Постанова КЦС ВС № 456/1147/16-ц

Постанова Іменем України 27 травня 2020 року м. Київ справа № 456/1147/16-ц провадження № 61-45703св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Загірненська сільська рада Стрийського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Цапа П. М., від 27 серпня 2018 року. Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 25 жовтня 1990 року по 09 квітня 2014 року він постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 . 01 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до нього про виселення з вказаного житла без надання йому іншого житла. У вересні 2013 року він вперше ознайомився із матеріалами цивільної справи № 456/3607/13-ц, з якої йому стало відомо, що 11 січня 2003 року ОСОБА_2 стала власником 43/100 частин житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету № 24 від 26 грудня 2002 року. 09 квітня 2014 року його було виселено із вказаного житлового будинку. Згідно рішення виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року № 24, виконавчий комітет втретє розглянув заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та вирішив затвердити розрахунок ідеальних часток між співвласниками з оформленням за ними права власності й видачі свідоцтва про право власності: за ОСОБА_2 43/100 частин житлового будинку, за ОСОБА_4 57/100 частин житлового будинку. Позивач стверджував, що рішення виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 25 «Про затвердження розрахунку ідеальних долей та оформлення права власності» є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Янко Б. Я., від 31 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 25 «Про затвердження розрахунку ідеальних долей та оформлення права власності». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 25 «Про затвердження розрахунку ідеальних долей та оформлення права власності» є незаконними, оскільки ними порушено право позивача ОСОБА_1 на приватизацію державного житлового фонду. Відповідачем не надано суду переконливих доказів для спростування позовних вимог ОСОБА_1 , враховуючи відсутність договору купівлі-продажу половини житлового будинку, на який в 2003 році ОСОБА_2 оформила право власності на підставі рішення виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року №

24. Окрім того, ОСОБА_1 проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 з 1990 року по 2014 рік. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспореним рішенням виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 24; від 26 грудня 2002 року № 25 «Про затвердження розрахунку ідеальних долей та оформлення права власності» права позивача не порушуються. Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на момент вселення ОСОБА_1 в 1990 році не належав до державного житлового фонду, не міг підлягати приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року і залишити в силі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, скасував законне та обґрунтоване рішення районного суду. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи будинку по АДРЕСА_1 станом на 16 квітня 1991 року будинок належав до державного житлового фонду. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року у справі № 456/848/14 за позовом ОСОБА_2 до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, Загірненської сільської ради Стрийського району, третя особа, - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу половини житлового будинку таким, що відбувся, встановлено, що договору купівлі-продажу половини житлового будинку від 22 квітня 1981 року не існує. У 2003 році ОСОБА_2 оформила право власності на спірний будинок на підставі рішення виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року №

24. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою. 15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 456/1147/16-ц розподілено судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів. Відзиви на касаційну скаргу не надходили Фактичні обставини справи, встановлені судами 22 жовтня 2002 року та 24 жовтня 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до сільської ради с. Загірне Стрийського району Львівської області із заявами, в яких просили зробити розрахунок ідеальних часток та оформити право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який вони придбали в 1981 році. Рішенням виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області № 24 від 24 грудня 2002 року затверджено розрахунок ідеальних часток між співвласниками з оформленням за ними права власності та видано свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 на 43/100 частин житлового будинку, ОСОБА_4 на 57/100 частин житлового будинку, а Стрийському МБТІ доручено провести реєстрацію права власності на житловий будинок згідно вказаного рішення. Матеріали справи містять копії рішень виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області № 25 від 26 грудня 2002 року та № 26 від 26 грудня 2002 року аналогічного рішенню № 24 від 24 грудня 2002 року змісту. Відповідно до довідки, складеної Загірненською сільською радою Стрийського району Львівської області № 33 від 03 березня 2015 року, при видачі рішення виконкому сільської ради від 26 грудня 2002 року № 24 для МБТІ була допущена помилка в даті, замість 26 грудня 2002 року було подано 24 грудня 2002 року, а тому рішення від 24 грудня 2002 року є ідентичним та оригіналом, тобто від 26 грудня 2002 року № 24, всі інші дані щодо цього рішення слід вважати недійсними. 11 січня 2003 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на 43/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , про що останній видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 . ОСОБА_4 на праві власності належало 57/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак ІНФОРМАЦІЯ_1 остання померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №

7. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВА 812875 від 04 жовтня 2016 року, виданого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., ОСОБА_3 успадкувала 57/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з відповідною часткою належних до нього господарських споруд. Співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які до участі у справі були залучені, як треті особи. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 876/5761/15 встановлено, що відповідно до рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів Львівської області № 114 від 15 квітня 1981 року «Про продаж житлових будинків громадянинам ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 вирішено продати робітникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по половині житлового будинку державного фонду, який раніше використовувався під квартири вчителів в с. Загірне та затверджено акт оціночної комісії вказаного будинку у сумі 1 398 крб. Довідкою районного фінансового відділу № 2-36 від 17 квітня 1981 року, виданою ОСОБА_4 , останній повідомлено, що рішенням Стрийського райвиконкому від 15 квітня 1981 року їй відчужено житловий будинок вартістю 699, 00 крб. та з одержанням вказаного листа необхідно внести у відділення Держбанку вказану суму і оформити в райфінвідділі документи на право власності на будинок. 22 квітня 1981 року та 23 квітня 1981 року ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 внесли у відділення Держбанку по 699, 00 крб. кожна. Відповідно до довідки Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області № 89 від 03 липня 2017 року, станом на 19 червня 1992 року житловий будинок АДРЕСА_1 до житлового фонду Загірненської сільської ради не належав та не рахувався і не стояв на балансі в Загірненській сільській раді. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України). Статтею 345 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». За змістом статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Відповідно до частини третьої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Згідно з положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло (частина перша статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Частинами четвертою, п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Звертаючись до суду із чим позовом, позивач посилався на те, що його права порушуються рішенням виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року № 24, оскільки він позбавлений права на приватизацію житлової площі за місцем поживання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, правильно застосувавши вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що звертаючись до суду із цим позовом позивач не довів, що його права порушені оскарженим рішенням виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24 грудня 2002 року №

24. Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Загірненської сільської ради Стрийського району Львівської області № 24 від 26 грудня 2002 року, на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , затверджено розрахунок ідеальних часток між співвласниками з оформленням за ними права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 на 43/100 частин житлового будинку, ОСОБА_4 на 57/100 частин житлового будинку, який вони придбали у 1981 році. Тобто на час вселення позивача до спірного будинку у 1990 році цей будинок не належав до державного житлового фонду і не підлягав приватизації. Апеляційним судом встановлено, що рішенням виконкому Стрийської районної ради народних депутатів Львівської області № 114 від 15 квітня 1981 року «Про продаж житлових будинків гр-нам ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_3, яке є чинним, вирішено відчужити робітникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по половині житлового будинку державного фонду, який раніше використовувався під квартири вчителів в с. Загірне, та затверджено акт оціночної комісії даного будинку. Обставини відчуження спірного будинку у 1981 року та оплата його вартості покупцем встановлені ухвалою Львівського апеляційного суду адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 876/5761/15. Оспорюване позивачем рішення виконкому Загірненської сільської ради приймалося із урахуванням рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів Львівської області № 114 від 15 квітня 1981 року, яке не оспорювалось. Окрім того, позивачем з 1990 року (з моменту його вселення у спірний будинок) не вчинялися дії, спрямовані на отримання частини житлової площі у спірному будинку у власність за час проживання в ньому. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2013 року у справі № 456/3607/13-ц ОСОБА_1 виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання йому іншого жилого приміщення. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених апеляційним судом. Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович