Твердження апелянта щодо порушення його прав як власника безпідставні, так як арешт на спірне майно було накладено державним виконавцем відповідно до вимог законодавства України в межах виконання виконавчого провадження №39132013 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2390/10, виданого Малиновським районним судом м. Одеси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №303/4368/16. Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовано залишені місцевим судом без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 01.06.2020. Головуючий: Судді: