Постанова 4807 № 336/5387/17

Дата документу 26.05.2020 Справа № 336/5387/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/5387/17 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А. Провадження № 22-ц/807/741/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «26» травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Семенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та з апеляційною скаргою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни про захист прав споживача, визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: В вересні 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 13 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №КР-07/Ф. 13 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбала та набула право власності на житловий будинок з надвірними побутовими та господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці 499 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому було укладено договір іпотеки № 01 від 13.02.2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку вказаний будинок. 24 грудня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк», що є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк», та ТОВ «КРЕДЕКС ФІНАНС» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 241212ІВ та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до яких право вимоги за кредитним договором № КР-07/Ф від 13 лютого 2008 року та договором іпотеки №01 від 13 лютого 2008 року перейшло до ТОВ «Кредекс Фінанс». 17 лютого 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № КР-07/Ф від 13 лютого 2008 року та Договором іпотеки №01 від 13 лютого 2008 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». 07 березня 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір №3 про відступлення права вимоги за договорами іпотеки. 16 січня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло права власності на житловий будинок з надвірними побутовими та господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці 499 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . 28 лютого 2017 року на адресу відповідача було направлено вимогу про добровільне звільнення приміщення, листи були повернуті за закінченням терміну зберігання. На підставі зазначеного просило: усунути перешкоди в реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача судовий збір. В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила протягом розгляду справи, до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. про захист прав споживача, визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що 13 лютого 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та нею укладений кредитний договір №КР-07/ф, відповідно до якого банк зобов`язався надати їй кредит в сумі 65 000 США, проте на час звернення до суду кошти не були надані. З метою отримання кредитних коштів нею було підписано договір іпотеки №01 від 13 лютого 2008 року, згідно з умовами якого вона надала в іпотеку належний їй житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вважала, що державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію переходу права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» безпідставно, оскільки: - між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», так і з ВАТ «ВТБ Банк» не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а положення Договору іпотеки під назвою «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя; - у нотаріуса були відсутні повноваження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії з майном. На підставі зазначеного просила визнати протиправними дії ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В., направлені на перереєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 16 січня 2017 року, індексний номер 33442050, щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2018 року об`єднано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В., направлені на перереєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 16.01.2017 року, індексний номер 33442050, щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», номер запису 18621183. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Стягнуто з приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що ОСОБА_1 , підписавши договір іпотеки, надала згоду на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», підстави для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відсутні, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у нотаріуса повноважень на вчинення реєстраційних дій не відповідає обставинам справи, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що спірний будинок як предмет іпотеки не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, на яку посилався суд першої інстанції, втратила чинність, нотаріус має необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за іпотекодержателем, оскарження рішення реєстратора є неналежним способом захисту, просила скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що положення п.п. 5,6 договору іпотеки не є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, наявність в реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, оцінка предмета іпотеки не проводилась. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. підлягає задоволенню. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 вказувала на відсутність підстав для оформлення права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», з огляду на незаконність дій приватного нотаріуса через порушення вимог Закону України № 1952-IV та постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, а також невідповідність порядку набуття іпотекодержателем права власності на спірне житлове приміщення умовам укладеного договору іпотеки. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. про захист прав споживача, визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення, суд дійшов висновку про те окремих договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, як то передбачено статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку», між сторонами не укладалося, вчинена нотаріусом дія не була пов`язана з вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, на предмет іпотеки розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З такими висновками суду не погоджується колегія суддів. За приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»). За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (найменування змінено на ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №КР-07/Ф (далі-Кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 65000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 31 січня 2028 року, та сплатити за користування кредитом 15,5 % річних. 13 лютого 2008 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбала житловий будинок з надвірними побутовими та господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці 499 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та передала його в іпотеку ВАТ «ВТБ Банк» на підставі укладеного між ними в цей же день договору іпотеки № 01 (далі - Договір іпотеки). 24 грудня 2012 року ПАТ «ВТБ Банк», що є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» уклали договір про відступлення прав вимоги № 241212ІВ, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № КР-07/Ф від 13 лютого2008 року та договором іпотеки №01 від 13 лютого 2008 року, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Кредекс Фінанс». Окрім того, було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором. 17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № КР-07/Ф від 13 лютого 2008 року та договором іпотеки №01 від 13 лютого 2008 року, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 07 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір №3 про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений Верповською О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1789. 01 серпня 2016 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності було відмовлено та залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 27.10.2016 року, яке набрало законної сили (т.1, а.с. 206-213). У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору та існуванням заборгованості, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію за собою як іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними побутовими та господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці 499 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерією Валеріївною як державним реєстратором 16.01.2017 року здійснено реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (Т.1 а.с.185-188). Підставами виникнення права власності вказано договір іпотеки від 13.02.2008 року, а внесення запису - рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 січня 2017 року. Згідно з умовами пункту 5 Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі. Звернення стягнення на предмет іпотеки за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 6 Договору іпотеки та статті 36 Закону України «Про іпотеку». Розділом 6 цього Договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя Іпотечний договір є правовою підставою для реалізації права власності на предмет іпотеки. Отже, правовою підставою для реєстрації права власності за Іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» є іпотечний договір, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон України №1952-IV). За приписами статті 2 Закону України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України №1952-IV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XIІ від 02.09.1993 року (далі - Закон №3425-ХІІ) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом № 1952-IV. Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у статті 34 Закону № 3425-XIІ і цей перелік не є вичерпним. Поряд з тим нотаріусу з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 ст. 27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката: 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року: 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено частиною 1 ст. 24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (далі Порядок №1127). Згідно з п. 6 вказаного Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Відповідно до пункту 9 Порядку № 1127 разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. За приписами п.18 цього Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Пунктом 19 Порядку № 1127 передбачено, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. Згідно з пунктом 57 Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: -копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; -документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; -заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи (т.2, а.с.107-116) підтверджується той факт, що всі заборони на відчуження майна ОСОБА_1 накладені після державної реєстрації іпотеки. Таким чином, приватний нотаріус Салтан В.В. мала необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», оскільки зазначені повноваження передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, зазначаючи в рішенні, що на час виникнення спірних правовідносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав було врегульовано Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року за №868 та, посилаючись на порушення нотаріусом положень цього Порядку, суд не звернув увагу на те, що вказана Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, якою було затверджено новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, станом на 16.01.2017 року, час виникнення спірних правовідносин, та прийняття спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року за №868 вже не діяла. Згідно з вимогами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 року № 834-VIII з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Щодо способу захисту за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни про захист прав споживача, визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, колегія суддів виходить з наступного. У правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 925/127/18 зазначено, що судами також не враховано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 16.01.2019 по справі № 755/9555/18. За вказаних обставин, висновок суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 є таким, що не відповідає вимогам закону, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню згідно з вимогами п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні зустрічного позову. Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про виселення відповідача. Відмовляючи в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення, суд виходив з того, що рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» є незаконним. З таким висновком суду не погоджується колегія суддів. Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом (частина третя статті 109 Житлового кодексу УРСР). Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»). У частині другій зазначеної статті й у частині третій статті 109 Житлового кодексу УРСР встановлений порядок дій іпотекодержателя з метою виселення мешканців з їх житла, що є предметом іпотеки, у випадку прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі відповідного договору. Так, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Отже, у разі, якщо сторони договору іпотеки передбачили у ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору або уклали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та у частині третій статті 109 Житлового кодексу УРСР процедури. Її недотримання є підставою для відмови у позові про виселення мешканців з житла, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №205/578/14-ц. Матеріали справи не містять доказів дотриманням позивачем за первісним позовом передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та у частині третій статті 109 Житлового кодексу УРСР процедури. Ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не надало Вимоги про виселення, направленої на адресу ОСОБА_1 , а також доказів про її отримання. Копії вимог від 26.10.2016 року та від 22.11.2016 року (т.2, а.с.178-181), яка містяться в матеріалах справи, є вимогами про сплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 98 789,73 доларів США з посиланням на норми ст.ст.37,38 Закону України «Про іпотеку», не свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та у частині третій статті 109 Житлового кодексу УРСР процедури. За вказаних обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення не підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині згідно з п.2,4, ч.1 ст.376 ЦПК скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні у позові в цій частині. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити частково. Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном шляхом виселення - відмовити. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни про захист прав споживача, визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складений 01 червня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова