Постанова Харківський апеляційний суд № 638/17346/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України справа № 638/17346/18 провадження № 22-ц/818/1466/20 29 травня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз», відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року в складі судді Подус Г.С., у с т а н о в и в: В листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» (далі ПАТ «Харківміськгаз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання. Позовна заява мотивована тим, що ПАТ «Харківміськгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу та діє на підставі Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 (далі Кодекс ГРС). ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання на підставі типового договору № 1702003512 про надання населенню послуг з газопостачання, укладеного 21 січня 2009 року з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» (далі - ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»), правонаступником якого є ПАТ «Харківміськгаз». Під час проведення 23 квітня 2018 року представниками газорозподільного підприємства ПАТ «Харківміськгаз» обстеження газового обладнання в будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , було встановлено ознаки несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника (БСГ МКМ G-6 № 259322), а саме пломба заводу-виробника викликала сумніви, про що складено акт про виявлені порушення № 1094 та акт про порушення № 1179/18. В цей же день лічильник газу був демонтований для проведення експертизи, про що складено протокол № 1094. 26 квітня 2018 року комісією ПАТ «Харківміськгаз» спільно з Державним Підприємством Укрметртестстандарт (далі ДП Укрметртестстандарт) у складі начальника відділу лабораторних вимірів ОСОБА_3 , інженера з метрології ОСОБА_4 , адвоката АО «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» Чикаліної Н.В., інженера з метрології ОСОБА_5 , фахівця відділу безпеки Федорова М.В., представника ДП Укрметртестстандарт ОСОБА_6 О ОСОБА_7 складено акт експертизи лічильника газу № 1140Е, згідно з яким пломба-заглушка не відповідає зразку заводу виробника; є тріщина скла відлікового пристрою в місці встановлення пломби-заглушки; пошкоджень корпусу ПЛГ не виявлено. За результатами повірки, проведеної ДП Укрметртестстандарт, встановлено, що засіб вимірювальної техніки (далі ЗВТ) не відповідає вимогам підпункту 6.4.1 Р50-071-98 «Лічильники газу побутові. Методи та засоби повірки». На підставі акта про порушення Кодексу ГРС № 1179/18 від 23 квітня 2018 року старшим менеджером відділу з продажів ОСОБА_8 розрахована сума збитків, завданих порушенням відповідачки за період з 13 січня 2018 року по 31 березня 2018 року, в розмірі 20 812,52 грн, про що 29 серпня 2018 року складено акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за цінами закупівлі ПАТ «Харківміськгаз». 29 серпня 2018 року на засіданні комісії ПАТ «Харківміськгаз» акт про порушення від 23 квітня 2018 року № 1179/18 задоволено, а ОСОБА_1 направлено повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу. Відповідачкою необлікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу добровільно не відшкодований, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягів природного газу за несанкціонований відбір природного газу в судовому порядку з урахуванням 3% річних в розмірі 150,53 грн та індексу інфляції в розмірі 353,81 грн. 29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Харківміськгаз» про захист прав споживача. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ПАТ «Харківміськгаз» не здійснив планову та чергову повірку лічильника БСГ МКМ G-6 № 259322 при його встановленні в будинку АДРЕСА_1 в 2008 році та в строк до 31 березня 2018 року. За фактичними даними вона оплатила послуги з надання газопостачання до її будинку, тому підстав для застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин немає. Крім того, послуги з газопостачання природного газу по місту Харків та Харківської області з 01 липня 2015 року надає Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (далі ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»), яке за період з 2015 року по 2018 рік не пред`являло до неї претензій. Вважає, що позивачем безпідставно набутий природний газ на суму 20 812,52 грн за ціною для населення, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867, а саме на травень 2019 року в розмірі 7,87925 грн за 1 куб м. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила зобов`язати повернути безпідставно отримані ПАТ «Харківміськгаз» 2 641,43 куб м природного газу із розрахунку: 20 812,52 грн : 7,87925 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року позов ПАТ «Харківміськгаз» задоволено. З ОСОБА_1 на користь ПАТ «Харківміськгаз» стягнуто вартість необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягів природного газу за несанкціонований відбір природного газу в розмірі 21 316,86 грн та 1 762,00 грн судового збору. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у будинку відповідачки було виявлено ознаки несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника (БСГ МКМ G-6 № 259322), а саме пломба заводу-виробника викликала сумніви, що підтверджується актом про виявлені порушення № 1094 від 23 квітня 2018 року та актом про порушення № 1179/18 від 23 квітня 2018 року. Отже, ПАТ «Харківміськгаз» доведено факт несанкціонованого відбору ОСОБА_1 природного газу. Залишаючи зустрічний позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову ПАТ «Харківміськгаз» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення за позовом неналежної особи, оскільки послуги з газопостачання природного газу по місту Харків та Харківської області з 01 липня 2015 року надає ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», яке є самостійною юридичною особою. Рішення обґрунтоване актом експертизи лічильника газу від 26 квітня 2018 року № 1140Е, яка не є судовою експертизою та не може вважатися належним та допустимим доказом. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ПАТ «Харківміськгаз» не здійснив планову та чергову повірку газового лічильника БСГ МКМ G-6 № 259322 при його встановленні в будинку АДРЕСА_1 в 2008 році та в строк до 31 березня 2018 року. 14 травня 2020 року ОСОБА_9 представник ПАТ «Харківміськгаз» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання на підставі типового договору № 1702003512 про надання населенню послуг з газопостачання, укладеного 21 січня 2009 року з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», правонаступником якого є ПАТ «Харківміськгаз». ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_1 . Під час проведення 23 квітня 2018 року представниками газорозподільного підприємства ПАТ «Харківміськгаз» обстеження газового обладнання в будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , було встановлено ознаки несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу (БСГ МКМ G-6 № 259322), а саме пломба заводу-виробника викликала сумніви, про що складено акт про виявлені порушення № 1094 та акт про порушення № 1179/18 (а. с. 9-10). В цей же день лічильник газу був демонтований для проведення експертизи, про що складено протокол № 1094 (а. с. 8). 26 квітня 2018 року комісією ПАТ «Харківміськгаз» спільно з ДП Укрметртестстандарт у складі начальника відділу лабораторних вимірів ОСОБА_3 , інженера з метрології ОСОБА_4 , адвоката АО «ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» Чикаліної Н.В., інженера з метрології ОСОБА_5 ., фахівця відділу безпеки Федорова М.В., представника ДП Укрметртестстандарт ОСОБА_6 О ОСОБА_7 складено акт експертизи лічильника газу № 1140Е, згідно з яким пломба-заглушка не відповідає зразку заводу виробника; є тріщина скла відлікового пристрою в місці встановлення пломби-заглушки; пошкоджень корпусу ПЛГ не виявлено (а. с. 11). За результатами повірки, проведеної ДП Укрметртестстандарт, встановлено, що засіб вимірювальної техніки (далі ЗВТ) не відповідає вимогам підпункту 6.4.1 Р50-071-98 «Лічильники газу побутові. Методи та засоби повірки» (а. с. 12). На підставі акта про порушення Кодексу ГРС № 1179/18 від 23 квітня 2018 року старшим менеджером відділу з продажів ОСОБА_8 розрахована сума збитків, завданих порушенням відповідачки за період з 13 січня 2018 року по 31 березня 2018 року, в розмірі 20 812,52 грн, про що 29 серпня 2018 року складено акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за цінами закупівлі ПАТ «Харківміськгаз» (а. с. 6). 29 серпня 2018 року на засіданні комісії ПАТ «Харківміськгаз» акт про порушення від 23 квітня 2018 року № 1179/18 задоволено, а ОСОБА_1 та направлено повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу (а. с. 7, 62). Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами. Згідно з Кодексом ГРС забороняється під`єднання несанкціонованого газопроводу. Самовільне під`єднання - під`єднання несанкціонованого газопроводу та/або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньобудинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об`єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури. Відповідно до глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС з урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов`язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування, оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності. Підпунктом 6 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу випадку несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ. Згідно з пунктом 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акту про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. При складанні акту-розрахунку вартості необлікованих (донарахованих) обсягів природного газу враховується таке: 1) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу; 2) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період після 01-го числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення, включається в баланс поточного календарного місяця за загальними правилами і вважається об`ємом постачання природного газу споживачу його діючим постачальником. Виключенням є об`єм природного газу, нарахований несанкціонованому споживачу та споживачу, у якого відсутній постачальник, вартість якого має бути компенсована оператору ГРМ за цінами закупівлі ним природного газу в поточному календарному місяці. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України, так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), якою відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 , який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України)); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановивши, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилалася в обґрунтування зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову. При цьому суд першої інстанції врахував, що ПАТ «Харківміськгаз» довело належними і допустимими доказами факт несанкціонованого втручання ОСОБА_1 у роботу газорозподільної системи шляхом втручання в роботу газового лічильника (БСГ МКМ G-6 № 259322), оскільки пломба заводу-виробника викликала сумніви, внаслідок чого дійшов правильного висновку про задоволення вимог позову ПАТ «Харківміськгаз» та стягнення з ОСОБА_1 вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у сумі 20 812,52 грн з урахуванням 3% річних в розмірі 150,53 грн та індексу інфляції в розмірі 353,81 грн, розмір якої не спростовано позивачем за зустрічним позовом. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що акт експертизи лічильника газу від 26 квітня 2018 року № 1140Е не є судовою експертизою та не може вважатися належним та допустимим доказом, не вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Посилання на те, що рішення ухвалено за позовом неналежної особи, оскільки послуги з газопостачання природного газу по місту Харків та Харківської області з 01 липня 2015 року надає ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», яке є самостійною юридичною особою, на висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягів природного газу за несанкціонований відбір природного газу в судовому порядку не впливають та спростовуються матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді О.Ю.Тичкова В.Б.Яцина