Постанова КЦС ВС № 452/2552/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 квітня 2020 року м. Київ справа № 452/2552/16-ц провадження № 61-17239св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача), суддів: Антоненко Н. О., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Самбірська міська рада Львівської області, Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року, постановлену колегією у складі суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом доСамбірської міської ради Львівської області і Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради (далі - Самбірське ВУ ВКГ) про визнання протиправними і скасування розпоряджень та наказу, поновлення на роботі. В обґрунтування позову зазначив, що згідно з контрактом від 27 жовтня 2015 року його призначено на посаду начальника Самбірського ВУ ВКГ терміном на три роки до 26 жовтня 2018 року включно. Розпорядженням Самбірського міського голови Львівської області від 7 вересня 2016 року № 159-ос, прийнятим за наслідками розгляду подання начальника Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) від 17 серпня 2016 року, контракт із позивачем розірвано з 7 вересня 2016 року на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України та підпункту «д» пункту 22 контракту, а саме у зв`язку з виникненням у Самбірського ВУ ВКГ податкового боргу перед бюджетами та державними цільовими фондами у сумі 935,9 тисяч гривень. ОСОБА_1 вказує, що про зазначене розпорядження дізнався 7 вересня 2017 року, однак його копія йому не вручена. Через психологічний тиск Самбірського міського голови його стан здоров`я погіршився і він вимушений був звернутися за медичною допомогою та з 7 вересня до 24 вересня 2016 року перебував на лікарняному. Розпорядженням Самбірського міського голови Львівської області від 8 вересня 2016 року № 160-ос на посаду начальника Самбірського ВУ ВКГ призначено ОСОБА_2 , який на виконання розпорядження Самбірського міського голови Львівської області від 7 вересня 2016 року № 159-ос видав наказ від 13 вересня 2016 року № 154 «Про розірвання контракту і звільнення з роботи». ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, так як виникнення податкового боргу зумовлене несвоєчасним виділенням із державного бюджету дотацій для покриття різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення для населення, яка виникла через перевищення фактичної вартості цих послуг над затвердженими тарифами, що відповідно до абзацу другого пункту 96.5 статті 96 ПК України виключає відповідальність керівника підприємства. Крім того, про розгляд подання начальника Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 17 серпня 2016 року його не повідомлено, що унеможливило надання пояснень щодо природи виникнення такої заборгованості. Вважає, що міський голова формально та упереджено розглянув подання, не відібрав у нього пояснень, не провів необхідну перевірку та не з`ясував причини виникнення податкового боргу, що свідчить про незаконність звільнення і є порушенням статей 7, 11 Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» від 22 червня 1982 року №

158. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправними і скасувати розпорядження Самбірського міського голови Львівської області від 7 вересня 2016 року № 159-ос та від 8 вересня 2016 року № 160-ос, а також наказ керівника Самбірського ВУ ВКГ від 13 вересня 2016 року № 154, та поновити його на посаді з 7 вересня 2016 року. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2017 року, ухваленим у складі судді Пташинського І. А., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Самбірського міського голови Львівської області від 7 вересня 2016 року № 159-ос «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 » Визнано протиправним та скасовано розпорядження Самбірського міського голови Львівської області від 8 вересня 2016 року № 160-ос «Про призначення І. Маланкевича на посаду керівника (начальника) Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства». Визнано протиправним та скасовано наказ керівника (начальника) Самбірського ВУ ВКГвід 13 вересня 2016 року № 154 «Про розірвання контракту та звільнення з роботи». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Самбірського ВУ ВКГз 7 вересня 2016 року. Стягнено з Самбірського ВУ ВКГ у дохід держави 551,20 гривень судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Самбірського ВУ ВКГ. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з порушенням процедури, без належної перевірки фактів, якими обґрунтоване подання Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, і без установлення дійсних причин виникнення та зростання податкового боргу, що свідчить про незаконність такого звільнення. Не погоджуючись із цим рішенням, Самбірська міська рада Львівської області і Самбірське ВУ ВКГ оскаржили його у апеляційному порядку. Ухвалами апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року зазначені апеляційні скарги залишені без руху. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Самбірської міської ради Львівської області. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Самбірського ВУ ВКГ Самбірської міської ради. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року справу за апеляційною скаргою Самбірської міської ради Львівської області призначено до судового розгляду. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року виправлено описки в ухвалах цього суду від 23 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 18 жовтня 2017 року і 19 жовтня 2017 року. Виправлено описки в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та замість помилкового зазначення у вступній частині ухвали «за апеляційною скаргою Самбірської міської ради» вказано правильне «за апеляційною скаргою Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у описовій частині ухвали «Рішення суду оскаржує Самбірська міська рада» вказано правильне «Рішення суду оскаржує Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у резолютивній частині ухвали «Апеляційну скаргу Самбірської міської ради» вказано правильне «Апеляційну скаргу Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради». Виправлено описки в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та замість помилкового зазначення у вступній частині ухвали «за апеляційною скаргою виконавчого комітету Самбірської міської ради» вказано правильне «за апеляційною скаргою Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у описовій частині ухвали «Рішення суду оскаржує ВК Самбірської міської ради» вказано правильне «Рішення суду оскаржує Самбірська міська рада»; замість помилкового зазначення у резолютивній частині ухвали «Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Самбірської міської ради» вказано правильне «Апеляційну скаргу Самбірської міської ради». Виправлено описки в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року про відкриття апеляційного провадження та замість помилкового зазначення у вступній частині ухвали «апеляційну скаргу Виконавчого комітету Самбірської міської ради» вказано правильне «апеляційну скаргу Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у описовій частині ухвали «Рішення суду оскаржує ВК Самбірської міської ради» вказано правильне «Рішення суду оскаржує Самбірська міська рада»; замість помилкового зазначення у резолютивній частині ухвали «за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Самбірської міської ради» вказано правильне «за апеляційною скаргою Самбірської міської ради». Виправлено описки в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та замість помилкового зазначення у вступній частині ухвали «за апеляційною скаргою Самбірської міської ради» вказано правильне «за апеляційною скаргою Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у описовій частині ухвали «Рішення суду оскаржує Самбірська міська рада» вказано правильне «Рішення суду оскаржує Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у мотивувальній частині ухвали «Ухвалою судді-доповідача від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу Самбірської міської ради» вказано правильне «Ухвалою судді-доповідача від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради»; замість помилкового зазначення у резолютивній частині ухвали «за апеляційною скаргою Самбірської міської ради» вказано правильне «за апеляційною скаргою Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Самбірської міської ради». Виправлено описку в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року про призначення справи до розгляду та замість помилкового зазначення в описовій частині ухвали «за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Самбірської міської ради» вказано правильне «за апеляційною скаргою Самбірської міської ради». Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в ухвалах від 23 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 18 жовтня 2017 року і 19 жовтня 2017 року допущені описки при зазначенні найменувань осіб, які звернулися із апеляційними скаргами. Постановою апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2018 року рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивача відбулося з передбаченої законодавством підстави і з дотриманням процедури. Також послався на те, що, скасовуючи розпорядження Самбірського міського голови Львівської області 8 вересня 2016 року № 160-ос, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , якого не залучено до участі у справі. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року про виправлення описок скасувати і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. На думку заявника, в апеляційному порядку рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2017 року оскаржили Самбірська міська рада Львівської області і виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області як особа, яка не брала участі у справі, тому висновок апеляційного суду про подання апеляційних скарг Самбірською міською радою Львівської області та Самбірським ВУ ВКГ є помилковим і для виправлення описок не було підстав. Вважає, що допущені апеляційним судом в ухвалах від 23 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 18 жовтня 2017 року і 19 жовтня 2017 року неточності не є описками у розумінні цивільного процесуального законодавства, що також свідчить про неправомірність ухвали апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2017 року. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що правових підстав для звільнення у визначеному пунктами 96.4, 96.5 статті 96 ПК України порядку не було, так як податковий борг у Самбірського ВУ ВКГ виник через невиконання державними органами зобов`язань з надання дотацій на погашення різниці між собівартістю наданих комунальних послуг і встановленими тарифами з їх оплати, що виключає відповідальність керівника. Вказав, що суд першої інстанції повідомив ОСОБА_2 про перебування цієї справи у провадженні суду і про те, що ухвалене у справі рішення може вплинути на його права та обов`язки, а також запропонував прибути у наступне судове засідання для вирішення питання про залучення його до участі у справі, проте ОСОБА_2 листом від 28 лютого 2017 року повідомив про відсутність у нього наміру брати участь у цій справі. Заявник вважає, що перегляд справи в апеляційному порядку відбувся за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області - і суд апеляційної інстанції не мотивував, чим рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси цієї особи. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року, а ухвалою цього суду від 26 вересня 2018 року - за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2018 року. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи Апеляційним судом встановлено, що наказом від 4 березня 1997 року № 18 ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника Самбірського ВУ ВКГ. Рішенням Самбірського міського виконавчого комітету Львівської області від 22 лютого 2001 року № 59 Самбірське ВУ ВКГ передано до комунальної власності. 27 жовтня 2015 року Самбірська міська рада Львівської області уклала з ОСОБА_1 контракт, згідно з яким останнього призначено на посаду начальника Самбірського ВУ ВКГ терміном три роки з 28 жовтня 2015 року до 26 жовтня 2018 року включно. За цим контрактом керівник зобов`язувався безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати загальне керівництво підприємством; забезпечувати його високоприбуткову діяльність; здійснювати поточне керівництво підприємством; організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність; забезпечувати виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та контрактом; забезпечувати виконання показників ефективності використання комунального майна і прибутку (пункти 1, 5, 6 контракту). Пункт 22 контракту визначав підстави, за яких цей контракт може бути розірваний з ініціативи органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема, з передбачених законодавством підстав (підпункт «д»). 18 серпня 2016 року до Самбірської міської ради Львівської області надійшло подання Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про розірвання контракту з керівником Самбірського ВУ ВКГ ОСОБА_1 відповідно до пункту 96.4 статті 96 ПК України, в обґрунтування якого вказано, що станом на 1 серпня 2016 року підприємство має податковий борг до бюджету та державних цільових фондів у сумі 935,9 тисяч гривень, який постійно зростає. 22 серпня 2016 року Самбірський міський голова листом № 2/27-1348 повідомив ОСОБА_1 про надходження вказаного подання і запропонував погасити цю заборгованість у строк до 25 серпня 2016 року. Листом від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 повідомив Самбірського міського голову ОСОБА_3 про те, що податковий борг виник через наявність бюджетної заборгованості перед Самбірським ВУ ВКГ на загальну суму 1 436,7 тисяч гривень. Вказав, що у разі своєчасної компенсації за рахунок бюджетних коштів пільг, субсидій та різниці у тарифах за послуги, що надавалися населенню, платежі до бюджету сплачувалися б належним чином. Обставин, які б свідчили про те, що податковий борг у Самбірського ВУ ВКГ виник виключно через несвоєчасне отримання господарством дотацій із бюджету, апеляційним судом не встановлено, як і не встановлено того, що такі надходження повністю направляються на погашення заборгованості зі сплати податків та обов`язкових платежів. Доказів того, що ОСОБА_1 як керівник Самбірського ВУ ВКГ вживав заходів, спрямованих на затвердження обґрунтованих тарифів на послуги, та інших заходів з метою погашення податкового боргу, суду не надано. Розпорядженням Самбірського міського голови Львівської області від 7 вересня 2016 року № 159-ос на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, пунктів 19 та 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 9 і підпункту «д» пункту 22 контракту від 27 жовтня 2015 року у зв`язку з виникненням податкового боргу перед бюджетами та державними цільовими фондами розірвано контракт та прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Самбірського ВУ ВКГ з 7 вересня 2016 року. Підставою прийняття розпорядження зазначено подання Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 17 серпня 2016 року. Оцінивши акти від 7 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо несплати податкового боргу, ознайомитися з текстом розпорядження про розірвання контракту та отримати його копію. Розпорядженням Самбірського міського голови Львівської області від 8 вересня 2016 року № 160-ос на посаду начальника Самбірського ВУ ВКГ призначено ОСОБА_2 аказом начальника Самбірського ВУ ВКГ від 13 вересня 2016 року № 154 на виконання розпорядження Самбірського міського голови Львівської області від 7 вересня 2016 року № 159-ос зобов`язано бухгалтерію провести розрахунок із ОСОБА_1 за невикористану відпустку. 7 вересня 2016 року та 12 вересня 2016 року Самбірський міський голова Львівської області направив ОСОБА_1 повідомлення про необхідність з`явитися до виконавчого комітету ради для одержання трудової книжки або надати згоду на її направлення поштою.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги). Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року 7 липня 2017 року з окремими апеляційними скаргами на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2017 року звернулися Самбірська міська рада Львівської області і Самбірське ВУ ВКГ. Апеляційна скарга Самбірської міської ради Львівської області підписана міським головою ОСОБА_3 , а апеляційна скарга Самбірського ВУ ВКГ - його начальником Маланкевичем І. М. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу Самбірського ВУ ВКГ залишено без руху, проте по тексту ухвали помилково вказано неправильне найменування особи, яка подала апеляційну скаргу, а саме «Самбірська міська рада Львівської області» замість «Самбірське ВУ ВКГ». Іншою ухвалою від 23 серпня 2017 року апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області, проте по тексту ухвали вказав неправильне найменування особи, яка подала апеляційну скаргу, а саме «виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області» замість «Самбірська міська рада Львівської області». Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Самбірської міської ради Львівської області, проте по тексту ухвали вказано неправильне найменування особи, яка подала апеляційну скаргу, а саме «виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області» замість «Самбірська міська рада Львівської області». Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Самбірського ВУ ВКГ, проте по тексту ухвали помилково вказано неправильне найменування особи, яка подала апеляційну скаргу, а саме «Самбірська міська рада Львівської області» замість «Самбірське ВУ ВКГ». Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року призначено дану справу до розгляду в суді апеляційної інстанції, проте по тексту ухвали помилково вказано неправильне найменування особи, апеляційну скаргу якої призначено до розгляду, а саме «виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області» замість «Самбірська міська рада Львівської області». Стаття 269 ЦПК України встановлює, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу. Це помилки, які зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань, зазначення дат та строків тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено. Апеляційна скарга Самбірської міської ради Львівської області подана на офіційному бланку виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, проте виконавчий комітет не брав участі у справі, по тексту скарги зазначено про її подання саме міською радою і на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху судовий збір також сплачено міською радою. Встановивши такі обставини, суд апеляційної інстанції правильно застосував статтю 269 ЦПК України і виправив в ухвалах від 23 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 18 жовтня 2017 року і 19 жовтня 2017 року описки, допущені при зазначенні найменування осіб, що подали апеляційні скарги. Доводи заявника про те, що в апеляційному порядку рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2017 року оскаржила Самбірська міська рада Львівської області і виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області як особа, яка не брала участі у справі, тому висновок апеляційного суду про подання апеляційних скарг Самбірською міською радою Львівської області і Самбірським ВУ ВКГ є помилковим і для виправлення описок не було підстав, касаційний суд відхиляє. Зміст апеляційних скарг дає підстави для висновку, що вони подані саме відповідачами Самбірською міською радою Львівської області і Самбірським ВУ ВКГ; про подання апеляційної скарги виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області у жодній із цих скарг не зазначено. Помилкове виготовлення апеляційної скарги Самбірської міської ради Львівської області на бланку виконавчого комітету цієї ради не змінює зміст апеляційної скарги, відповідно до якого вона подана саме міською радою. Твердження заявника про те, що допущені апеляційним судом в ухвалах від 23 серпня 2017 року, 17 жовтня 2017 року, 18 жовтня 2017 року і 19 жовтня 2017 року неточності не є описками у розумінні цивільного процесуального законодавства, касаційний суд вважає помилковими. Під опискою варто розуміти зроблені судом механічні (випадкові) помилки при письмово-вербальному викладенні судового рішення, що включає також і помилки у найменуваннях учасників справи, як має місце у цій справі. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про виправлення описок з додержанням процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2018 року Згідно зі статтями 21, 23 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Стаття 65 ГК України закріплює, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав сторонам право самостійно узгоджувати права, обов`язки та відповідальність, у тому числі і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору. Підпункт «д» пункту 23 контракту від 27 жовтня 2015 року встановлював, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії з інших, передбачених законодавством, підстав. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені іншими законами. Пункти 96.4 та 96.5 статті 96 ПК України визначають, що виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства. Трудові договори (контракти), що укладаються з керівником державного або комунального підприємства, повинні містити положення про зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою. Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними органами зобов`язань з оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством або з повернення платнику податків надміру внесених податків та зборів чи їх бюджетного відшкодування згідно з цим Кодексом та податковим законодавством України. Суд апеляційної інстанції встановив, що на 1 серпня 2016 року за Самбірським ВУ ВКГ рахувався податковий борг у розмірі 935,9 тисяч гривень, який постійно зростав, у зв`язку з чим Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулася до Самбірської міської ради Львівської області з поданням про розірвання контракту із керівником цього господарства ОСОБА_1 . Докази того, що вказаний податковий борг повністю виник через невиконання державними органами зобов`язань з надання платнику податків субсидій або дотацій, у справі відсутні. Встановивши такі обставини, оскільки в силу статті 96 ПК України виникнення у комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання контракту з керівником, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з передбаченої законодавством підстави і з дотриманням встановленої процедури, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Касаційний суд відхиляє доводи заявника про те, що для його звільнення у порядку статті 96 ПК України немає підстав, так як податковий борг у Самбірського ВУ ВКГ виник через невиконання державними органами зобов`язань з надання дотацій на погашення різниці між собівартістю наданих комунальних послуг і встановленими тарифами з їх оплати. Самбірська міська рада Львівської області, заперечуючи проти позову, за загальними положеннями цивільного процесуального законодавства повинна довести наявність визначених пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України, пунктами 96.4, 96.5 статті 96 ПК України підстав для розірвання трудового договору із ОСОБА_1 , натомість заявник повинен довести існування передбаченого пунктом 96.5 статті 96 ПК України винятку,який виключає відповідальність керівника за існування податкового боргу. ОСОБА_1 , розпорядившись своїми процесуальним правами на власний розсуд, не надав суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що єдиною підставою існування у Самбірського ВУ ВКГ податкового боргу є невиконання державними органами зобов`язань з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством. Саме по собі повне або часткове нездійснення місцевими органами державної влади виплати компенсації різниці між фактичними витратами і фактичними нарахуваннями за надані комунальні послуги не доводить того, що саме у зв`язку з недоотриманням цих надходжень у Самбірського ВУ ВКГ виникла заборгованість зі сплати податків та інших обов`язковим платежів у зазначеному в поданні Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області розмірі - 935,9 тисяч гривень. Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, не відноситься до повноважень касаційного суду при касаційному перегляді справи, який не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Твердження заявника про те, що перегляд справи в апеляційному порядку відбувся за апеляційною скаргою особи, яка на брала участі у справі, - виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області - і суд апеляційної інстанції не мотивував, чим рішення суду першої інстанції порушує права чи інтереси цієї особи, касаційний суд вважає помилковими. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржили Самбірська міська рада Львівської області і Самбірське ВУ ВКГ, апеляційне провадження відкрито і перегляд здійснювався за апеляційною скаргою Самбірської міської ради Львівської області. Описки, допущені судом апеляційної інстанції в ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху від 23 серпня 2017 року, відкриття апеляційного провадження від 17 жовтня 2017 року і призначення справи до розгляду від 19 жовтня 2017 року при зазначенні найменування особи, за апеляційною скаргою якої переглядається рішення суду першої інстанції, виправлені ухвалою від 22 березня 2018 року, відповідно до якої правильним найменуванням заявника апеляційної скарги є «Самбірська міська рада Львівської області» замість «виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області». Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції повідомив ОСОБА_2 про перебування цієї справи у провадженні суду і запропонував прибути у наступне судове засідання для вирішення питання про залучення до участі у справі, від чого останній відмовився, обґрунтовані, проте не спростовують правильність висновку апеляційного суду про відмову у позові. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін. Щодо судових витрат Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтею 409 ЦПК України, статтею 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, та статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: С. О. Карпенко Н. О. Антоненко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов