LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814554/1857/20

від 27.05.2020 ·

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1857/20 Номер провадження 22-ц/814/1220/20Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 14:03:24 год. до 14:19:35 год., дата виготовлення повного тексту рішення - 17 березня 2020 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. про скасування постанов. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, просив ухвалити рішення, яким скасувати постанови, винесені приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С.: - постанову ВП № 61338645 про стягнення з боржника основної винагороди від 20.02.2020 року, згідно якої стягнуто з нього основну винагороду у розмірі 4 681,44 грн.; - постанову ВП № 61338393 про стягнення з боржника основної винагороди від 20.02.2020 року, згідно якої стягнуто з нього основну винагороду у розмірі 3 000 грн.; - постанову ВП №61339027 про стягнення з боржника основної винагороди від 20.02.2020 року, згідно якої стягнуто з нього основну винагороду у розмірі 1 350 грн.; - постанову ВП № 61341377 про арешт майна боржника від 20.02.2020 року в частині накладення арешту на зарплатний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , як на працівника ПрАТ «НДІ КОЛАН» та об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги мотивовані тим, що постанови виконавця про стягнення основної винагороди суперечать ст.31 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження», так як виконавець стягнув винагороду, не вчинивши жодної дії з примусового виконання судових рішень, не врахував часткове добровільне погашення суми заборгованості, не виконав вимоги пропорційності розміру винагороди розміру фактично стягнутих сум. Рішення виконавця про арешт рахунку, на який перераховується заробітна плата, позбавляє скаржника можливості отримувати кошти для існування. Накладення арешту на єдине житло, яке є спільною власністю подружжя, не є співмірним з розміром заборгованості. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2020 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. про скасування постанов. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його скарги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи скарги, висловлена незгода з оцінкою судом першої інстанції поданих у справу доказів. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Райда О.С., посилаючись на фактичні обставини, які не заперечуються скаржником та норми ЗУ «Про виконавче провадження», стверджує про необґрунтованість доводів як скарги на рішення виконавця, так і апеляційної скарги, підкреслює, що ОСОБА_1 перекручує певні факти, вводячи суд в оману, а саме щодо ігнорування виконавцем його заяви про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог,, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав: Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61339027 з виконання виконавчого листа №554/6586/19, виданого 30.01.2020 року Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1 350 грн. (а.с.18). В цей же день приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С., винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 1 350 грн. у виконавчому провадженні №61339027 (а.с.14) 20.02.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61338393 з виконання виконавчого листа №554/6586/19, виданого 30.01.2020 року Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 3 000 грн. (а.с.20). В цей же день приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 3 000 грн. у виконавчому провадження №61338393(а.с.12) 20.02.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61338645 з виконання виконавчого листа №554/6586/19, виданого 08.01.2020 року Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 46 814, 43 грн. та стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 4 681, 44 грн. (а.с.16). В цей же день приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райдою О.С. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 4 681,44 грн. у виконавчому провадженні №61338645 (а.с.12) У зв`язку з перебуванням у провадженні приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника постановою від 20.02.2020 року виконавчі провадження №61338645, №61338393, №61339027 об`єднані у зведене виконавче провадження № 61341377 (а.с.8). 20.02.2020 року у межах ЗВП №61341377 приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, а саме у розмірі 99 345, 87 грн.(а.с.10). Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з правомірності дій державного виконавця з урахуванням того, що заборгованість ОСОБА_1 не погашена. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань. Щодо постанов про стягнення основної винагороди виконавця, апеляційний суд виходить з такого. Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Спірні правовідносини врегульовані ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, згідно зі статтею першою якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Отже, спір у цій частині вимог належить до юрисдикції адміністративного суду. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16. Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, а тому помилково розглянув по суті в порядку цивільного судочинства вимоги щодо скасування постанов від 20.02.2020 року у ВП №61338645, ВП № 61338393, ВП № 61339027 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі: 4681,44 грн., 3 000 грн., 1 350 грн. