Постанова КЦС ВС № 462/4059/16-ц

Постанова Іменем України 20 червня 2019 року м. Київ справа № 462/4059/16-ц провадження № 61-13231сво18 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Лесько А. О., Синельникова Є. В., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року у складі судді Колодяжного С. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») про визнання неправомірними та скасування постанов. Позовна заява мотивована тим, що наказом голови Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» від 22 серпня 2014 року № 695-к його було призначено на посаду директора Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик». Постановами правління ПАТ «КБ «Хрещатик» затверджено перелік пов`язаних з ПАТ «КБ «Хрещатик» осіб з кодом 523, до якого включений він та члени його родини: дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 та чоловік його дочки - ОСОБА_4 . Статус пов`язаної із банком особи має певні обмеження, а саме, неможливість отримання відшкодування власних заощаджень згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на загальних умовах, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у певній черговості, за 9-ою чергою задовольняються вимоги кредиторів, які є пов`язаними особами банку. Через відсутність інформації стосовно включення його та членів його родини до пов`язаних з банком осіб, порушені їх права щодо можливості своєчасно знати про наявність у них відповідного статусу працівника банку та вжиття своєчасних заходів з недопущення втрати як власних коштів, так і заощаджень його родичів у майбутньому через відкриття депозитних банківських вкладів чи поточних рахунків та повернення їх на загальних підставах. Вказував, що Львівське регіональне відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» не є юридичною особою, оскільки входить до складу банку як структурна одиниця, а не відокремлений підрозділ. Відділення обслуговує всі банківські операції на базових умовах, не приймає самостійних рішень щодо індивідуальних умов обслуговування клієнтів, таке право мають лише відокремлені підрозділи у формі філій, які є єдиними існуючими відокремленими підрозділами, відомості про які включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, керівники відокремлених підрозділів (філій) є членами кредитного комітету, тарифного комітету, різних тендерних комітетів, та членами балансової комісії відносно списання збитків за рахунок прибутків банку, тобто вони своєю діяльністю суттєво впливають на фінансовий стан ПАТ «КБ «Хрещатик», у той час як керуючі відділеннями як структурні підрозділи банку, таких повноважень не мають. Він, як керівник Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик», не відповідає жодним ознакам, які б могли охарактеризувати його посаду як пов`язану із банком особу, тому внесення позивача та його родичів до переліку пов`язаних з банком осіб є безпідставним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства. На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними та скасувати постанови правління ПАТ «КБ «Хрещатик» від 28 травня 2015 року № 1087; від 09 червня 2015 року № 1170; від 09 липня 2015 року № 1468; від 28 липня 2015 року № 1639; від 07 серпня 2015 року № 1776; від 09 вересня 2015 року № 1980; від 07 жовтня 2015 року № 2231, від 06 листопада 2015 року № 2457; від 07 грудня 2015 року № 2663; від 11 січня 2016 року № 7; від 08 лютого 2016 року № 156; від 09 березня 2016 року № 374; від 04 квітня 2016 року № 565 про затвердження переліку пов`язаних із банком осіб з додатками, у частині включення його, директора Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 та асоційованих із ним фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до переліку пов`язаних із банком осіб. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що керівник відділення банку (відокремленого підрозділу банку) та його асоційовані особи згідно з положеннями чинного законодавства України відносяться до категорії пов`язаних з банком осіб, а тому директор Львівського регіонального відділення ПАТ КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 та асоційовані із ним фізичні особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були правомірно включенні до переліку осіб, пов`язаних із банком. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Львівське регіональне відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» є відокремленим структурним підрозділом банку, оскільки відповідає всім ознакам відокремленого підрозділу банку, визначеним нормативно-правовими актами, які регулюють банківську діяльність, відповідно позивач, як директор цього регіонального відділення банку, є керівником банку у розумінні статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність», тому позивача і членів його родини було обґрунтовано включено до переліку пов`язаних із банком осіб. З урахуванням вказаного, постанови правління ПАТ «КБ «Хрещатик», якими директора Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрищатик» ОСОБА_1 та асоційованих із ним фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 включено до переліку пов`язаних із банком осіб є правомірними і підстав для їх скасування немає. Короткий зміст вимог касаційної скарги У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу. У березні 2018 року справу передано з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик» про визнання неправомірними та скасування постанов призначено до розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала суду мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_1 підпадає під ознаки особи, пов`язаної з банком, оскільки відповідно до положень Закону України «Про банки та банківську діяльність» особа, яка працює на посаді керівника відокремленого відділення банку, відноситься до пов`язаних з банком осіб, а її близькі родичі - до асоційованих осіб. Порядок відкриття філій, представництв і відділень банків врегульовано Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року № 375, яке було чинним на час відкриття Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик», тобто станом на 05 липня 2011 року. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті позовних вимог, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановили наявні у справі обставини, у результаті чого дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними постанов та пункту наказу Банку в частині включення позивача та його близьких родичів до переліку асоційованих з банком осіб. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 18 квітня 2018 року у справі № 362/2418/16-ц (касаційне провадження № 61-10752св18) та від 10 травня 2018 року у справі № 761/23234/16-ц (касаційне провадження № 61-12340св18). Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» про визнання неправомірними та скасування постанов банку про включення до переліку пов'язаних з банком осіб, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки правовідносини сторін, які виникли у цій справі є публічно-правовими та підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, при цьому позивач оскаржує дії щодо включення її та інших асоційованих осіб до переліку осіб, пов`язаних із банком й відповідно невнесення інформації про неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (справа № 300/451/17-ц, касаційне провадження № 61-40607св18). На підставі вказаног о Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наведені приклади свідчать про наявність різного підходу до розуміння та застосування норм процесуального права щодо юрисдикційної підсудності спорів фізичних осіб з банками, предметом яких є вирішення питання стосовно законності внесення керівників регіональних відділень Банку та інших асоційованих осіб (близьких родичів) до переліку осіб, пов`язаних з банком, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик» про визнання неправомірними та скасування постанов прийнято до розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не врахував, що ПАТ «КБ «Хрещатик» помилково віднесено Львівське регіональне відділення до відокремленого підрозділу банку, оскільки Львівське регіональне відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» не є юридичною особою, входить до складу банку як структурна одиниця, а не відокремлений підрозділ. Керівник такого підрозділу призначається на посаду і діє відповідно до штатного розпису підприємства. Керівник Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» не відповідає жодним ознакам, які б могли охарактеризувати його посаду як пов`язану із банком особу. Тому внесення позивача разом з його близькими родичами до переліку пов`язаних з банком осіб є безпідставним. Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано Фактичні обставини справи, встановлені судом Наказом голови Правління ПАТ «КБ «Хрещатик» від 22 серпня 2014 року № 695-к ОСОБА_1 з 26 серпня 2014 року призначено на посаду директора Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» (а. с. 15). Постановами правління ПАТ «КБ «Хрещатик» від 28 травня 2015 року № 1087; від 09 червня 2015 року № 1170; від 09 липня 2015 року № 1468; від 28 липня 2015 року № 1639; від 07 серпня 2015 року № 1776; від 09 вересня 2015 року № 1980; від 07 жовтня 2015 року № 2231, від 06 листопада 2015 року № 2457; від 07 грудня 2015 року № 2663; від 11 січня 2016 року № 7; від 08 лютого 2016 року № 156; від 09 березня 2016 року № 374; від 04 квітня 2016 року № 565 затверджено перелік пов`язаних із банком осіб станом на відповідну дату до якого було включено ОСОБА_1 із кодом 523 - «Керівник банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку» та асоційованих із ним фізичних осіб із кодом 527 - «Асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 частини першої статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» - дружину позивача - ОСОБА_2 , сина позивача - ОСОБА_3 та зятя позивача - ОСОБА_4 (а. с. 26-49). 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 уклав договір банківського вкладу «Осінній оксамит ONLINE», а 18 січня 2016 року, 26 жовтня 2015 року та 27 березня 2015 року такі договори укладено між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно (а. с. 16-25). Згідно з повідомленням Національного банку України від 05 липня 2011 року № 41-119/3318 на адресу ПАТ «КБ «Хрещатик» 04 липня 2011 року до Державного реєстру банків внесено записи про відкриття Львівського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик». Відповідно до пункту 1.3. Положення про Львівське регіональне відділення ПАТ «КБ «Хрещатик», затвердженого постановою Спостережної ради банку від 07 липня 2014 року № 36, регіональне відділення не є юридичною особою, входить до складу банку на правах структурної одиниці, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, відображення операцій Регіонального відділення здійснюється на балансі Головного банку ПАТ «КБ «Хрещатик», виступає від імені банку перед третіми особами, державними та недержавними установами підприємствами й строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року (організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені цим Положенням через рахунки банку) (а. с. 122-129). 05 квітня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», згідно якого розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенко І. І. строком на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту». Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Позивач оскаржує дії щодо включення його та інших асоційованих осіб до переліку осіб, пов`язаних із банком й відповідно не внесення інформації про нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є основними правовими актами в регулюванні відносин щодо визнання банку неплатоспроможним. Згідно з положеннями частини четвертої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою. У справі, яка розглядається, суди не звернули уваги на те, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії щодо включення його та інших асоційованих осіб до переліку осіб, пов`язаних із банком й відповідно не внесення інформації про нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осібє установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини). Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Частиною другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - це працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів фонду станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті фонду (частина третя статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку. У постановах: від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 (провадження № 11-285апп18), від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15 (провадження № 11-517апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. Крім того, у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15-а (провадження № 1-239апп18) і від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/100/16-а (провадження № 11-798апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону України Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, спір щодо формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Суди вказаних норм процесуального права не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 27 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі. Разом з тим Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постановах: від 18 квітня 2018 року у справі № 362/2418/16-ц (касаційне провадження № 61-10752св18) та від 10 травня 2018 року у справі № 761/23234/16-ц (касаційне провадження № 61-12340св18), оскільки у цих судових рішеннях відповідачем було ПАТ «Хрещатик». У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідачем хоча і зазначено ПАТ «Хрещатик», проте у судовому процесі банк представляв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Костенко І. І. (а.с. 84-85), від імені якої за довіреністю брала участь Яніцька М . М . , яка подала заперечення проти позову (а.с. 86-104), судові повістки отримувала саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ураховуючи, що з 05 квітня 2016 року ПАТ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних і розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а з 02 червня 2016 року відкликано банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Хрещатик», то відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призупиняються всі повноваження органів управління банку, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені Фонду і набуває всі повноваження органів управління банку. Отже, по суті відповідачем у справі виступало ПАТ «Хрещатик» в особі уповноваженої особиФонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Хрещатик». З урахуванням викладеного суб`єктний склад учасників справи у наведених вище судових рішеннях і у справі, яка переглядається, є різними. Висновок про застосування норма права Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Вказане стосується й випадку, коли особа оскаржує дії щодо включення до переліку осіб, пов`язаних із банком, й відповідно не внесення інформації про цю особу, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Керуючись статтями 255, 400, 409, 416,418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2017 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання неправомірними та скасування постановзакрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник В. С. Висоцька В. І. Крат А. О. Лесько Є. В. Синельников М. Є. Червинська