Постанова 4856 № 726/2074/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 726/2074/19 Головуючий у 1-й інстанції: Асташев С.А. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 28 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. за участю: розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області Григорійчука Назарія Тарасовича на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області Григорійчука Назарія Тарасовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області Григорійчука Н.Т. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1584860 від 04.10.2019 року з підстав протиправності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмір 425 грн. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1584860 від 04.10.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області Григорійчуком Н.Т. та закрито провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що факт керування позивачем транспортним засобом без посвідчення водія встановлено. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 04 жовтня 2019 року відповідачем винесено постанову серії ЕАК № 1584860 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.1 КУпАП, у зв`язку із тим, що 04.10.2019 року о 06 год. 08 хв., останній, керуючи транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Сагайдачного 4, в місті Чернівці не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою на позивача було накладено адміністративний штраф у розмірі 425,00 грн. (а.с. 6). Не погодившись із оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявність підстав для зупинки транспортного засобу позивача відповідачем не доведено, тому останній не мав правових підстав вимагати у водія посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, що зумовлює відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII. А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»). Виходячи з наведених правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Разом з тим, як вбачається з відеозапису реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного, водій ОСОБА_1 на вимогу інспектора пред`явив для перевірки посвідчення водія, щодо якого ним зроблено у встановленому порядку заяву про втрату і отримано нове посвідчення водія. На питання інспектора, ОСОБА_1 повідомив, що при собі нового посвідчення водія він не має, а раніше видане посвідчення він віднайшов. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував на протиправність дій інспектора та прийнятої ним постанови, посилаючись на те, що транспортним засобом він керував, маючи при собі посвідчення водія, яке видано 12.07.2019 року серія КВЕ НОМЕР_2 , яке він пред`явив інспектору для перевірки у нього було протиправно вилучено. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, цим обставинам правової оцінки не дав, а вдався до з`ясування причин зупинки транспортного засобу, тим самим вийшов за межі позовних вимог, і порушив приписи ст.9 КАС України. Між тим, Порядок та підстави видачі посвідчення водія, у тому числі в разі його втрати та вилучення в зв`язку з позбавленням права керування, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчення водія і допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі - Положення). Згідно п.29 цього Положення про втрату посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, особа повідомляє територіальному сервісному центру МВС, а в разі його викрадення - територіальному органу Національної поліції. Замість втраченого або викраденого посвідчення водія територіальний сервісний центр МВС після перевірки факту видачі раніше такого посвідчення водія особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформлює та видає нове посвідчення водія. Інформація про втрачене або викрадене посвідчення водія вноситься до Єдиного державного реєстру МВС, після чого таке посвідчення вважається недійсним. Пунктом 36 Положення передбачено, що у разі виявлення посвідчень водія, які згідно з даними Єдиного державного реєстру МВС, є недійсними, поліцейські вилучають їх та надсилають для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем вилучення. Отже, встановивши, що водій ОСОБА_1 керує транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія, і пред`явив для перевірки інспектору патрульної поліції посвідчення, яке внесено до Єдиного державного реєстру, як втрачене і є недійсним, інспектор правомірно вилучив недійсне посвідчення і прийняв постанову про порушення позивачем приписів Правил дорожнього руху, притягнувши до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. На підставі наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено склад та подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 , натомість не встановлено підстав, передбачених ст. 247 КУпАП, для закриття справи. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.1 ст. 126 КУпАП. Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового про відмову у позові. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області Григорійчука Назарія Тарасовича задовольнити . Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 05 грудня 2019 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти 1 батальйону Управління Патрульної поліції в Чернівецькій області Григорійчука Назарія Тарасовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - в і д м о в и т и. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 29 травня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.