Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3156/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 р.Справа № 480/3156/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О., представника позивача - Скубири О. М., представника відповідача - Мельник Ю. М., представника третьої особи (1 ) - Грицини В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, повний текст складено 17.12.2019 року) по справі № 480/3156/19 за позовом Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Виконавчого комітету Сумської міської ради треті особи Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради , Приватне акціонерне товариство "Укрхімпроект" про визнання протиправним та нечинним рішення, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням змінених позовних вимог, просило: - визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" від 06.09.2011 № 539 з моменту його прийняття. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 в задоволенні позову відмовлено. АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (далі апелянт), не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки правомірності прийняття спірного рішення, дотримання його процедури, а відмовив лише з підстав визнання його нечинним відповідачем, яке відбулося під час розгляду справі в суді, проте зазначене не відновлює права позивача. Зазначає, що відповідачем порушено процедуру прийняття рішення, проект рішення не оприлюднено в офіційному виданні, не погоджено з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України, а отже прийнято з порушенням вимог законодавства. Крім того, просить врахувати, що визнання нечинним спірного рішення відповідачем не відновило права позивача, оскільки останнє застосовується відповідачем щодо позивача до моменту визнання його нечинним, а отже породжує негативні правові наслідки . Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - третя особа 1) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування відзиву зазначили, що процедура прийняття спірного рішення виконавчим комітетом Сумської міської ради була дотримана, проект рішення, повідомлення та аналіз були опубліковані в друкованих засобах масової інформації, зокрема газеті " Суми та сумчани", а також на офіційному сайті міської ради. Погодження проекту рішення із територіальними органами не здійснювалося, оскільки спірним рішенням змінено лише декілька пунктів, крім того відповідно до вимогу Закону України "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування", для проведення прискореного перегляду регуляторного акту та залучення до його проведення громадськості, міським головою утворювалися робочі комісії з питань прискореного перегляду, які проводили аналіз регуляторних актів . Відповідачем було створено та затверджено персональний склад робочої комісії, робоча комісія склала та подала міському голові перелік регуляторних актів, що відповідають принципам державної регуляторної політики; які в подальшому останнім подавалися відповідній обласній державній адміністрації. Рішення виконавчого комітету від 10.12.2007р. № 596 " Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми" входило до переліку №2- регуляторні акти, що не відповідають принципам державної регуляторної політики та потребують внесення до них змін. За дорученням міського голови , до плану проектів регуляторних актів виконавчих органів Сумської міської ради було включено питання " Про внесення змін та доповнень до рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №

596. Проект рішення від 06.09.2011р. № 539 " Про внесення змін та доповнень до рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007р № 596 " Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми" , разом з повідомленням та відповідним аналізом регуляторного впливу було оприлюднено в серпні 2011. Спірне рішення було прийнято 06.09.2011, викладено в новій редакції з додатком до цього рішення. Фактично до Правил були внесені зміни лише в п.п.1.1 Правил № 596., проте як сам зміст Правил залишився не змінним і був викладений в повному обсязі для зручності користування , а тому відповідні погодження з територіальними органами Мінекоресурсів, Міністерства охорони здоров`я України та Сумським обласним територіальним відділеннями Антимонопольного комітету України були отримані ще в 2007. Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 та додаток до нього не потребували повторного погодження з відповідними органами. Рішення № 539 після його прийняття було оприлюднене на офіційному сайті Сумської міської ради та в Офіційному віснику Сумської міської ради № 57 від 06.10.2011. Також вважає, що вимоги про визнання нечинним спірного рішення з моменту його прийняття є помилковими, оскільки ч.2 ст.265 КАС України встановлено, що нормативно-правові акти втрачають чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Виконавчий комітет Сумської міської ради (далі - відповідач), Комунальне підприємство "Міськводоканал" (далі - третя особа 2) не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 10.12.2007 рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 596 затверджено Правила приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми (т. 3 а.с 65-86). 06.09.2011 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення №539 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми» ( т. 1а.с. 170-196). 15.01.2019 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийняте рішення №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми", яке набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення 21.01.2019 (далі - рішення № 4) ( т. 1 а.с.229-256). Згідно п. 2 Рішення № 4 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" та рішення виконавчого комітету (Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" втратили чинність з моменту набрання чинності даним рішенням. Зазначене рішення набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення 21.01.2019 в офіційному віснику Сумської міської ради. Позивач, вважаючи, що рішення відповідача від 06.09.2011 № 539, як регуляторний акт є протиправним з моменту його прийняття , звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача від 06.09.2011 № 539, на час прийняття рішення судом, втратило чинність, тому не може вплинути на предмет правового регулювання спірних правовідносин, що мало місце в минулому. