Постанова КЦС ВС № 761/25332/16-ц

Постанова Іменем України 20травня 2020 року м. Київ справа № 761/25332/16-ц провадження № 61-44552св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку на постанову Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Волошиної В. М., Ратнікової В. М., від 21 серпня 2018 року. Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування У липні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку про визнання не пов`язаними з банком особами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Київської регіональної філії ПАТ «КБ «Хрещатик» від 25 липня 2005 року № 136-к ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» з 25 липня 2005 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. Вказували, що їх включено до переліку пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб, які визначені за класифікацією, встановленою у постанові Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 року. Зазначали, що про віднесення їх до кола пов`язаних з банком осіб вони дізнались 02 липня 2016 року, коли отримали лист-відповідь на звернення ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І. І. від 24 червня 2016 року № 41/3-10/5492. Перелік пов`язаних осіб до їх відома не доводився, на адресу Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» не надсилався. Вважають, що вони не відносяться до даної категорії, оскільки Києво-Святошинське відділення не є юридичною особою, входить до складу ПАТ «КБ «Хрещатик» на правах структурної одиниці, а тому не є відокремленим підрозділом банку, отже ОСОБА_1 не є керівником відокремленого підрозділу банку. Зазначали, що вони підлягають визнанню не пов`язаними з банком особами та їх прізвища необхідно виключити з усіх переліків, пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик», оскільки протиправне включення до переліку таких осіб обмежує їх в правах як вкладників та кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик», що призведе до матеріальних втрат. Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати керуючого Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 та асоційовану із нею фізичну особу ОСОБА_2 не пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами в розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та виключити їх прізвища (персональні дані) з будь-яких складених ПАТ «КБ «Хрещатик» переліків та наказів про пов`язаних з банком осіб, починаючи з 01 квітня 2015 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Піхур О. В., від 29 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» було відкрито банком відповідно до вимог законодавства, чинного на час його відкриття, а також відповідає всім ознакам відокремленого підрозділу банку. Виходячи з того, що керівники окремих структурних підрозділів (філій) є також керівниками банку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 відноситься до пов`язаних з банком осіб, а її дочка ОСОБА_2 - до асоційованих осіб, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивачі правомірно включені до переліку пов`язаних із банком осіб. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано керуючого Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» Щиголь О. І. та асоційовану із нею фізичну особу ОСОБА_2 не пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами в розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та виключено їхні прізвища (персональні дані) з будь-яких складених ПАТ «КБ «Хрещатик» переліків та наказів про пов`язаних з банком осіб, починаючи з 01 квітня 2015 року, затверджених: наказом ПАТ «КБ «Хрещатик» № 316 від 04 квітня 2016 року (пункти 1251, 1252); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1087 від 28 травня 2015 року (пункти 492, 494); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1170 від 09 червня 2015 року (пункти 532, 534); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1468 від 09 липня 2015 року (пункти 537, 539); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1639 від 28 липня 2015 року (пункти 522, 524); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1776 від 07 серпня 2015 року (пункти 535, 537); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1980 від 09 вересня 2015 року (пункти 533, 535); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 2231 від 07 жовтня 2015 року (пункти 525, 527); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 2457 від 06 листопада 2015 року (пункти 1053, 1054); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 2663 від 07 грудня 2015 року (пункти 1079, 1080); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» від 11 січня 2016 року (пункти 1234, 1235); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 156 від 08 лютого 2016 року (пункти 1237, 1238); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 374 від 09 березня 2016 року (пункти 1248, 1249); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 565 від 04 квітня 2016 року (пункти 1251, 1252). Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову шляхом визнання позивачів не пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами в розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та виключення їх прізвищ (персональних даних) з будь-яких складених ПАТ «КБ «Хрещатик» переліків та наказів про пов`язаних з банком осіб, починаючи з 01 квітня 2015 року, оскільки Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» не є відокремленим підрозділом банку. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1601цс15, відповідно до якого керівники відокремлених структурних підрозділів (філій) є керівниками банку. З огляду на зазначене, заявник вважає, що позивачів було правомірно включено до переліку пов`язаних з банком осіб. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4. просять залишити касаційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою. 14 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 761/25332/16-ц розподілено судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Фактичні обставини справи, встановлені судами Листом від 22 липня 2003 року № 05-315/12821 Головне управління Національного банку України по м. Києву та Київській області повідомило ПАТ «КБ «Хрещатик» про прийняття рішення від 21 липня 2003 року № 03291 про погодження відкриття Києво-Святошинського відділення ВАТ «КБ «Хрещатик». Наказом за підписом директора Київської регіональної філії ПАТ «КБ «Хрещатик» від 25 липня 2005 року № 136-к ОСОБА_1 прийнято на посаду керуючого Києво-Святошинського відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» з 25 липня 2005 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. Згідно посадової інструкції керуючого Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик», затвердженої головою правління ПАТ «КБ «Хрещатик» 20 січня 2014 року, керуючий безпосередньо здійснює поточне керівництво відділенням і забезпечує його функціонування за призначенням, призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови правління банку за поданням директора комерційного центру ПАТ «КБ «Хрещатик». Відповідно до положення про Києво-Святошинське відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» від 12 травня 2011 року Києво-Святошинське відділення створене на базі реорганізованої Києво-Святошинської філії ВАТ «КБ «Хрещатик» згідно рішення правління банку від 27 березня 2003 року № 120, не є юридичною особою, входить до складу ПАТ «КБ «Хрещатик» на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відділенню