Постанова 4857 № 1.380.2019.006095

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006095 пров. № А/857/3625/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006095 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- суддя в 1-й інстанції - Братичак У. В., час ухвалення рішення - 31.01.2020 року, 15:29 год, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 10.02.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000431/2 від 24 вересня 2019 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000431/2 від 24 вересня 2019 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Галицька митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що при перевірці поданих позивачем митної декларації № UA209190/2019/0061494 від 23 вересня 2019 року та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Касові або товарні чеки, що підтверджували б оплату товару, до митного оформлення не надавалися. Митний орган повідомив декларантові про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання додаткових документів. Однак декларант 23 вересня 2019 року подав заяву про відсутність додаткових документів та просив здійснити митне оформлення на основі поданих документів. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 Митного кодексу України неподання декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Тому джерелом інформації для визначення митної вартості транспортного засобу, після проведення консультацій з декларантом та послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів, використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР, - 30300,00 EUR. Крім того, суд не врахував, що власник автомобіля, вказаний в реєстраційному документі, та продавець є різними особами. Враховуючи наведене, рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000431/2 від 24 вересня 2019 року є правомірним. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Відповідачем не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. В апеляційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування висновків суду першої інстанції про можливість визначення митної вартості за першим основним методом (за ціною договору). Доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарних чеків, банківських документів чи інших документів про оплату рахунку-фактури є безпідставними, оскільки оплата за транспортний засіб здійснювалась готівковими коштами. Тому витребування у декларанта банківських документів є неправомірним у зв`язку з тим, що такі документи у нього відсутні. Суд першої інстанції вказані обставини врахував, та прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Представник позивача - Завада Т. Р. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Представник відповідача - Саган Ю. В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов в позові відмовити. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2019 року позивач придбав у компанії "Ute Sommer Automobile Inh." вул. Ам. Мюльграбен 83* 63263 Ной Ізенбург (Німеччина) автомобіль AUDI Q7 , 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з пробігом 98300 кілометрів, що підтверджується рахунком-фактурою від 16 жовтня 2019 року №3119231, згідно з яким вартість транспортного засобу становить 28571,43 євро. Згідно зі штампом "BEZAHLT 16.09.2019", який наявний на вказаному рахунку, такий був оплачений 16 вересня 2019 року. Відповідно до обов`язкового замовлення вживаного автомобіля від 16 вересня 2019 року компанією "Ute Sommer Automobile Inh." вул. Ам. Мюльграбен 83* 63263 Ной Ізенбург (Німеччина) було продано позивачу автомобіль AUDI Q7 3.0 TDI quattro, номер кузова НОМЕР_1 , кВт/ КС 160 кВт 218 КС, з пробігом 98300 кілометрів, дата випуску 20 травня 2016 року, об`єм двигуна 2967 см3 за ціною 28571,43 євро, умовами якого є внесення депозиту за ПДВ у розмірі 5428,57 євро, повернення якого відбувається після представлення усіх необхідних документів, а також після перевірки та отримання дозволу на повернення коштів від податкової інспекції. Відповідно до цього замовлення попереднім терміном доставки є 17 вересня 2019 року, на якому наявна печатка "замовлення прийнято". Згідно з довідкою про внесення депозиту від 16 вересня 2019 року позивачем було внесено суму депозиту за автомобіль у сумі 5428,00 євро, вивіз через систему отримано/сплачено готівкою. Позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA209190/2019/0061494 від 23 вересня 2019 року щодо декларування товару: легковий автомобіль марки Audi, модель Q7, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний об`ємом 2967 куб.см, потужністю 160 kW, рік виготовлення 2016, за кодом товару 87033390. Митну вартість заявлено за основним методом (за ціною договору) - 28571,43 євро - код МВВ

1. На підтвердження вартості товару декларантом надано наступні документи: рахунок-фактуру від 16 вересня 2019 року №3119231; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 19 вересня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ; паспортний документ фізичної особи ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; паспортний документ фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_5 . 24 вересня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000431/2, відповідно до якого скориговано вартість автомобіля до 30300,00 євро за кодом товару 87033390 (код МВВ 6) з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України. Не погодившись з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся в суду за захистом свої прав та інтересів. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури від 16 вересня 2019 року № 3119231, а тому рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000431/2 від 24 вересня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Ст.57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України). Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України). Матеріалами справи стверджується, що позивач 16 вересня 2019 року придбав у компанії "Ute Sommer Automobile Inh." вул. Ам. Мюльграбен 83* 63263 Ной Ізенбург (Німеччина) автомобіль AUDI Q7, 2016 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 28571,43 євро. Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля AUDI Q7, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 3119231 від 16 вересня 2019 року, сертифікат про походження товару PL/MF/AN0326717 від 18 вересня 2019 року, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду), що здійснюється при виконанні UА20903/2019/72252 від 19 вересня 2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20 травня 2016 року, інші некласифіковані документи (фото) від 23 вересня 2019 року, копія митної декларації країни відправлення 19DE335813963661E2, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.102545-19 від 19 вересня 2019 року), паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 10 березня 2016 року, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України 001807927 від 26 квітня 2018 року, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.061494 від 23 вересня 2019 року. Ч.1, 2 ст.54 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю. Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З вищенаведеного вбачається, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Колегія суддів не ставить під сумнів право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч.5 ст.54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм ч.3 ст.53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару - AUDI Q7, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару, разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Згідно з ч.7 ст.58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рахунку-фактуру (інвойсу) №3119231 від 16 вересня 2019 року, такий був оплачений 16 вересня 2019 року позивачем готівкою, що підтверджується копію електронного листа від 30 вересня 2019 року з перекладом та наявністю на вказаному рахунку-фактурі №3119231 від 16 вересня 2019 року штампу "BEZAHLT 16.09.2019". (а.с.22-23). Крім того, відповідач ставить під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що не надано додаткових документів. Ч.2 ст.53 МК України передбачає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку. Зокрема, у п.2 р.І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон Україна, затверджених наказом Держмитслужби України від 17 листопада 2005 року №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є: а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-Фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку. Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно зі ст.55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Таким чином, з системного аналізу правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Ч.10 ст.58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Матеріалами справи, зокрема, рахунком-фактурою (інвойсом) №3119231 від 16 вересня 2019 року позивачем здійснено оплату готівкою у розмірі 28571,43 євро, що також підтверджується копію електронного листа від 30 вересня 2019 року з перекладом та наявністю на вказаному рахунку-фактурі №3119231 від 16 вересня 2019 року штампу "BEZAHLT 16.09.2019". Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №3119231 від 16 вересня 2019 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Німеччини інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем імпортованого автомобіля марки AUDI Q7, 2016 року випуску, та отримання або не отримання від позивача коштів за вказаний транспортний засіб. При цьому, матеріалами справи стверджується, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією "Ute Sommer Automobile Inh." товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вищевказані покликання митного органу не спростовують обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Разом з тим, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано, а судом таких не здобуто. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить інформації: які саме відомості є відсутніми документах, що подані позивачем до митного оформлення; або яких відомостей, на думку митного органу, не вистачає для підтвердження задекларованої числових значень задекларованої митної вартості імпортованого товару; або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності та не підтверджують задекларовану митну вартість. Колегія суддів також звертає увагу на те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про критерії визначення цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Щодо таких обставин апелянт не надав обґрунтованого пояснення та доказів, зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (AUDI Q7, календарний рік випуску - 2016) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав позивач; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку. Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару у розмірі 30300,00 євро. Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості. На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006095 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 01 червня 2020 року.