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 2, 3 ст. 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Під нормативно-правовим актом у контексті цієї статті слід розуміти рішення суб`єкта владних повноважень, яке містить норми права, що поширюють свою дію на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно ж до приписів ч.2 ст.2 КАС України, якими закріплюються межі судового контролю над дискреційними адміністративними актами, використанні адміністративного розсуду, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.2, ч.3-7 статті 264 КАС України визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. З матеріалів справи вбачається, що позивач є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у взаємодії з постачальником таких послуг КП "Місьководканал", керується, в тому числі Правилами приймання стічних вод у системі каналізації м. Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 " Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми" із змінами (рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539) Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 1160) регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» оскаржуване рішення Сумської міської ради № 539 від 06.09.2011 року, має усі ознаки регуляторного акту та є таким, що потребує реалізації процедур стовно його прийняття, передбачених цим Законом. Відповідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» питання стандартизації та нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів - Міністерства охорони навколишнього середовища. Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища від 28.12.1994 року № 125 затверджено Керівний нормативний документ «Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод». Розділ 1 КНД 211.1.0.009-94 встановлює, що даний керівний нормативний документ встановлює загальні вимоги до відбору проб з метою подальшого визначення хімічних та фізичних показників складу і властивостей вод. Вказаний керівний нормативний документ містить загальні вимоги до організації відбору, видів проб, місць, часу та частоти відбору, пристроїв, засобів та посуду для відбору та зберігання проб, реєстрації та транспортування проб, техніки безпеки. Положення цього керівного нормативного документу розповсюджується на відбір проб стічних та технологічних вод, що підлягають державному та відомчому контролю. Відповідності до п.1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом №37 від 19.02.2002р. Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 р. за N 403/6691, місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1, п.3 ч 2ст.52 Закону України " Про місцеве самоврядування" виконавчий комітет міської ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону№ 1160 стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону № 1160 кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1160 повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет. Згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 13.06.2008 № 284 " Про заснування друкованого засобу масової інформації " Офіційний вісник Сумської міської ради" на момент підготовки і оприлюднення проекту спірного рішення офіційним друкованим органом Сумської міської ради визначено «Офіційний вісник Сумської міської ради». 06.09.2011 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 539 " Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 " Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми" яке складається з двох пунківт:

1. Унести зміни до додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 " Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми", виклавши його в новій редакції згідно з додатком до цього рішення.

2. Контроль за виконання даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бондаря А.П. " Додатком до рішення виконавчого комітету міської ради ( без дати та номеру) є Правила приймання січних вод у систему каналізації м Суми ( що складаються з 7.29 пунктів). Додатком до Правил приймання січних вод в систему каналізації м. Суми , відповідачем надано зразки актів обстеження підприємства, відбору проб стічний вод, протокол дослідження якості стічних вод, паспорт водного господарства підприємства. (т. 1а.с.170-196) Проте, як встановлено судовим розглядом, відповідно до публікації проекту рішення оприлюдненої в газеті " Суми і сумчани" 26.08.2011 № 34., викладено, що виконавчий комітет Сумської міської ради вирішив: "1. Внести зміни до пункту 1.1. додатку до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 " Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми", виклавши його в наступній редакції : 1.1. Правила приймання стічних вод підприємств у системі каналізації м. Суми (далі Правила) розроблені відповідно до положень Водного кодексу України, Закону державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", затверджених постановою Верховної ради України від 05 березня 1998 року № 188/98-ВР, " Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465, Будівельних норм і правил " Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім п.6.2), "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України". затверджених наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, "Інструкції про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19 лютого 2002 № 37". 2.Комунальному підприємству " Місьководоканал " Сумської міської ради ( Гура В.П. ) застосувати до абонентів ( підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності ) , які порушують норми скиду забруднюючих речовин стічних вод до міських каналізаційних мереж, санкція згідно з "Правилами приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми".