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.4 ст.367, п.1 ч.3 ст.376 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин судове рішення в частині скасування постанов від 20.02.2020 року у ВП №61338645, ВП №61338393, ВП №61339027 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі: 4 681,44 грн., 3 000 грн., 1 350 грн. не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для його скасування із закриттям провадження у справі у цій частині. Перевіряючи доводи про незаконність постанови про накладення арешту на зарплатний рахунок, апеляційний суд виходить з такого. Згідно пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів, на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Відповідно до частин 1,2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ст.68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Згідно ст.69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках (ст.70 Закону). Аналіз наведених норм ЗУ «Про виконавче провадження» дає підстави для таких висновків. Закон не забороняє, а навпаки дозволяє виконувати судове рішення за рахунок коштів, які боржник отримує у якості заробітної плати, виконавець вправі накласти арешт на таку категорію коштів боржника. Накладення виконавцем арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунку у банківській установі, не є «блокуванням» цього рахунку, адже саме на фінансову установу Закон покладає обов`язок здійснити відрахування у визначеному розмірі з кожного надходження коштів на такий рахунок. Постанова виконавця про накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунку у фінансовій установі, не обмежує боржника у праві і можливості отримувати заробітну плату, за винятком відрахувань, встановлених Законом. Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що накладенням арешту на кошти боржника на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» виконавець позбавив його можливості отримувати заробітну плату є необгрунтованим. З урахуванням наведеного відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України слід визнати, що рішення суду першої інстанції в цій частині є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи доводи про незаконність постанови про накладення арешту на квартиру, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до приписів ч.5, ч.6, ч.7 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Як вбачається з матеріалів справи, сума, що підлягає стягненню з боржника у межах зведеного виконавчого провадження з урахуванням основної винагороди приватного виконавця становить 99 345 грн. 87 коп., що перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (4 723 х 20 = 94 460 грн.). Отже, формально виконавець мав право накласти арешт на квартиру боржника, проте оцінювати законність цього рішення виконавця слід з урахуванням таких основних засад виконавчого провадження як справедливість, неупередженість, об`єктивність, а також співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Сума, що підлягає стягненню з боржника у межах зведеного виконавчого провадження становила 99 345 грн. 87 коп., що перевищує встановлений законом граничний розмір заборгованості (20 розмірів мінімальної заробітної плати: 4 723 х 20 = 94 460 грн.) на 4 885 грн. При цьому, матеріали справи містять докази, які підтверджують добросовісність поведінки боржника у виконавчому провадженні: його заява виконавцю від 25 лютого 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, фіскальні чеки від 27 січня 2020 року, від 03 березня 2020 року, згідно яких ОСОБА_1 добровільно перерахував ОСОБА_2 (стягувачу у виконавчому провадженні) 1 377 грн. і 4 589 грн. у рахунок виконання рішення суду. Приймаючи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що накладення арешту на квартиру боржника не відповідає основним засадам виконавчого провадження, тобто не є необхідним для забезпечення належного і у розумні строки примусового виконання рішення суду. Таким чином, рішення суду у цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні скарги про скасування постанов від 20.02.2020 року у ВП №61338645, ВП №61338393, ВП №61339027 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі: 4681,44 грн., 3000 грн., 1350 грн., скасувати. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 у частині вимог про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. від 20.02.2020 року у ВП №61338645, ВП № 61338393, ВП №61339027 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі: 4681,44 грн., 3000 грн., 1350 грн., закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 про право звернутися до суду зі скаргою за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимоги про скасування постанови ЗВП № 61341377 про арешт майна боржника від 20.02.2020 року в частині накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 скасувати, ухваливши у цій частині нове судове рішення. Визнати незаконною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. у ЗВП № 61341377 про арешт майна боржника від 20.02.2020 року в частині накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 . В іншій частині ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 13 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2020 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»