присвоєно внутрішньобанківський реєстраційний код. Наказом ПАТ «КБ «Хрещатик» № 316 від 04 квітня 2016 року (пункти 1251, 1252); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1087 від 28 травня 2015 року (пункти 492, 494); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1170 від 09 червня 2015 року (пункти 532, 534); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1468 від 09 липня 2015 року (пункти 537, 539); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1639 від 28 липня 2015 року (пункти 522, 524); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1776 від 07 серпня 2015 року (пункти 535, 537); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 1980 від 09 вересня 2015 року (пункти 533, 535); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 2231 від 07 жовтня 2015 року (пункти 525, 527); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 2457 від 06 листопада 2015 року (пункти 1053, 1054); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 2663 від 07 грудня 2015 року (пункти 1079, 1080); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» від 11 січня 2016 року (пункти 1234, 1235); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 156 від 08 лютого 2016 року (пункти 1237, 1238); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 374 від 09 березня 2016 року (пункти 1248, 1249); постановою ПАТ «КБ «Хрещатик» № 565 від 04 квітня 2016 року (пункти 1251, 1252) на вимогу постанови Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 «Про затвердження Положення про визначення пов`язаних із банком осіб» було затверджено перелік осіб, пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик». До переліку пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб включено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_1 . Відповідно до постанови правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року за № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 05 квітня 2016 рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делеговано повноваження тимчасовому адміністратору банку. Згідно рішення правління Національного банку України від 02 червня 2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є основними правовими актами в регулюванні відносин щодо визнання банку неплатоспроможним. Згідно із статтею 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України, 2004 року, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Частиною першою статті 19 чинної редакції ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Згідно з положеннями статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків. Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, визначених частиною другоюстатті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення). Спір, який виник між сторонами, за своєю правовою природою фактично стосується формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та включення до реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат. У постанові по справі № 638/17850/17 (провадження № 14-341цс19) від 18 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підлягає розгляду в порядку позовного провадження в судах (цивільному, господарському чи адміністративному) спір про встановлення юридичного факту у спорі з Фондом та його уповноваженою особою щодо права на отримання гарантованого відшкодування банківського вкладу. Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, відсутні і підстави стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення. При цьому необхідно зазначити, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» граничного розміру відшкодування за вкладами. Вказану правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18, від 04 вересня 2019 року у справі № 466/7405/16-ц, провадження № 14-287цс19. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який діє від імені банку у процедурі ліквідації, є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, формує перелік вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затверджує реєстр вкладників для здійснення гарантованих виплат, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Вказане стосується й випадку, коли особа оскаржує дії щодо включення до переліку осіб, пов`язаних із банком, й відповідно не внесення інформації про цю особу, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ураховуючи, що з 05 квітня 2016 року ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних і розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а з 02 червня 2016 року відкликано банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», то відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призупиняються всі повноваження органів управління банку, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені Фонду і набуває всі повноваження органів управління банку. Відповідачем у цій справі виступало ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик». Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 462/4059/16-ц (провадження № 61-13231сво18), а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 496/2211/16-ц (провадження № 61-23560св18) та від 14 листопада 2018 року у справі № 300/451/17-ц (провадження № 61-40607св18). Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій неправильно визначили, що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, не врахували, що позивачі фактично пов`язують порушення своїх прав із не включенням їх до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні процедури ліквідації банку. В порядку цивільного судочинства не може бути вирішений спір, який виник у зв`язку із виконання Фондом владних управлінських функцій у публічно-правових відносинах. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Припис «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» стосується як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц). Вимога позивачів до ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» про визнання не пов`язаними з ПАТ «КБ «Хрещатик» особами в розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та виключення їх прізвищ з будь-яких складених ПАТ «КБ «Хрещатик» переліків та наказів про пов`язаних з банком осіб є фактично вимогою про встановлення юридичного факту у спорі з відповідачем щодо права на отримання гарантованого відшкодування за вкладом, а тому не підлягає розгляду в порядку позовного провадження в судах (цивільному, господарському чи адміністративному). Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 638/17850/17 (провадження № 14-341цс19) від 18 вересня 2019 року (пункт 5.38). Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосували норми процесуального права, судові рішення щодо вирішення зазначених позовних вимог підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Колегія суддів зазначає, що якщо позивачі вважають, що внаслідок неправомірних дій уповноваженої особи Фонду їх не було включено до загального реєстру вкладників, які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, чим порушено їх права на отримання гарантованого державою відшкодування, то вони не позбавлені можливості звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав в інший спосіб, з урахуванням положень статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Керуючись статтями 255, 256, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку про визнання не пов`язаними з банком особами закрити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осяін С. Ф. Хопта В. В. Шипович