3. Контроль зо виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бондаря А. П ." (т.а.с.13-14) Колегія суддів зазначає, що оприлюднений в газеті проект рішення виконавчого комітету Сумської міської ради не відповідає змісту прийнятого 06.09.2011 рішення № 539, публікація не містила жодних додатків до проекту, у тому числі проекту Правил у новій редакції. Отже проект Правил приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми, в новій редакції, затвердженій в подальшому рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 539 від 06.09.2011р., належним чином оприлюднені не були та, відповідно, не були доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Доводи відповідача, що проект Рішення 539 було оприлюднено на сайті Сумської міської ради та в газеті «Суми і Сумчани», а текст проекту Правил, зважаючи на його значний обсяг, було оприлюднено шляхом публікації на сайті Сумської міської ради http:www.meria.sumy.ua не підтверджуються наданими суду доказами, крім того відповідно до пояснень відповідача, переглянути цей сайт неможливо, так як інформація старого сайту міської ради збережена лише після 2012 року. Отже оприлюднення спірного рішення у такому форматі суперечить вимогам ч. 2 ст. 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яка визначає, що проект регуляторного акту оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації, оприлюднення на сайті дозволяється у випадку відсутності друкованих засобів масової інформації у розробника регуляторного акту. Доказів оприлюднення проекту рішення № 539 від 06.09.2011 в редакції, якій воно прийнято в офіційних друкованих засобах масової інформації або на офіційному сайті міської ради , відповідачем не надано. Тобто, відповідачем в порушення вищенаведених статтей Закону не було оприлюднено проект Рішення № 539 в офіційному друкованому виданні, публікація не містила жодних додатків до проекту, в тому числі тексту проекту Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми, які складають невід`ємну його частину. Також колегія суддів погоджується з доводами позивача, що аналіз регуляторного впливу Проекту, наведений у публікації на сайті, не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акту, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004р. № 308 (далі - Методика), що є грубим порушенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Так, у публікації Проекту відсутні: причини та умови виникнення проблеми; обґрунтування неможливості її розв`язання за допомогою ринкових механізмів або чинних регуляторних актів; наведення двох або більше можливих способів досягнення цілей державного регулювання; оцінка кожного із способів досягнення цілей державного регулювання, причини відмови від застосування альтернативних способів розв`язання проблеми; аргументи щодо переваги обраного способу досягнення цілей державного регулювання; принципи і способи досягнення цілей державного регулювання та визначення ступеню їх ефективності; оцінка можливості впровадження та виконання вимог акту органами державної влади і органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; характеристика механізму повної або часткової компенсації можливої шкоди у разі настання очікуваних наслідків дії акту; періодичність здійснення державного контролю та нагляду за додержанням вимог акту; застосування методу аналізу вигод та витрат у простій (перелік очікуваних позитивних та негативних факторів) або складній (із застосуванням різноманітних економічних моделей) формі; обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акту здійснюється з рахуванням достатності цього строку для розв`язання проблеми та досягнення цілей державного регулювання; розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов`язаних з дією акту; кількість суб`єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акту; розмір коштів і час, що витрачатимуться суб`єктами господарювання та/або фізичними особами, пов`язаними з виконанням вимог акту; рівень поінформованості суб`єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акту. Відповідно до п. 13 Методики результати аналізу викладаються у письмовій формі і підписуються розробником проекту, а в разі, коли розробником проекту є регуляторний орган, установа чи організація, - керівником органу, установи чи організації, однак інформація про розробника Проекту у публікації відсутня. Відповідно ч.3 ст.33 Закону № 1160 у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект. Частиною ч.1 ст.36 Закону № 1160 встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. Отже невиконання виконавчим комітетом Сумської міської ради процедур, передбачених Законом № 1160, зокрема, щодо обов`язкового оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій може бути підставою для відміни актів в судовому порядку. В той же час, при прийнятті оспорюваного регуляторного акту було не лише порушено норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», виконавчий орган місцевого самоврядування діяв також з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України. Згідно п.1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 189.02.2002 № 37, місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради. Судовим розглядом встановлено та визнано відповідачем, що Рішення № 539 не погоджено із територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Таке погодження є обов`язковою вимогою законодавця та здійснення належного контролю зазначеними органами щодо таких рішень, що регулюють питання в цій сфері. Доводи відповідача про те, що Рішення № 539 прийнято відповідно до Закону України "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування" як таке, що не потребувало погодження відповідними територіальними органами з огляду на зміст несуттєвих внесених змін до Рішення від 10.12.2007 № 596, судова колегія вважає помилковими з наступних підстав. Законом, що установлює правові та організаційні засади проведення прискореного перегляду регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, щодо їх відповідності принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та спрямований на забезпечення додержання цих принципів під час здійснення місцевого самоврядування, є Закон України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування» від 14.12.2010 № 2784-VI. Відповідно до ст.1 цього Закону, прискорений перегляд регуляторних актів - комплекс заходів та дій, спрямованих на забезпечення якнайшвидшого приведення регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, у відповідність із принципами державної регуляторної політики, визначеними у статті 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". В той же час, колегія суддів наголошує та звертає увагу, що цим Законом, або іншим нормативно-правовим актом не змінено процедуру прийняття даного регуляторного акту, не скасовано обов`язок для відповідача затверджувати за поданням водоканалу відповідні Правила за погодженням з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України, в тому числі і змін, що вносяться до них незалежно від їх об`єму. Проте, обов`язковість погодження місцевих правил приймання стічних вод в систему каналізації з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України є Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2007 № 37 ( який набрав чинності з 24.05.2002 та діяв на час прийняття спірного рішення 06.09.11) Отже, доводи відповідача про те, що вищезазначені вимоги щодо оприлюднення проекту рішення та його затвердження, не підлягають застосуванню до Рішення № 539, оскільки цим рішенням вносилися зміни до Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, а не приймалися безпосередньо такі Правила, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки законодавством не встановлено іншої процедури прийняття рішень регуляторним органом у випадку внесення змін до рішень. Таким чином, відповідачем при прийнятті Рішення № 539 не дотримано вимоги чинного законодавства, порушено процедуру розробки, підготовки , оприлюднення, погодження проекту з уповноваженими на це органами, що не було враховано судом першої інстанції. Висновок суду першої інстанції про те, що Рішення №539 в 2019 році втратило чинність, а тому з цього часу не підлягає застосуванню та не породжує будь-яких правових наслідків, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав. У процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника. У справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пунктах 50.51.56 рішення у цій справі від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.o.» проти Черкаської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підставі в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейлер проти Італії» № 33202/96. пункт

109. ЄСПЛ 2000-1…». Cуд вважає, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника». У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26.09.2014 року, «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення від 06.09.2011 № 539 прийнято виконавчим комітетом Сумської міської ради не у спосіб та не в порядку, встановленому законом. Колегія суддів враховує, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, акти органів місцевого самоврядування, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Суд визнає, що частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а вручання - пропорційним. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визнання протиправним у судовому порядку рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним. Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 по справі № 160/1088/19. Отже висновки суду першої інстанції, про те, що протиправне Рішення № 539, яке втратило чинність та не може вплинути на предмет правового регулювання спірних правовідносин, що мало місце в минулому до такої втрати є помилковими, не відповідають чинному законодавству, практиці Європейського суду з прав людини та правовим позиціям Верховного Суду. Судовим розглядом встановлено, що 15.01.2019 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми", згідно якого рішення відповідача від 10.12.2007 № 596 та Рішення від 06.09.2011 № 539 втратили чинність. ( набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення 21.01.2019 ) Проте, незалежно від наявності звернення до суду з позовними заявами стосовно правовідносин, які виникли саме на підставі оскаржуваних рішень, під час реалізації рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради виникали певні правовідносини, які ними регулювалися. Отже, незважаючи на втрату чинності Рішенням № 539, воно впливає на права та інтереси позивача протягом часу з моменту його прийняття до визнання нечинним. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте відповідачем не надано належних доказів в підтвердження правомірності прийнятого Рішення №

539. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Колегія суддів зазначає, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. При цьому, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Ефективним засобом (способом) порушеного права слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Слід враховувати, що способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, вказаними нормами права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним. Застосування ж конкретного способу захисту порушеного у сфері публічно-правових відносин права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відтак, колегія суддів зазначає, що з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого ч. 1 ст. 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов`язок ухвалення рішення, яке відновить права позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №120/885/19-а. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення № 539 з моменту його прийняття підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Отже Сумська міська рада зобов`язана невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частина рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення виконавчого комітету Сумської місько ради №539 від 06 вересня 2011 року. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Оскільки Рішення № 539 на момент розгляду справи вже визнано нечинним 21.01.2019, колегія суддів дійшла висновку, що провадження по справі в частині визнання рішення нечинним підлягає закриттю. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини по справі, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.ч. 3,6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів зазначає, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до платіжних доручень № 77604 від 15.11.2018 на суму 1762,00 грн., № 94946 від 09.01.2020 на суму 2643,00 грн. Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 2202,50 грн. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року по справі № 480/3156/19 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задовольнити частково. Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системі каналізації м. Суми" від 06.09.2011 № 539 з моменту його прийняття. В іншій частині позову - провадження у справі № 480/3156/19 закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Сумської міської ради (ЄДРПОУ 04057942, майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030) на користь Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (ЄДРПОУ 05785448, пл. Привокзальна, 1, м. Суми, 40011) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2202 (дві тисячі двісті дві) грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 01.06.2020 року