Постанова 4855 № 580/329/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/329/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо не надання публічної інформації за запитом позивача від 10.01.2020; - визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо надання недостовірної публічної інформації за запитом позивача від 10.01.2020; - зобов`язати відповідачів надати позивачу повну інформацію, що запитувалась згідно запиту на отримання публічної інформації від 10.01.2020. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з відмовою відповідача та зазначає, що виконавчий комітет Черкаської міської ради є розпорядником інформації, яка запитувалась у запиті від 10.01.2020. Позивач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №359/7966/16-а зроблені висновки, що виконавчий комітет міської ради є розпорядником інформації про наявність на території населеного пункту вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Бездіяльність відповідачів щодо надання запитуваної інформації є протиправною і такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує права позивача на отримання інформації. Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що запитувана позивачем інформація про вільні земельні ділянки є частиною відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі. Належною особою, яка може надати достовірну та вичерпну інформацію про наявність вільних земельних ділянок, запитану позивачем, є Держгеокадастр та його територіальні органи. Статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо формування та розпорядження відомостями, які входять до складу Державного земельного кадастру. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що запитувана позивачем інформація про вільні земельні ділянки є частиною відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі. Належною особою, яка може надати достовірну та вичерпну інформацію про наявність вільних земельних ділянок, запитану позивачем, є Держгеокадастр та його територіальні органи, тому висновок суду першої інстанції щодо наявності такої інформації саме у відповідачів є необгрунтованим. Позивачем подано додаткові пояснення, в яких зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.01.2020 позивач звернулася до виконавчого комітету Черкаської міської ради із запитом про надання публічної інформації, в якому просила: надати інформацію про наявність на території міста Черкаси вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд. 13.01.2020 виконавчий комітет Черкаської міської ради передав вказаний запит для розгляду до департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 20.01.2020 №367-2 позивача повідомлено, що в базі геоданих МГІС-Черкаси відділу містобудівного кадастру та ГІС відсутній реєстр вільних земельних ділянок. Планувальні обмеження з містобудівної документації можуть надаватися на вже визначену земельну ділянку. Планувальні обмеження від інженерних мереж можуть бути надані в разі наявності актуальної топографо-геодезичної зйомки на дану територію. Рекомендовано позивачу для пошуку вільної земельної ділянки використовувати Інтернет-ресурс публічної кадастрової карти України: www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta. Додатково повідомлено позивача, що у виконавчому комітеті Черкаської міської ради відсутня інформація щодо правового статусу земельних ділянок. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не надання публічної інформації за запитом від 10.01.2020 про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому були відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 зазначеного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. За змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень. Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Частиною першою статті 22 Закону визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідно до частини другої статті 22 Закону №2657-XII відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. З матеріалів справи вбачається, що позивач запитувала інформацію стосовно наявності на території м.Черкаси вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, листом департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 20.01.2020 №367-2 у відповідь на вказаний запит повідомлено позивача, що в базі геоданих МГІС-Черкаси відділу містобудівного кадастру та ГІС відсутній реєстр вільних земельних ділянок; у виконавчому комітеті Черкаської міської ради відсутня інформація щодо правового статусу земельних ділянок. Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою. З аналізу приписів статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що вказані органи (в т.ч. виконавчий комітет ради) згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №127/13810/17, від 06.02.2020 у справі №369/8351/16-а, від 27.11.2019 у справі №127/28475/15-а, від 05.11.2019 у справі №359/7966/16-а. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому були відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації. Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідачів щодо ненадання позивачу згідно із запитом від 10.01.2020 запитуваної інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд та зобов`язання надати запитувану інформацію. При цьому, за відсутністю прямо визначених у Законі підстав для відмови щодо надання публічної інформації вимоги заяви позивача належало виконати. Жодного іншого законного способу поведінки законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція щодо меж дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень при надання відповіді на запит про надання публічної інформації викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №826/23192/15. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - без змін Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 29.05.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна